Лише у прямо передбачених законом випадках законодавець пов`язує початок перебігу строку саме з моментом отримання (вручення) рішення. У всіх інших ситуаціях діє загальне правило, згідно з яким строк починає обчислюватися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/132590475 від 20.11.2025 у справі № 990/426/25 зазначила, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, не завжди збігається з датою, коли особа ознайомилася зі змістом оскаржуваного документа, оскільки строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася про порушення, а не з моменту ознайомлення з документом, який це порушення містить. Водночас, хоча отримання оскаржуваного рішення не є самостійним юридичним критерієм початку обчислення строку звернення до суду, але може збігатися з моментом обізнаності особи про порушення її прав, свобод та інтересів у кожній конкретній ситуації. Оскільки позивач не навів жодних пояснень або доказів, чому він не цікавився наявністю повного тексту оскаржуваного рішення з моменту його ухвалення, ВПВС погодилась з тим, що він не довів існування істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду.