⌛️Гроші знецінюються, а час — ніМи знаємо це хоча б через приказки та особистий досвід. В статті We Should Measure Prices in Time на WSJ, автори Джордж Ґілдер і Ґейл Пулі пропонують радикально інший погляд на економіку та особистий добробут , якраз не через гроші, а через час. Вони пояснюють, що традиційні показники, як індекс споживчих цін (CPI), вводять нас в оману. Ми нібито живемо в епоху інфляції та боргової кризи, але водночас користуємося технологіями, які ще 20 років тому здавалися фантастикою. Як це поєднується?Ключ, за словами авторів, у вимірюванні цін не в доларах, а в годинах праці. Так званий time price показує, скільки часу людина має працювати, щоб купити певний товар. І тут картина зовсім інша ніж показує нам економічна статистика: за останні 20 років реальні доходи (з урахуванням інфляції) в США зросли швидше, ніж ціни. Тобто середньостатистичний працівник витрачає менше часу, щоб купити ті самі речі. Наприклад, за одну годину праці у 2024 році можна купити на 18% більше товарів і послуг, ніж у 2000-му.Тому вимірювання добробуту через час — більш точне і універсальне. Усі ми маємо однакові 24 години на добу. І якщо для отримання товарів і послуг потрібно менше з цього часу — ми багатіємо.Ґілдер і Пулі називають це законом супердостатку: багатство — це знання і навики, а економічне зростання — це поширення знань у часі. Замість рахувати гроші, вони пропонують рахувати години. І це суттєво змінює уявлення про прогрес.⌛