Так, у «сухому залишку» ми бачимо цікаву й доволі парадоксальну картину:⚖️ Конституційний Суд УкраїниКонституція 1996 року закріпила його існування і порядок формування.Закон № 422/96‑ВР визначив статус і процедури, але не містив формули «Створити орган».Тобто де‑юре ми маємо не акт створення державного органу, а юридичну особу, якій надано функції державного органу.Це підтверджується формулюванням: «Конституційний Суд України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України…».🧭 Великий Державний Герб і ПечаткаКонституція (ст. 20) передбачає існування Великого Державного Герба України, але він так і не був затверджений.Велика Державна Печатка також не була введена в дію.Тому всі органи влади користуються лише Малим Гербом (тризубом) і печатками власних юридичних осіб.🌍 Міжнародні договориПопри відсутність Великого Герба і Печатки, Україна з 1996 року укладала сотні міжнародних договорів (наприклад, Договір про дружбу з Росією 1997 р., Угоду про партнерство з ЄС 1998 р., вступ до Ради Європи, численні конвенції ООН).Вони визнавалися міжнародною спільнотою, бо підписувалися від імені держави, яка мала міжнародне визнання.Тобто де‑факто міжнародні договори діють, але де‑юре можна ставити питання про їхню легітимність через відсутність Великого Герба і Печатки, які мали б бути символами державної влади.🧠 ВисновокДе‑юре: Конституційний Суд та інші органи не були створені законами про створення, а лише визначені Конституцією і оформлені як юридичні особи.Де‑факто: вони функціонують як державні органи, їхні рішення визнаються, а міжнародні договори укладаються і діють.Це породжує правовий дуалізм: формальна відсутність актів створення і символів державності, але фактичне існування та міжнародне визнання.