Муза&Селінджер

Усі Фройди мали спільну фамільну рису: вони дуже любили собак. Але одна особливість єднала Люсьєна з його знаменитим дідом, Зиґмундом Фройдом: їхні песики допомагали їм працювати. Засновник психоаналізу консультував пацієнтів у товаристві чау-чау на прізвисько Йофі, а Люсьєн використовував свою улюбленицю Плуто породи ґрейхаунд як модель під час роботи над картинами. Він малював природу, тварин і людей, а за моделей брав переважно близьких і знайомих. Позувати художникові — це важка праця, адже картина створюється довго. Щодня по кілька годин моделі мусять проводити в одній і тій самій позі, і так може тривати місяцями. Здебільшого Люсьєн малював оголених людей. Він хотів показати їх справжніми й намагався видобути їхні істинні почуття. Таку ж мету ставив перед собою і його дід-психоаналітик.На багатьох полотнах Люсьєна Фройда зображена сонна Плуто. Вона впівока, нерухомо спостерігала, як господар товстими шарами накладає фарбу на полотно так, щоб намальоване людське тіло здавалося справжнім. Сам Люсьєн жартував, що Плуто - це ідеальна модель, бо вміє добре спати.Митець і його собака співпрацювали п'ятнадцять років. З її допомогою Фройд зміг досконало розкрити в роботах свою улюблену тему: тваринний спокій людей, вільних від одягу, комплексів та проблем. Коли Плуто постаріла, Люсьєн зробив їй подарунок - завів другу собаку тієї ж породи. Її звали Елі, вона була біла в коричневі плями й підробляла моделлю у Фройда, тим часом як її старша колега відпочивала на пенсії. Завдяки спокійній вдачі та елегантній зовнішності Пілуто й Елі відіграли важливу роль в історії сучасного мистецтва.Фрагмент з книги "Хвостаті друзі", Ана Гальйо〰️   Муза&Селінджер

Джек Керуак часто отримував запитання від читачів та колег: як йому вдається так писати?І щоб врешті дати відповідь на це питання, письменник створив список порад, який отримав назву «Віра та техніка сучасної прози». Він може бути корисним і вам:• Занотовуйте ідеї у своїх таємних записниках та строчіть свої дикі тексти для власного задоволення.• Змиріться з усім, будьте відкритими, прислухайтесь.• Не напивайтесь за межами свого дому.• Любіть своє життя.• Те, що ви відчуваєте, знайде свою форму.• Будьте божевільними у думках.• Дихайте, так глибоко, як можете.• Відкиньте літературні, граматичні та синтаксичні обмеження.• Розкажіть правдиву історію у контексті внутрішнього монологу.• Нестандартно дивіться на кожну особистість.• Вірте у святість життя.• Спробуйте записати потік думок, який вже існує у вашій голові.• Не думайте словами, зупиніться і думайте краще картинками.• Слідкуйте за розвитком кожного дня, який вам приносить ранок.• Жодного страху чи сорому у вашому досвіді, лише мова та знання.• Ти - геній свого часу!Фото | Джек Керуак в об'єктиві Елліота Ервітта〰️ Муза&Селінджер

Кожного разу з трепетом очікую нову колекцію від INLYLAND, бо мені щиро імпонує інтелігентність, якість та сенс, які вкладає Інна Грицик у найменшу деталь своїх виробів.Цього разу креативна директорка бренду віднайшла натхнення в класичному кінематографі 60-х, в образах Одрі Гепберн та Катрін Денев. Вони мали свій неповторний стиль, який ліг в основу історії INLYLAND осінь-зима 2025/26. Перш за все їх вплив помітний у силуетах та кольорах. Білий, рожевий, червоний у поєднанні з класичною осінньою палітрою — бежем, оливкою та шоколадом — виглядають ще яскравіше і помітніше.Також шістдесяті подарували колекції таку деталь як бант, але у виконанні INLYLAND він виглядає як бант-вузол, що прикрашає сукню в найкращих традиціях тієї епохи, спідницю та прикраси. З улюбленої бази бренду в новій колекції можна знайти класичну чорну двійку, різнокольорові сорочки, в’язані топи та різноманітні штани. Не обійшлося і без знакової речі INLYLAND — спідниці, яка цього разу прикрашена кокетливими бантами вишитими лелітками, бісером та кришталевими намистинами.Головним декоративним елементом колекції стала жоржина — квітка, без якої важко уявити справжню осінь. Що важливо, всі прикраси бренду виготовляються і розмальовуються емаллю вручну.Усю красу можна розгледіти тут〰️ Муза&Селінджер

