Estadísticas de telegram channel - @PoberezhnykSvitlana

Я не можу не прокоментувати. Цей злочин — сигнал усім нам: психічне здоров’я не можна ігнорувати!!!!💔 Трагічна новина з Вінниччини сколихнула суспільство: молодий учитель жорстоко вбив двох своїх учнів.Ця подія викликає не лише шок, але й глибоке відчуття тривоги. Адже вчитель — це фігура довіри, людина, якій батьки довіряють своїх дітей. Коли саме педагог стає джерелом смертельної небезпеки — це руйнує основу безпеки в освітньому середовищі.Важливо розуміти: жоден конфлікт чи булінг не може виправдати насильство. Відповідальність за скоєне лежить виключно на дорослому, який обрав шлях агресії.Ця трагедія ще раз підкреслює:‼️Булінг може мати катастрофічні наслідки, якщо з ним не працювати системно. Може вже досі закривати на це очі і робити вигляд, що нічого не відбувається і в першу чергу я це адресую адміністраціям шкіл, вчителям і батькам.‼️Психічне здоров’я та емоційний стан педагогів і учнів ВАЖЛИВІШЕ ніж навчальні досягнення.‼️Суспільство потребує якісної психологічної підтримки та превентивних програм у школах.Для мене, як для фахівця ментального здоров'я не новина, що люди які мають "проблеми з психікою" абсолютно, на перший погляд, соціалізовані, чемні хороші. Маю надію, що "займатися ментальним здоров'ям" дуже скоро буде така ж сама норма, як і полікувати зуб. В глобальному сенсі.Так, сьогодні першочергове — надати допомогу родинам загиблих та дітям, які стали свідками цієї трагедії.А завтра — зробити висновки не на словах, а посилити роботу з профілактики булінгу, емоційної грамотності та підтримки ментального здоров’я не на папірцях, а на дії.Головне, що варто пам’ятати: насильство завжди є симптомом глибших проблем. Якщо ми не навчимося їх вчасно бачити та вирішувати — подібних випадків буде не один.P.s. Я розумію, що ця новина може викликати хвилю страху: «А раптом таке станеться і в нашій школі?» Найкраще, що ви можете дати дитині зараз, — це відчуття вашої присутності, підтримки, стабільності, зберегти довірливі відносини та подбати про атмосферу вдома. Саме це знижує рівень тривожності й формує внутрішню безпеку.

Брехня у дітей — це не завжди ознака «поганої поведінки». Частіше за все вона має зовсім інші причини.📌 Чому діти брешуть насправді?👉 Бо бояться покарання.👉 Хочуть виглядати кращими в очах батьків.👉 Не знають, як інакше сказати про свої потреби.👉 Наслідують дорослих (якщо чують «невинну брехню» від них).👉 Перевіряють межі дозволеного.🚫 Що категорично не можна робити?❌ Принижувати («Ти брехун/брехуха!»).❌ Карати фізично чи жорстко критикувати.❌ Ігнорувати брехню, коли вона системна.❌ Демонструвати власні «невинні» неправди у присутності дитини.✅ Алгоритм правильної реакції1. Зберігайте спокій. Не реагуйте емоційно, дайте собі паузу.2. З’ясуйте причину. Поставте просте запитання: «Чому ти вирішив/вирішила сказати так?»3. Поясніть наслідки. Розкажіть, що брехня руйнує довіру.4. Показуйте приклад. Діти вчаться чесності через досвід спілкування з вами.5. Підтримуйте відкритість. Скажіть: «Ти можеш мені розповісти все — я вислухаю і допоможу».Пам’ятайте: дитяча брехня — це сигнал. Якщо реагувати правильно, вона перетворюється на можливість для близькості й довіри між вами.

🔥 ТОП-5 міфів про дитячі травми, у які вірять навіть дорослі❌ Міф 1: “Дитина швидко забуде.”✅ Правда: несвідома пам’ять зберігає біль навіть тоді, коли здається, що малюк «нічого не пам’ятає».❌ Міф 2: “Треба казати: будь сильним.”✅ Правда: дозволяти собі слабкість – це теж сила. Дитині потрібен простір, де можна плакати, боятися і отримувати підтримку.❌ Міф 3: “Якщо не говорити про травму – вона сама пройде.”✅ Правда: замовчування не лікує. Навпаки – емоції, які не прожиті, накопичуються й вибухають у поведінці.❌ Міф 4: “Маленькі діти не розуміють, що відбувається.”✅ Правда: вони відчувають усе тілом і емоціями. І часто реагують навіть сильніше, ніж дорослі.❌ Міф 5: “Час лікує.”✅ Правда: лікує не час, а увага, турбота й правильна допомога.Дуже часто саме міфи заважають батькам вчасно звернути увагу на сигнали дитини.У своєму курсі «Психореабілітація дітей, які зазнали травм війни» я навчаю фахівців розрізняти міфи й факти та надавати дітям дієву підтримку.Приходьте!👇https://docs.google.com/forms/d/1fMr85msEbh8ubZmV7AFTIPxuoD22DOx9_ez3SoSJRU4/edit

