Чинним законодавством не передбачено ані обов`язку адвоката (незважаючи на норми статтей 27, 28 Закону № 5076-VI) встановлювати особу клієнта шляхом перевірки дійсності документа, що посвідчує відповідну особу; ані обов`язку адвоката (представника сторони у справі) надавати договір про правничу допомогу разом з ордером. Ще у постанові від 05.12.2018 у справі № П/9901/736/18 ВПВС виснувала, що ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката; надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом з ордером закон не вимагає. Оскільки до позовної заяви адвокат додав належний доказ на підтвердження своїх повноважень підписати позовну заяву (ордер на надання правничої допомоги), у суду першої інстанції не було правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Окрім цього ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/129054272 від 16.07.2025 у справі № 990/215/24 зауважила, що рішенням РНБО санкції застосовані до позивача - громадянина російської федерації, який (як зазначено в рішенні) може використовувати документи на ім`я громадянина України. Відповідно вирішення питання, чи має особа, від імені якої подано позов, право вимоги, може вирішуватися під час розгляду справи по суті. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.