ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746748 від 10.12.2025 у справі № 296/704/21 знову наголосила на тому, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Ураховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує й наявність підстав для представництва ним інтересів держави. Своєю чергою, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку невстановлення підстав для представництва застосовує наслідки, визначені ст. 185 або ст. 257 ЦПК України. Прокурор наполягав на тому, що спірні правовідносини пов`язані з вибуттям земельних ділянок з комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а оскаржувані рішення та дії міської ради суспільному інтересу не відповідають. А отже, позов подано з метою захисту інтересів держави загалом, а саме права власності Українського народу на землю, яка є основним національним багатством та є під особливою охороною держави. ВПВС погодилась з тим, що таке обґрунтування по суті відповідає категорії «інтереси держави», оскільки відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, тому розпорядження землею комунальної власності становить суспільний інтерес та стосується прав й інтересів надвеликого кола осіб - мешканців відповідної територіальної громади. У ситуації, коли уповноважений державою чи територіальною громадою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. У такому разі статус позивача має належати прокурору, хоча фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є сама держава. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади ухваленням незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. Водночас доведення правомірності дій, які оспорює позивач, забезпечується процесуальними повноваженнями такого органу в якості відповідача. На момент подання позову прокурор вважав, що саме Держгеокадастр є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, тому й не обґрунтовував підстав для самостійного представництва інтересів держави. Проте, це не може бути підставою для залишення позову прокурора в інтересах держави без розгляду чи відмови в позові, оскільки це буде надмірним формалізмом, адже касаційний суд виснував, що прокурор має право представляти інтереси держави як самостійний позивач. Оскільки належним позивачем у цій справі є прокурор, який звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тому суди попередніх інстанцій повинні були вирішити цей позов по суті пред`явлених вимог як такий, що правомірно заявлений самостійно прокурором в інтересах держави.