Коли дитина переживає стрес, ми, батьки, часто намагаємося заспокоїти її «правильними словами». Але іноді фрази, сказані з найкращими намірами, можуть лише посилити тривогу.Ось приклади того, чого краще уникати ⬇️❌ «Не бійся!»Дитина вже боїться. Коли ми заперечуємо її почуття, вона відчуває себе нерозпочутою й самотньою у своєму страху.❌ «Ти вже великий/велика, не плач».Такі слова вчать дитину приховувати емоції замість того, щоб проживати їх. У майбутньому це може обернутися проблемами з вираженням почуттів.❌ «Все буде добре» (коли небезпека реальна).Дитина відчуває фальш і втрачає довіру. Їй важливіше відчувати, що ми чесні та поруч, навіть у складні моменти.А що ж тоді говорити? ✅🔹 «Я поруч». Дитині важливо знати, що вона не сама.🔹 «Ти у безпеці зараз». Підкресліть момент «тут і тепер».🔹 «Ти можеш плакати, я розумію». Дозвольте емоціям мати місце. Це знімає напругу.Наші слова — це не просто звук. Для дитини вони стають відчуттям безпеки або, навпаки, додатковим джерелом страху.p.s. Для спеціалістів, які працюють із дітьми, ми на курсі «Психореабілітація дітей, які зазнали травм війни» детально розбираємо мову підтримки та практичні техніки допомоги.

Коли всі навколо псІХолоХи🙈Надихнулась дописом від Всеукраїнської програми ментального здоров'я "Ти як?", вирішила повторити і трошки додати свого.Ось ознаки, які говорять про некомпетентність спеціаліста:1. Психолог не має регулярних супервізій.2. Психолог не проходить особисту терапію.3. Психолог не може дружити з клієнтом, спілкуватися за межами сессій, (якщо це не обговорено заздалегідь)4. Психолог не може давати прямі поради, що робити.5. Психолог не може знецінювати досвід клієнта.6. Психолог не може переводити фокус уваги на себе і свій досвід.7. Психолог не може змушувати відчувати провину клієнта.8. Психолог не може підписуватися на соціальні мережі клієнта (але ж виключення).9. Психолог не може паралельно працювати з партнером або близькою людиною клієнта.10. Психолог не може обговорювати своє особисте життя.11. Психолог не має ставити діагноз.12. Психолог не може давати обіцянки, типу "поспішаємо за 2 зустрічі.13. Психолог не може гадати на картах, "чистити" енергію, опиратися на гороскоп.14. Психолог не каже: "Я б на твоєму місці...", "У всьому винні батьки...", "Це все в твоїй голові...", "Ти спровокував..."15. Психолог не може відгукуватися зневажливо про орієнтацію/хобі/культуру клієнта.16. Психолог не може засуджувати клієнта.Поділіться в коментарях з чим з перерахованого стикалися або можливо я щось забула 👇

Як стати ДИТЯЧИМ ПСИХОЛОГОМ В УКРАЇНІ? Зібрала для вас кілька фактів: 1. В Україні немає окремих освітніх програм магістерського рівня, де навчалися б студенти, які будуть "ДИТЯЧИМИ ПСИХОЛОГАМИ" 2. Не існує (сподіваюсь, поки що) професійного або освітнього стандарту "дитячий психолог"3. Тоді виникає питання, як саме стати Дитячим психологом? Алгоритм наступний: ▶️отримати психологічну освіту (в ідеалі - Освітня программа "Практична психологія") ▶️пройти навчання, які надають інструменти для роботи з дітьми ▶️починати працювати Якщо ви вже маєте диплом психолога, то розпочати роботу в напрямку консультування дітей та підлітків вам допоможе наш онлайн-курс ⬇️ "ПСИХОРЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ ТРАВМ ВІЙНИ" ✅️ який стартує 15 вересня 2025 року Це єдине систематизоване навчання, яке надасть вам структуру консультування, перелік інструментів, кейсові приклади, супервізії і документ від державного навчального закладу на 120 годин (4 кредити ЄКТС) ✅️ДЕТАЛІ ПРО НАВЧАННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ТУТ ⬇️https://docs.google.com/forms/d/1fMr85msEbh8ubZmV7AFTIPxuoD22DOx9_ez3SoSJRU4/edit🔰Не зволікайте, роботи дуже багато