Маргарет Тетчер була небайдужою до моди, і надзвичайно велике значення приділяла гардеробу, ретельно підбирала буквально кожен предмет, від взуття до прикрас. На відміну від тієї ж Жаклін Кеннеді, Тетчер не була іконою стилю в повному розумінні цього слова, але вміло користувалася одягом як інструментом для створення потрібного враження.На початку політичної кар’єри вона брала уроки красномовства, щоб створити авторитетніший образ. Її радник, колишній телевізійний продюсер Гордон Ріс, позбавив Маргарет тугої зачіски, пістрявого одягу і схилив до нижчого, впевненішого голосу. Також Тетчер працювала з репетитором з Національного театру над правильним диханням і сповільненням мовлення. Маргарет ніколи не прагнула виглядати, як її колеги-чоловіки, практично не носила штанів, вибирала яскраві кольори та використовувала вбрання як можливість виділятися на тлі інших членів партії та парламенту. Безліч образів прем'єрки було витримано в синіх тонах, традиційному кольорі партії консерваторів."Залізна леді" завжди робила ставку на масивні прикраси, часто з перлин. Розкішні каблучки, масивні кліпси, золотий годинник та брошки займали в її гардеробі не менш важливе місце, ніж чорна сумка ридикюль.Тетчер стала першим британським прем'єром, чий стиль активно обговорювався в суспільстві (не рахуючи, звичайно, Вінстона Черчилля з його комбінезонами). Карикатуристи із задоволенням вимальовували не лише риси самої «залізної леді», а й у деталях зображували її образи.13 жовтня 100 років тому народилася Маргарет Тетчер.#простиль〰️ Муза&Селінджер

Кажуть, що Венеція найкраща, коли ти закоханий, але мені більше подобається бути тут самій. Ти все одно закохуєшся в місто; для когось іншого майже не лишається місця.Я так багато всього полюбила: зелені водорості, що ростуть на камʼяних сходах палаццо. Криві цеглини. Гондольєрів, які пітніють і курять. Солодку розпусту в усьому. Місточки, освітлені ліхтарями вночі. Шматки сміття, що бовтаються в найменших каналах. Поламані віконниці, що висять під дивними кутами.Те, що канали мають не один відтінок зеленого, а двадцять, залежно від сонця. Каламутний абсент. Павине око. Гашене вапно. Я полюбила цей присмак бруду й безладу. Відчуття того, що під усією цією красою щось клекоче. Кімнати тортур за скарбницею в Палаці дожів. Саме те, що батько сказав мені в музеї багато років тому. Указавши на хаос картини, яку я обожнювала, він промовив: «Ось це - життя». А потім кинув на підлогу монету й промовив: «А оце - смерть». Венеція була і тим, і іншим.Мій дім називають palazzo non finito, незавершений палац, а це означає, що я вільна робити все, що заманеться. Усі їхні задушливі аристократичні правила не здатні дістати мене тут, у моєму домі, який ніколи не добудується; де я засинаю під плюскіт води…Фрагмент з книги "Пеґґі" Ребекки Ґодфрі Це захоплива художня інтерпретація біографії однієї з найепатажніших та найвпливовіших жінок мистецтва XX століття - Пеґґі Ґуґґенгайм. Дуже рекомендую для прочитання.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер

Ольга Галушка - персональна та корпоративна стилістка, а також засновниця освітнього проєкту MODETON ділиться з нами своїми місцями сили.Одразу скажу: все крутиться навколо природи та місць, де я можу доторкнутися до неї чи подумати поруч із нею. Саме так я відновлююся і заряджаюся, мало людей, багато природи, корисна і локальна їжа. Сьогодні поділюся з вами трьома дуже особистими для мене місцями.Дідова Хатчина. Місце, де я святкувала свої 30 років. Тут ти відчуваєш себе частиною природи, оточений горами, а ще неймовірно смачно і концептуально.Perestanok, глемпи в Карпатах. Це зовсім інший формат відпочинку менше комфорту, але саме цим він і особливий. Душ і раковина просто неба, величезна тераса, на якій можна зробити йогу посеред лісу. Відчуваєш себе ніби в іншому вимірі.Cherot, Волинь. Тут моє коріння звідси бабуся і мамина родина. Це місце особливе для мене: город, про який мрію, озеро, тиша і затишні сніданки. Я каталася на велосипеді, гуляла лісом і мрію повернутися сюди ще раз восени.Бажаю кожному побувати в цих місцях і відчути справжнє заземлення.Телеграм-канал Олі#місцясили 〰️ Муза&Селінджер

