Суд першої інстанції визначив, що первинна позовна заява та заява позивача про усунення недоліків (недоробків) форми та змісту позовної заяви не містять обґрунтувань, чим саме дії відповідача, про які мовиться в позовній заяві, спричинили порушення чи оскарження індивідуально виражених прав, свобод та інтересів позивача. Відтак суд підсумував, що права чи інтереси, які потребували судового захисту, не виникли. Оскільки вимог ухвали суду про залишення позову без руху позивач не виконав, суд повернув позовну заяву її автору. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/121958756 від 26.09.2024 у справі № 990/220/24 зауважила, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, позовна заява не містить підстав для її повернення, зазначених судом першої інстанції.