ВС у складі колегії суддів КЦС вважає за необхідне підтвердити та уточнити висновок, викладений у постанові ВПВС від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц про те, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт можна спростувати не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, - шляхом викладення у мотивувальній частині судового рішення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок та/або скасування відповідного речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, залежно від установлених обставин. ВПВС вважає мотиви, викладені ВС у складі колегії суддів КЦС, такими, що містять обґрунтування необхідності вирішення питання щодо належного та ефективного способу судового захисту у випадку, коли орендодавець у спірних правовідносинах вважає, що його право порушене (зокрема у зв`язку з неукладеністю спірного договору за відсутності підпису), а тому постановила 29.10.2025 ухвалу https://reyestr.court.gov.ua/Review/131426256 про прийняття справи № 456/252/22 до свого розгляду.