9 квітня в CNN вийшла чергова стаття про нашу війну. Серед іншого, там озвучено намір росіян зайти на Дніпропетровщину. І зазначено, що «це буде перший новий український регіон, який потрапить під часткову російську окупацію через три роки після початку великої війни». Показово, що віри в те, що ЗСУ зможуть зупинити росіян в автора статті немає.Не менш цікаве наведене в статті зауваження британського аналітика Ніка Рейнольдса. Він зазначив, що хоча темпи просування армії РФ за останні місяці істотно знизилися, це не значить, що Росія зазнає невдач. За його словами мета РФ на нинішньому етапі війни: «виснаження, і це негайна задача. Мета – убити людей, знищити обладнання, висмоктувати ресурси, збанкрутувати українську державу та зламати її волю до боротьби». А свої територіальні претензії РФ задовільнить на перемовинах, які прийдуть після цього.Паралельно з цим армія РФ нарощує дії на інших напрямках, з очевидною метою відтягнути туди українські резерви. Зокрема, поразка на Курщині призвела до вторгнення ворога на Сумщину, де противник зараз вклинився на ділянці в глибину 7 км і в ширину 25, з чотирма населеними пунктами. Як каже один з українських військових в інтерв’ю ВВС, одна з цілей ворога – «це створити оточення чи напівоточення Сум».Ну і фоном нова українська буденність: майже щонічні терористичні атаки великих українських міст російськими «шахедами», які підкріплені ударами балістики. Зупинити ці атаки наше ППО наразі не здатні.При цьому сподівань на «перемир’я Трампа» вже немає – перш за все тому, що жодна зі сторін конфлікту в цьому перемир’ї де-факто не було зацікавлена. Зараз вже чітко видно, що адміністрація Білого дому поступово втрачає до нас інтерес, зосередившись на торгових війнах з Китаєм і внутрішніх економічних проблемах. Навіть про «угоду про корисні копалини» вже мало хто згадує, хоча формально обидві сторони продовжують заявляти, що зацікавлені в її підписанні. Проте неприховані перемовини з РФ, деталі яких особливо не розкриваються, американці продовжують.При цьому ситуація не є критичною, бо Україна має засоби і можливості для стабілізації ситуації, як на фронті, так і в міжнародних стосунках. Принаймні поки що.