🕯 Пам’яті головного сержанта Романа Довгалюка (позивний «Бурий»)Роман народився 14 квітня 1986 року в селі Мишковичі на Тернопільщині. Закінчив факультет фізичного виховання та спорту Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії. У цивільному житті займався власною справою — мав тату-салон у Тернополі, писав картини олійними фарбами, організовував фаєр-шоу та захоплювався байкерським рухом, створивши власний клуб.До лав ЗСУ приєднався у 2020 році, підписавши контракт. Повномасштабне вторгнення Росії застало його на військових навчаннях. Роман служив у складі 44-ї окремої артилерійської бригади, де пройшов шлях до головного сержанта та став командиром підрозділу. Захищав Україну на Київщині, Житомирщині, Оріхівському, Куп’янському та Бахмутському напрямках, брав участь у визволенні Харківщини, воював поблизу Гуляйполя та у Волновасі.Роман загинув 12 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Стецьківка на Сумщині. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті старшого сержанта Ігоря Ляховича (позивний «Берлін»)Ігор народився 10 квітня 1995 року в селі Лютинськ на Рівненщині. Здобув медичну освіту, а згодом закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука. Працював медбратом у Київському диспансері, а пізніше — будівельником у Польщі.Восени 2022 року повернувся в Україну та мобілізувався до лав ЗСУ. Спочатку служив стрільцем-снайпером, пройшовши важкі бої у Соледарі та Бахмуті. Зважаючи на медичну освіту, пройшов прискорений курс підготовки та став бойовим медиком взводу у складі 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади. Рятував життя побратимів та евакуйовував поранених на Запорізькому, Мар’їнському, Курахівському та Покровському напрямках. Чоловік загинув 20 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Філія Дніпропетровської області внаслідок ворожого удару керованою авіабомбою.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті солдата Олексія Ятченка (позивний «Тихий») Олексій народився 12 березня 2001 року в селі Новий Білоус Чернігівського району. У Чернігівському центрі професійно-технічної освіти здобув спеціальність «Кухаря». Після початку Великої війни став до лав 112-ї окремої бригади Сил тероборони ЗСУ. Воював на Гостомельському напрямку. Після деокупації Київщини, восени 2022 року, їх перекинули на Донеччину."Льоша до війни працював кухарем, і щоб ви розуміли, коли він чергував на кухні, це було свято", — каже побратим "Демократ".Під час одного з бойових виходів на позиції в Олексія влучив ворожий танковий снаряд, він отримав контузію. Після відновлення Олексій восени 2023 року відправився на Бахмутський напрямок. 20 листопада під час бойового завдання життя Олексія Ятченка обірвав ворожий мінометний обстріл.Вічна пам’ять та шана Герою! 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті старшого лейтенанта, розвідника Володимира Яворського (позивний «Камаз») Володимир Яворський народився в Києві. З дитячих років хлопець захопився регбі. Саме цьому спорту він віддав більше 15 років свого життя, граючи за столичний клуб «Антарес». Закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна.У перший же день повномасштабного вторгнення Володимир доєднався до тероборони Київщини. Згодом пройшов жорсткий відбір до спецпідрозділу ГУР Міноборони «Артан». За його плечима кілька вилазок за лінію фронту з поверненнями разом із полоненими ворогами.У травні 2024-го група під командуванням старшого лейтенанта Яворського тримала оборону в Часовому Яру. 30 травня Володимир Яворський загинув, закривши собою побратима під час евакуації поранених.За мужність та героїзм Володимиру Яворському посмертно присвоєно звання Героя України.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯️ До Дня вшанування памʼяті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії РФ проти України Понад 700 українських дітей були вбиті Росією, ще понад 2 700 – поранені.За кожною цифрою – обірване життя, нездійснені мрії, ненаписані шкільні твори, неспівані колискові, ненароджене майбутнє. Це лише верифіковані дані на територіях, підконтрольних Україні. Реальні масштаби цієї трагедії можуть бути значно більшими.Росія вбиває не лише людей – вона вбиває дитинство, мрії, надії та майбутнє цілої країни.▪️ 4 квітня внаслідок російського удару по Кривому Рогу загинули 20 цивільних, серед яких 9 дітей.▪️ 14 травня внаслідок російської атаки на Київ загинули сестри Яковлєви – 17-річна Віта і 12-річна Любава. У 2023 році на війні загинув їхній батько. ▪️ У ніч проти 2 червня ракетна атака на Дніпро вбила 16 українців, з них двоє – діти. Одному з них – Олегу, у вересні мало виповнитися три рочки. Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх дітей, чиє життя забрала російська агресія.