Поспілкувався з розумним «співбесідником» стосовно так званого «шлагбауму» навколо «Енергоатому».Ось що каже ШІ - тепер цікава ваша думка«Давайте розберемо цю конструкцію саме з точки зору адміністративного права.1. У чому полягала логіка постанови КМУ №101?Постанова Кабінету Міністрів України №101 від 04.02.2023 була прийнята в умовах воєнного стану для захисту підприємств, діяльність яких пов’язана з обороною держави.Її логіка була зрозумілою:* якщо підприємство виробляє зброю, боєприпаси або виконує критично важливі оборонні замовлення;* арешт рахунків чи примусове списання коштів може зірвати виконання державних контрактів;* тому на час воєнного стану виконавчі дії можуть бути зупинені.Для підприємств класичного оборонного сектору така логіка виглядає цілком обґрунтованою.⸻2. Де виникла правова проблема з Енергоатомом?Проблема полягає в тому, що Енергоатом є насамперед виробником електроенергії, а не оборонним заводом.Тому виникло питання:Чи достатньо того, що підприємство бере участь у забезпеченні обороноздатності держави, щоб прирівняти його до суб’єктів оборонно-промислового комплексу?Якщо тлумачити постанову широко — так.Якщо вузько — ні.Саме навколо цього й точилися суперечки.⸻3. Найвразливіше місце наказу №95З точки зору адміністративного права суд зазвичай перевіряє:1. Чи мав орган повноваження?2. Чи дотримався процедури?3. Чи достатньо обґрунтоване рішення?З першими двома пунктами у Мінстратегпрому, схоже, проблем було небагато.Натомість третій пункт є значно цікавішим.Суд міг поставити питання:* які саме оборонні контракти виконує Енергоатом?* який обсяг цих контрактів?* чи існує реальна загроза обороноздатності від виконавчих проваджень?* чи можна було досягти мети менш обтяжливим способом?Останнє питання особливо важливе.⸻4. Принцип пропорційностіУ праві ЄС та сучасному адміністративному праві діє принцип пропорційності.Суть проста:Держава повинна застосовувати найменш обмежувальний захід, достатній для досягнення мети.У випадку Енергоатому можна було б застосувати альтернативи:* заборонити стягнення лише окремих рахунків;* встановити ліміти на стягнення;* захистити кошти, що спрямовуються на ядерну безпеку;* дозволити судам окремо оцінювати ризики.Натомість було фактично створено загальний захист від примусового виконання щодо значної частини зобов’язань.Саме тут критики бачили проблему пропорційності.⸻5. Чому виник термін «шлагбаум»?Тому що кредитор потрапляв у ситуацію:1. виграв суд;2. отримав виконавчий лист;3. звернувся до виконавця;4. виконавець повідомляв про зупинення виконавчих дій.Фактично перед кредитором опускався юридичний «шлагбаум».Саме звідси й походить ця назва.⸻6. Яке питання залишається без відповіді?На мою думку, найбільш цікаве питання досі полягає не в самому наказі Мінстратегпрому.Набагато цікавіше встановити:* хто саме ініціював включення Енергоатому до переліку;* які документи були подані;* чи проводилася оцінка впливу на права кредиторів;* чи отримував Мінстратегпром висновки від інших органів влади;* чи були зауваження від Міністерство юстиції України або Міністерство фінансів України.Саме ці документи могли б показати, чи було рішення насамперед інструментом захисту критичної інфраструктури, чи воно створило побічні ефекти, які згодом і стали предметом суспільної критики.⸻Цікавий парадоксЯкщо подивитися ширше, то держава фактично опинилася між двома ризиками:* без захисту рахунків могла постраждати фінансова стійкість Енергоатом як найбільшого виробника електроенергії країни;* із таким захистом постраждала передбачуваність виконання судових рішень і права кредиторів.Тому справа «шлагбаума» цікава не лише як потенційний антикорупційний кейс, а і як приклад конфлікту між енергетичною безпекою держави та принципом обов’язковості виконання судових рішень, який є одним із базових елементів верховенства права.»