Відмовляючи у прийнятті справи № 363/2525/17 до свого розгляду ВПВС в ухвалі https://reyestr.court.gov.ua/Review/123780091 від 11.12.2024 виходила з того, що органами досудового розслідування особа обвинувачувалась у тому, що вона, будучи службовою особою, неналежно виконала свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, чим завдала тяжких наслідків державним інтересам (ч. 2 ст. 367 КК). Системний аналіз положень ст. 367 КК дає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких, спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили в коло службових обов`язків цієї службової особи або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи. Відповідно до вимог ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно зі ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Ставлячи питання про відступ від позиції, викладеної у постановах КАС (у яких порушувалось питання про порядок затвердження проєктів землеустрою і передачі земельних ділянок у власність), колегія суддів ККС не врахувала, що у цьому кримінальному провадженні (притягнення кадастрового реєстратора до кримінальної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки) суд ухвалив виправдувальний вирок з підстав відсутності належних і допустимих доказів вини, а не у зв`язку з «неправильним тлумаченням» положень ст. 186-1 ЗК, про що наголошувала колегія суддів ККС.