Пам’ятаємо кожне ім’я. Не пробачимо жодного злочину. Вимагаємо справедливості. Світла пам’ять невинним дітям України.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті майора Сергія Данюка із позивним «Замполіт»Службу Сергій розпочав у січні 2012 року у 93-му окремому Ясському лінійно-вузловому полку зв’язку. Україну захищав з 2014 року, пройшов бойовий шлях від радіотелефоніста до командира. У 2016 році, між бойовими виїздами, Сергій вступив до Одеської військової академії, яку закінчив у 2020 році. "Навіть свою дипломну роботу писав в окопі, коли навчався у військовій академії", — зазначає сестра.Останні 12 років війни був у найгарячіших точках фронту, зокрема на Донецького напрямку.Два роки служив на посаді командира розвідроти. Коли звільняв із побратимами Харківську область, їм вдалося захопити російський танк Т-90. По поверненню з війни мріяв створити сім'ю зі своєю жінкою Катериною.Сергій загинув, коли під обстрілами російських військ евакуйовував тіла побратимів. Вічна слава Герою!📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті військовослужбовця Сергія ФедьківаСергій народився 20 червня 1989 року в місті Калуш на Івано-Франківщині. З дитинства професійно займався боксом, став чемпіоном області та брав участь у чемпіонатах України.З 2014 року разом із батьком Миколою та молодшим братом Василем добровольцем став на захист України у складі ДУК «Правий сектор», пройшовши бої на Луганщині та Донеччині. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до 79-го батальйону 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ імені полковника Дмитра Вітовського, де служив водієм зенітно-кулеметного відділення на південному напрямку фронту.Сергій загинув 11 травня 2025 року поблизу Малинівки на Запоріжжі, отримавши смертельні поранення під час порятунку побратима. Посмертно удостоєний звання «Почесний громадянин Калуської міської територіальної громади».📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті майора поліції, дільничного офіцера Валентина СамковаВалентин народився 18 листопада 1979 року. Службу в правоохоронних органах розпочав восени 1998 року на посаді інспектора патрульно-постової служби у місті Щастя на Луганщині. Згодом став старшим дільничним офіцером, присвятивши цій справі понад 20 років життя.З початком російсько-української війни у 2014 році служив на блокпостах, рятував людей з-під завалів під час артобстрілів та виводив цивільних з-під ворожого вогню. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ, не рахуючись із власним часом і ризиком, допомагав місцевим мешканцям евакуйовуватися з небезпечної зони.Майор поліції загинув на другий день «великої війни», 25 лютого 2022 року. Того дня російські війська обстріляли з «Градів» евакуаційний автобус із людьми. Валентин отримав тяжкі поранення, які виявилися смертельними. Його поховали у рідному Щасті, а Указом Президента України посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті старшого лейтенанта, офіцера ППО Володимира РижакаВолодимир народився 19 липня 1966 року в селі Хижинці на Вінниччині. У 1987 році закінчив Ачинське авіаційно-технічне училище та розпочав службу офіцером протиповітряної оборони на аеродромі в Озерному на Житомирщині, згодом — у білоруському Гомелі.На початку 1990-х повернувся до України, працював у правоохоронних органах, на підприємствах «Вінницямлин» та «Вінницягаз», а пізніше відкрив власну справу і став визнаним майстром-автоелектриком. З перших днів повномасштабного вторгнення РФ пішов добровольцем боронити рідну землю. Володимир загинув 13 березня 2022 року внаслідок підступного ворожого ракетного удару по Яворівському полігону. У захисника залишилися мама, дружина, син і донька. У рідному селі Хижинці на його честь перейменували вулицю, а ім’я офіцера увічнене на Алеях пам’яті на Вінниччині.📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
🕯 Пам’яті Андрія Кравченка (позивний «Кремінь»)Андрій народився 9 березня 1981 року в селищі Тараща на Київщині. Завершив навчання на фізико-математичному факультеті в НПУ ім. М. Драгоманова.З 2003 року працював інженером в Інституті хімії поверхні ім. О. О. Чуйка НАН України. Після участі у Революції Гідності Андрій долучився до війська. Виконував бойові завдання в районі Дебальцевого у 2015 році у складі 25-го ОМб «Київська Русь». Викладав у Київському коледжі. Разом із доктором фармацевтичних наук Ігорем Геращенком розробив кровоспинний препарат «Пателен». Дозвіл на його застосування отримати не вдалося, тож учені виготовили термостатик, перші партії якого 31 березня 2022 року доставили у госпіталі.Після початку великої війни Андрій виконував завдання в складі розвідгрупи. 3 квітня він загинув у районі Броварів.Вічна слава Герою!📝 Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міноборони України АрміяInform
TGLIST.COM.UA
