Ostap Drozdov | Президентка незалежної країни Молдова Майя Санду преспокійненько каже,...

Президентка незалежної країни Молдова Майя Санду преспокійненько каже, що якби завтра був референдум про «уніре» (возз’єднання) з Румунією, вона без вагань проголосувала б за.Ось вона – адекватна державницька позиція. Бо коли ти прекрасно розумієш, що скільки Молдові судилося існувати на мапі світу – стільки вона зазнаватиме зазіхань, поглинань і деструкції від устократ крупнішої росії, і все життя доведеться протистояти триколірному спруту з його придністровями, гагаузіями й пʼятою колоною – то чи не краще вернутися до історичного лона, тим паче якщо воно – член НАТО і Євросоюзу з кількакратно вищим рівнем життя.І ніхто не б’ється в істериці, і ніхто не розкупив в аптеках седативні засоби через те, що президентка держави готова втратити державність, увійшовши до складу Румунії на правах автономії чи чогось там іще. Ясна річ, що питання радше теоретичне, адже прибічників уніре ніколи не було більшість у суспільстві. Але дуже значимою є відвертість Санду, бо вона озвучила мудрий парадокс: із міркувань збереження свого народу, безумовно, приєднання до НАТО та ЄС (в особі Румунії) є найсильнішим кроком Молдови. Це був би шах і мат росії за один хід.Уніре з історичною праматір’ю є сильною ідеєю особливо на тлі намірів москви розширювати географію війни, а також у контексті світового геополітичного буревію, який все одно призведе до ревізії державних кордонів в усіх проблемно-спірних закутках планети. Сраний нейтралітет – це вирок для такої мацьопкої й кволої держави, як Молдова. Тому в загашнику розумна Санду тримає варіянт з’єднання з Румунією – адже світова кон’юнктура все одно вимагає пристанища до сильного патрона, опікуна, папіка, дедіка, центру сили. Даремно про молдаван складали кпинні анекдоти. З усього пост-совєтського бараку молдавани виявилися наймудріші.