Вітаємо!Сьогодні 07.08.25 о 18:00 відбудеться вебінар «Про це». Як говорити з дітьми, коли нас самих не вчилиЦей вебінар для вас, якщо ви:батьки дітей будь-якого віку й хочете побудувати з ними довірливий зв’язок;- педагоги, психологи або працюєте з дітьми і хочете говорити з ними про важливе — без страху й табу;- розумієте, що сексуальне виховання — це про безпеку, повагу до себе й вміння сказати «ні».Чому ця тема така важлива?Коли ми уникаємо теми тіла, меж, стосунків і сексуальності — діти залишаються наодинці зі своїми питаннями. А іноді — з чужими сумнівними відповідями.На вебінарі ви дізнаєтесь:🔹 Із чого починати розмову — у різному віці🔹 Як відповідати на «незручні» питання дітей🔹 Як виховати у дитини повагу до власного тіла та навчити розпізнавати насильство🔹 Як, про що і в якому віці говорити з дітьми, щоб не травмувати — і не передати свої дитячі страхи🔹 Як будувати здорове ставлення до сексуальності — без сорому, але з розумінням меж🗣 Формат — жива розмова без осуду.Ми не читаємо лекції — ми говоримо про реальне батьківство, з його запитаннями, страхами й бажанням бути підтримкою для дитини.Спікерка: Світлана Побережник — дитяча психологиня, психотерапевтка, спеціалістка з батьківсько-дитячих стосунків, регіональна психологиня у напрямку підтримки сімей, тренерка, авторка освітніх програм для батьків і фахівців.Захід відбувається у межах проєкту ЮНІСЕФ «ОбійМи для тебе», який реалізовує ГО «ЦПД «Конфіденс».Посилання на зустріч: https://youtube.com/live/GljBd6nfX4U

"Чому він мене не чує?.. Я ж уже сто разів повторила!"Більшість батьків стикались із моментами, коли здається — дитина спеціально вас ігнорує. Але насправді це не завжди так🔍 Давайте подивимось глибше:🧸 1. Дитина не ігнорує — вона просто в процесі розвиткуМалюки (та й школярі) живуть у своєму світі. У них ще незріла нервова система — вони просто не можуть миттєво переключитись з гри чи фантазії на ваші слова. ❤️ 2. Часто це — сигнал про потребу в контакті, а не проблема з "послухом"Якщо дитина чує багато “ні”, “не можна”, “знову ти…”, вона замикається або починає "саботувати" ваші прохання. Але всередині — їй просто бракує м’якого контакту, довіри, уваги.👂 3. Тон, форма звернення і обставини — теж мають значенняДитина може:– не чути, бо ви говорите з іншої кімнати– не реагувати, бо вона втомлена– ігнорувати, бо чує критику, а не прохання ✅ Що допомагає:✔️ Опуститись до рівня очей✔️ Торкнутись руки або плеча✔️ Почати з “я-повідомлення”:“Я бачу, що ти зайнятий. Мені важливо, щоб ти почув мене зараз”✔️ Обійняти або посміхнутись — перш ніж говоритиДитина не народжується “зручною”. Але вона завжди прагне бути у зв’язку з вами. Іноді “не слухається” — це її спосіб сказати: “Почуй мене трохи глибше...”💬 А як "не слухається" ваша дитина? Які моменти були для вас найскладніші — і що допомагало?Поділіться в коментарях — ваш досвід точно підтримає когось ще ❤️🔁 Збережіть цей допис — коли буде знову спокуса накричати, він може дуже стати в пригоді.

Топ 5 речей, які не буде робити психологічно здорова дитина 👇👇👇1. Не пригнічує постійно свої емоції. Здорова дитина не "замикає" у собі гнів чи смуток. Вона знає, що можна плакати, злитися, боятися — і не соромиться цього.2. Не намагається догодити всім. Вона не живе лише для схвалення. Її цінність — не в оцінках, а у відчутті безумовної любові.3. Не знецінює себе. Дитина з сильним "Я" не каже: "Я поганий", "Я нікчемний". Навіть після помилок вона відчуває, що заслуговує на любов і підтримку.4. Не уникає дорослих. Якщо дитина не боїться підійти з питанням, зізнатися в провині чи просто поговорити — це ознака довіри та внутрішньої безпеки.5. Не контролює все навколо. Здорова дитина дозволяє собі бути дитиною — гратися, фантазувати, іноді помилятися, не беручи на себе відповідальність за настрій мами чи тата.Психологічне здоров’я дитини — це не лише про відсутність діагнозів, а про здатність справлятися з емоціями, будувати стосунки з однолітками та веселитись. Психологічне здоров’я — це процес, а не ідеал.І ми, дорослі, можемо щодня створювати для дітей простір, де бути собою — це безпечно.Якщо вам відгукнулося — поділіться у коментарях, що з цього вам найважливіше.

