Проаналізувавши норми трудового законодавства та рішення Конституційного Суду України, ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/131941693 від 12.11.2025 у справі № 306/2708/23 дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП України у новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями. Було враховано, що остаточний розрахунок при звільненні проведено 25.07.2023, тому (зважаючи на положення ст. 233 КЗпП України) позивач мав звернутися до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у тримісячний строк, тобто до 26.10.2023. Водночас позов було подано лише 02.11.2023. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом цивільного спору. У ст. 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Як поважні причини пропуску строку мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та не навів у рішенні мотивів можливості або неможливості його поновлення, ВПВС направила справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.