Настав день, коли я знову змінюю аватарку каналу. Тільки цього разу воно обумовлено моїм внутрішнім станом, який напряму зараз переживає дуже болісні місяці життя Херсона. Настав час, коли я зі своїми колегами вже не здатні покрити всіх поранених в Херсоні фінансами з різних проектів. Та й була б тільки справа в грошах... тепер це стає навіть фізично і морально неможливим. Доходить до того, що якби мені не було сумно цього казати, ймовірно доведеться покинути це місто вже восени. Проблисків на покращення не видніється, ну а я з друзями так і продовжуватиму до останнього реєструвати поранених та родини загиблих, доки це все не унеможливиться з кінцями.

Утім, звісно, мені б ніколи не хотілося покидати це місто. Місто, якому я присвятив 4 роки свого життя й важкого труду. Дякую всім, хто поряд зі мною в ці дні. І зокрема дякую своєму любому другу, з яким ми пили бланш на Текстильників восени, в річницю дня звільнення, за настільки точне зображення того, що зараз відбувається та відчувається моєю душею в Херсоні. Навіть якщо я поїду, то сподіваюсь одного дня все одно переїхати і осісти саме тут, в Херсоні, який я покохав.