Довіра/недовіра до царя. Цифри – КМІСу, умовиводи – автора.

• Узурпатор має виразно негативний показник (не)довіри: цілковито довіряють йому лише 18% населення, натомість цілковито недовіряють – 25%.
• Основний масив респондентів – 36% - радше довіряють, ніж недовіряють. Тобто: ця довіра є радше вимушеною й вимученою.
• До 25%, які категорично недовіряють цареві, додаються ще 16%, які схильні недовіряти.

Збірний портрет челяді, які висловлюють довіру узурпаторові:

• Здебільшого це молоді жінки до 30 років, в яких усе супер: катаються за кордон, вільно подорожують, двіжують на концертах і фестивалях, живуть без обов’язків і обмежень, нічим не ризикуючи.
• Здебільшого це юговосток і північ.
• Здебільшого це селяни або мешканці райцентрів.
• Здебільшого це малоосвічені (у кращому випадку – середня освіта).
• За професійним профілем: царя підтримують здебільшого силовики й поліцейські (недарма влада їх прикормлює попри дефіцит бюджету).
• Також – переважна більшість студентів (війна не стосується питущої гулящої молодьожі) і пенсіонерів (війна їх теж ніяк не стосується).
• Здебільшого заможні й дуже заможні (прикоритні примазанці, які дякують вожакові за можливість збагачуватися на війні).

Ядро протестного ставлення до узурпатора складають:

• Чоловіки 40+ (зрозуміло чому),
• мешканці Заходу і Києва (зрозуміло чому),
• мешканці більших міст (зрозуміло чому),
• люди з вищою освітою,
• робітники, підприємці, самозайняті, фермери,
• Люди з низьким достатком.