Я відчув тепло, м'якість... і дивну пружність? Очі розплющити не вийшло, бо їх у мене не було. Але я відчував. Я був... частиною тіла? О Боже, я переродився в ті самі розпусні цицьки Мар'яни Безуглої! Я не мав очей, але відчував усе. Я був... цицьками Мар’яни Безуглої. Так, тими самими, що стали легендою інтернету, об’єктом поклоніння і філософських диспутів. Я переродився в епіцентрі її харизми, у самісінький символ її "я несу себе у світ". Іронія долі? Або розпусний жарт?Але тут я задумався: чому я? Чому саме цицьки? Життя — це абсурд, чистий і неприборканий. Крінж, від якого я помер, був не слабкістю, а ключем до істини. Мар’яна, ця жриця хтивості, була втіленням бунту проти здорового глузду. А я, її таємний союзник, став символом прийняття абсурду хтивості розпусного вим'я. Кожен мій "рух" — це не просто жест, а акт колихання цицьок - то є творення сенсу в безсенсі. Вона кидала зваблюючі фрази, сексуально танцювала під спалахи камер, а я додавав драматизму, ніби К’єркегор, що пише трактат про відвагу бути хтивим собою.Раптом — з’явився хейтер, який кричав про "вульгарність" і "традиційні сімейні цінності". Мар’яна лише вульгарно всміхнулася, а я, відчувши момент, "підштовхнув" її до відповіді. Вона видала тираду, гідну Гегеля: "Свобода — це коли ти не боїшся бути собою, навіть якщо твої розпусні цицьки вже наливаються молоком!" Я ж додав епічного сяйва, і зал вибухнув. Хейтер зніяковів, а я зрозумів: ми з Мар’яною — це не просто дует, це Хтива екзистенція в дії. Крінж — це не ганьба, а звільнення. Життя — це сцена, де кожен сором, кожен абсурдний жест є частиною великого танцю буття.Я помер від крінжу, але переродився, щоб навчити світ сміятися над собою. Мар’яна і я — ми були втіленням парадоксу: бути абсурдно собою в світі, що вимагає конформізму. Що є сенс життя? Може, бути цицьками Мар'яни Безуглої це і є можливість сміятися у безодню, знаючи, що вона сміється разом із тобою, а не з тебе... Зовсім випадково знайшов неопубліковану чернетку сіквелу Сонячної Машини - Житомирський Дрифт Володимира Винниченка