Найбільшим захопленням Марселя Дюшана було зовсім не мистецтво, а шахи. Звання майстра спорту він отримав за підсумками 3-го чемпіонату Франції в 1925 р. Виступав за французьку збірну на міжнародних шахових олімпіадах.На початку 1930-х років Дюшан досяг піку як гравець. Брав участь у турнірах, був шаховим журналістом (вів колонку в журналі). Він міг на довгі роки закинути творчу роботу, проводячи весь вільний час за шаховою дошкою, а потім раптом з'являвся з черговим шокуючим витвором. Дюшан зі спокійною душею знову переховувався в тіні. Математичний склад розуму і дивовижне везіння дозволяли художнику здійснювати рідкісні, але точно вивірені ходи, щоб залишатися на слуху і при цьому жити на втіху. Дюшан дуже мало заробляв за допомогою власних робіт, здебільшого жив за рахунок щедрих меценатів. Він міг витратити десяток років на створення єдиного арт-об'єкта. Митець уникав спілкування з пресою, і не гнався за дешевою популярністю. Все його життя було схоже на одну велику шахову партію, яку він провів з блиском і, звичайно, здобув перемогу.Фото | Дюшан у своєму будинку в Грінвіч-Віллидж, 60-ті роки. Нью-Йорк був місцем, де він почувався вільніше, ніж будь-де. Марк Кауфман | Life Magazine | Getty〰️   Муза&Селінджер

Сьогодні в рубриці #графікроботиАльона Лапенко – засновниця комунікаційної агенції Eter Agency, піарниця, лекторка та ведуча подкасту про комунікації «На Франка» та авторка телеграм каналу PR? Yes, pleaseПро робочий деньДля мене слово «робота» з дитинства має негативну конотацію, тому я вважаю, що не «працюю», а займаюсь справою життя. Саме ця справа приносить мені натхнення, реалізацію і як результат дохід. Це як хобі, яким ти маєш щастя займатись щодня.Свої будні дні та вихідні я хоч і розділяю, але часто якісь ідеї та рішення можуть прийти в потоці й у вихідні – тоді я приділяю їм час, аби зафіксувати і подумати над ними.Зазвичай мій день починається десь о 7:30. Я завжди випиваю склянку теплої води, а потім ми з чоловіком під настій ділимо обов'язки – хтось готує сніданок, а хтось іде гуляти з собакою. Далі ми разом снідаємо, спілкуємось, налаштовуємось на день. Такий ранок з родиною – найважливіша частина дня, яка дає мені спокій і відчуття, що життя прекрасне.О 10:00 зазвичай починається робочий день – дзвінки, чати, презентації, розробки ідей, спілкування з журналістами та клієнтами агенції. У мене немає чіткого розподілу дня: що о певних годинах зуми, а в інший час – креативний процес. Зазвичай це контрольований хаос, але мені здається, що професія піарника сама по собі дещо хаотична. Тобі потрібно вміти підлаштовуватись під обставини, зміни, раптові комунікаційні задачі. Іноді день може кардинально змінитися через, наприклад, комунікаційну кризу у клієнта або терміновий інфопривід – тоді всі плани руйнуються, і я повністю занурююся в розвʼязання проблеми.Свій робочий день я намагаюся закінчувати о 18:00-19:00 і після приділити час для відновлення. Зробити медитацію, почитати книгу, три рази на тиждень я ходжу на тренування, гуляю з нашим псом Жаном, готую смачну вечерю. Такі прості вечірні ритуали допомагають перемкнутися і повністю «вийти» з робочого дня.Про натхненняУ мене є три основні джерела натхнення: природа, робота колег та мистецтво у всіх його формах.Природа для мене – це перезавантаження і можливість очистити простір, куди приходять рішення та нові ідеї. Іноді одна прогулянка може дати більше креативних ідей, ніж година мозкового штурму в офісі.Робота колег – це постійне джерело навчання. Я захоплююся тим, як креативно підходять до задач інші агенції, слідкую за світовими кейсами, аналізую успішні кампанії. Особливо мене надихають проєкти, де піар не просто продає, а змінює суспільну думку чи підіймає важливі теми.А щодо мистецтва, я часто ходжу в галереї, музеї, дивлюсь кіно чи вистави у театрі не для відпочинку, а саме в пошуках нових форм і підходів, які можна адаптувати для комунікації.А ще мене надихають люди – їхні історії, мрії, переживання. Тому я завжди прислухаюся до того, що хвилює людей навколо.〰️ Муза&Селінджер

