Нормалізація аномалії.

Цей термін раджу брати в оборот і ним противитися звиканню до війни. Треба щоразу собі нагадувати: війна – це аномалія.

Вихід свідомості зі стану постійного перебування в ненормі зазвичай триває довше й болючіше, ніж сама ненорма. Воювання не може бути перманентним стандартом життя, бо війна – це етап виборювання права на буденну норму заради повернення до неї.

Сенс кожної війни – в перспективі її закінчення. Вічні війни якраз тому й безсенсовні, бо на їх горизонті не маячить нормальне життя. А прибравши з війни сценарій її завершення, у ній зникає сенс і мотивація. Бо чи ти загинеш, чи ні – війна все одно до миру не приведе. Вічні війни скасовують самопожертву й роблять її марною. Гинуть за мир, а не безпросвіток. Якщо кількість смертей не призведе до якості нормального життя – цим і бездумні вічні війни.

Поміщені в нібито «безвихідну» аномалію, ми вже давно перейшли маркер нормальності у ставленні до ненормальних речей. Звикання до аномалії війни перекреслить її ціну.
👇
https://www.youtube.com/watch?v=_tXp7xKR5xo