Сьогодні говоритимемо на болючу, але дуже важливу тему — як виростають діти емоційно незрілих батьків, і що відбувається з ними, коли вони стають дорослими.🔸 Що таке емоційна незрілість?Емоційна незрілість — це коли людина не здатна конструктивно справлятись зі своїми почуттями, відповідати за себе, визнавати помилки, ставити межі й поважати межі інших. Вона може мати тіло дорослого, але психологічно залишатись у дитячому стані — образливому, егоїстичному, нестриманому або залежному.🧩 Приклад:Уявіть маму, яка ображається на дитину за те, що та не подзвонила їй у неділю. Вона не скаже прямо: «Мені було сумно, що ти не подзвонила». Натомість вона кине фразу: «А я тут одна, нікому не потрібна». Це пасивна агресія — вона очікує, що дитина вгадає її почуття, не вміючи прямо їх озвучити. Така поведінка — прояв емоційної незрілості.🔸 Як емоційно незрілі батьки впливають на життя дорослих дітей?Коли дитина росте з емоційно незрілим батьком чи матір’ю, вона вчиться придушувати свої емоції, догоджати, уникати конфліктів. У дорослому віці це проявляється як: невпевненість у собі, складнощі в побудові здорових стосунків, постійне відчуття провини, синдром рятівника або навпаки — емоційна холодність.🧩 Приклад:Оксана, 35 років, усе життя допомагає своїй мамі: лікування, покупки, гроші. Мама щойно натякає на погане самопочуття — Оксана кидає все. Власна сім’я почувається на другому плані. Її не вчили ставити межі — бо будь-яка межа з мамою викликала скандал або сльози. Її життя побудоване навколо чужих потреб. 🔸 Які є типи емоційно незрілих батьків?Існує кілька основних типів:1. Нарцисичні — потребують захоплення, не здатні до емпатії. Діти почуваються «невидимими».2. Тривожні / гіперопікаючі — контролюють усе, тримають дитину «під куполом», бо бояться її втратити.3. Відсторонені / емоційно холодні — не цікавляться емоційним станом дитини, уникають близькості.4. Імпульсивні / непослідовні — непередбачувані у реакціях, сьогодні – обійми, завтра – крик.🧩 Приклад:Батько з нарцисичним типом. Син приніс додому грамоту — батько не похвалив, лише сказав: «Я в твої роки вже перемагав на олімпіадах. Ти міг краще». Дитина росте з відчуттям, що вона завжди «не дотягує». Дорослий син потім або стає перфекціоністом, або взагалі здається ще до старту.🔸 Як різні діти реагують на емоційно незріле виховання?Реакція дитини залежить від її темпераменту, віку, статі, підтримки ззовні. Зазвичай можна виділити кілька стратегій: "Догоджувач" — дитина старається бути «зручною», не показує емоції, хоче заслужити любов. "Бунтар" — активно протестує, викликає конфлікти, але це теж крик про потребу в увазі."Невидимка" — уникає уваги, замикається у собі, розчиняється в книжках чи гаджетах. "Опора для батьків" — бере на себе дорослу роль, дбає про маму чи тата, замість жити своїм дитинством.🧩 Приклад:У сім’ї батько п’є, мати в депресії. Старша донька, 12 років, готує їсти, допомагає з молодшими, втішає маму. У дорослому віці вона не розуміє, чого хоче сама. Її життя — суцільне «я повинна», замість «я хочу». Вона не вміє відпочивати, бо звикла бути відповідальною за всіх.🔚 Підсумок:Якщо ви впізнаєте себе в цих описах — ви не одні. Це досвід, з яким можна працювати. Усвідомлення — перший крок до змін. Ми не можемо змінити минуле, але можемо змінити своє ставлення до нього і почати будувати нове життя — із турботою до себе.✍️ Якщо ця тема вам відгукнулась — напишіть в коментарях, який тип батьків ви впізнали у своїй історії? Або з якою стратегією реагування ви себе асоціюєте?🧠 І пам’ятайте: бути добрим до себе — це не егоїзм, це психічне здоров’я.