З 25 вересня по 24 листопада в Національному музеї декоративного мистецтва України триває виставка «Мальована».Вона об'єднує архівні хатні розписи та сучасну колекцію «Древо» Вікторії Якуші, створюючи простір діалогу між минулим і сьогоденням.Архівна частина експозиції зібрана з малюнків, які на початку ХХ століття створювали етнографії. Вони зберегли пам'ять про традицію, що могла розсипатися разом із глиною стіни.У центрі — «Древо» Вікторії Якуші: вісімнадцять сталевих панелей, майже на всіх повторюється мотив Дерева життя. Якщо колись ці образи тримала крихка глина, то тепер їх підтримує нержавіюча сталь — матеріал, здатний зберегти їх на покоління вперед. Кожна панель носить жіноче ім’я як вшанування майстринь, яка колись залишила свої «мальовані» сліди на стінах хати.«Мальована» — це історія про малюнки, які оберігали дім, і про мистецтво, яке сьогодні дає їм нове життя. Це виставка про жінок, чиї руки творили красу й залишили знаки, що живуть і далі. Виставка організована FAINA та Національним музеєм декоративного мистецтва України за ініціативи Вікторії Якуші.#події〰️ Муза&Селінджер

Що любила Соломія Крушельницька• "Білу каву"«Білою» називали каву, яку подавали з молоком та цукром, переважно, саме на сніданок.• Фізичну активністьСоломія Крушельницька щоденно займалася гімнастикою, грала в теніс, їздила на велосипеді, плавала. Кожного ранку перед сніданком вона ходила або вздовж морського побережжя пісковим пляжем кілька кілометрів, або в недалекий шпильковий ліс піній.• Їздити за кермом авто Її вважають першою українкою, яка опанувала навички водіння. Свій перший автомобіль Соломія придбала у Віареджо після заміжжя. Дехто вважає, що це Ford, а є думка, що Benz чи Fiat. Та згодом вона продала свій автомобіль, щоб оплатити лікування своїй молодшій сестрі Анні.У 1930-х роках артистка багато подорожувала Європою зі своєю приятелькою Негрітою Кано де Пְ’яцціні. Зі спогадів П’яцціні дізнаємося,що мандрували автомобілем і за кермом була Соломія.• МандриПодорожей у житті Соломії Крушельницької було багато. Фактично все її життя до 1939 року складалося з безконечних переїздів, змін контрактів, підкорення великих сцен і країн. • Красиво одягатисяРукавички, капелюшки, шовкові туфельки – усе це було не лише даниною тодішній моді та іміджу артистки. Вона вміло поєднувала жіночність (приталені силуети, крій, що підкреслював поставу та фігуру) і аристократичність – дорогі тканини, однотонні кольори, вишукані прикраси. Соломія стежила за модними фасонами, могла собі дозволити костюми для прогулянок, для відпочинку, для круїзу, для денних раутів, вечірніх прийомів – на всі випадки, і завжди одягалася дорого й при цьому елегантно.• Солодощі Особливо любила випікати торти та печиво і пригощати ними своїх близьких. В співачки був навіть спеціальний записник з 116 рецептами. Вона вважала, що солодощі необхідно їсти щоденно, бо вони дуже добре впливають на настрій людини і на її пам'ять.• Все українськеСоломія Крушельницька виступала на кращих сценах світу, побувала у безлічі країн, понад 20 років прожила в Італії, але все одно залишалася українкою. Кожен свій виступ вона завершувала українською піснею, одягала вишиту сорочку й жіночий народний стрій.З Днем народження, Соломіє! 〰️ Муза&Селінджер