Ухвалення колегіальними органами рішень, до яких не висувається вимога бути умотивованими, можливе, і така практика є поширеною. Зокрема, у випадку, якщо такі рішення ухвалюються таємним голосуванням, коли неможливо без порушення таємниці голосування з`ясувати і викласти мотиви його ухвалення. Тому волевиявлення кожного, хто віддав свій голос «за» чи «проти» відповідного рішення, не є саме по собі мотивом цього рішення. Мотиви можуть залишитись невідомими, і в окремих випадках законодавець визнає такий стан допустимим, оскільки цінність таємниці голосування, за допомогою якої досягається захист від стороннього впливу, переважає недолік відсутності мотивів, які б пояснювали це рішення для сторонніх спостерігачів, суспільства в цілому. В інших випадках, коли мова йде про реалізацію дискреційних повноважень у вузькому сенсі, що охоплює вибір між варіантами, кожен з яких є законним, за звичайних умов окреме обґрунтування також не вимагається. Члени ВРП не є стосовно самої ВРП сторонніми суб`єктами, а їх рішення, втілене у голосуванні «за» чи «проти», не є підставою для висновків самої ВРП і самостійним підґрунтям для її рішення. Тому ВРП не може пояснювати своє рішення результатом голосування своїх членів. Навпаки, у випадку, коли не йдеться про реалізацію дискреції, мотиви голосування мають бути розкриті, оскільки це і є мотиви рішення. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/135623900 від 08.04.2026 у справі № 990/56/25 зауважила на відсутності належного обґрунтування рішення ВРП про призначення або про відмову в призначенні відібраних кандидатів на вакантні посади членів ВККС. Водночас суд не може відновити порушене право позивачки у спосіб, який вона обрала, а саме шляхом зобов`язання ВРП провести повторне голосування з питання призначення її на посаду члена ВККС або шляхом зобов`язання ВРП здійснити повторний розгляд її кандидатури разом з іншими кандидатами на цю посаду, оскільки вона не є вакантною.