За що мені це все??? Га? ЗА ЩО??? Донь заспокойся будь ласочка… тобі до речі дуже пощастило, якщо б ще один осколок можливо б тебе не стало… в тебе пара осколків в тулубі. Тому тобі зроблять операцію і будешь бігать! Також хотіла сповістити, що батьки Марії хочуть, щоб ти теж попала на похорон. Тому всі чекають твого одужання. Похорон… Мене привезли на інвалідному візку, бо після операції я ще не можу ходити.. Маря, боже як я буду сумувати… почала я ридати. Ми були подруги з самого дитинства… наші батьки все життя товаришували, і це горе було для всіх горем…3 місяці потому Я вже почала ходити сама, та й стан покращився… сьогодні я вирішила пройтись вперше, по нашому квадрату після тієї страшної події. Я на це довго вагалась, бо тепер кожна тривог це як випробування… тепер моє життя поделилось на до вибуху, та після. Я йду по житловому масиву із звідусіль пахне кавою… цей запах… і ось я йду мимо тої самої кавʼярні… як цікаво кавʼярні не має, але стоїть сильний запах кави з присмаком крові, болю та гарі… І тільки тепер я зрозуміла, що треба жити… треба щасливо жити, цікаво, але реагувати на тривогу… та не думати, що буде «як завжди»… тільки коли ми стаємо на кроці від смерті, ми починаємо жити. На жаль. Я буду жити а поки…— Не хочеш кави?— Ні, я ненавиджу каву…— Так. Я обожнюю каву.01