Колегія суддів КЦС у складі ВС просила ВПВС відступити від висновків ВСУ, сформульованих у постанові від 29.11.2017 справі № 761/6866/16-ц та сформулювати такий висновок: «не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування наявності в діях позивачів ознак кримінального правопорушення, відсутності або наявності у них статусу підозрюваних чи обвинувачених та спростування факту причетності до скоєння злочину, передбаченого нормами КК України, та ініціювання позовного провадження із такою метою. Такий позов не підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства». Відмовляючи у прийняття справи № 761/1004/20 до свого розгляду ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/130755403 від 18.09.2025 зазначила про сталий та послідовний підхід до вирішення справ, в яких предметом спору є поширена інформація, яка на переконання позивача є недостовірною та (можливо) вказує на наявність в його діях (бездіяльності) ознак кримінального правопорушення або його причетність до такого правопорушення. Водночас було зауважено, що ВПВС в постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17 зробила висновок: «Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом.»