Наснилось, що я не міг виїхати з автостанції Житомира до рідного Коростишева, бо просто не вистачало грошей, ну і + до того довелось заплатити штраф. Пам'ятаю, наскільки сильно нервувався, що аж хвилювався, що мене накриє стан, схожий на панічну атаку, що не дає мені в реалі нормально жити. Ще в якийсь момент у мене здали нерви, як у містера Хайда - я схопив маленьке біле кошеня, яке належало одній з працівниць, і голосом маніяка пояснив їй, що мені ДУЖЕ потрібно на автобус, оскільки інакше "маленьке звірятко може побачити дещо жахливе, що запам'ятає до кінця свого життя". Мені порадили звернутись до давніх друзів, можливо вони здатні допомогти. В ту мить в кутку приміщення я побачив групу хлопців за столиком і звернувся до них, один відгукнувся, і зі словами "то що, я хіба не виручу свого друга?" вручає мені потрібну суму грошей. Я впізнав його по його усмішці - це був Андрій Вовченко - ми з ним товаришували у школі, а після неї якось загубились, потім надійшла інформація про його загибель на війні під час виконання бойового завдання. Коли я це усвідомив - я йому подякував, ми потисли руки, він знову посміхнувся і розчинився у повітрі. Мені якраз вистачило грошей на білет на автобус, і після його придбання я прокинувся.#MindOfZwiebel #DreamsOfZwiebel