Є ще одна деталь:
Первинне джерело 1909 року фіксує залучення ремісників із приміських сіл.

Отже, потрібні підприємству знання існували в різних середовищах: академічному, професійному, локальному ремісничому.

Ми не можемо стверджувати, що у Левинського існувала формальна multi-source recruitment strategy. Але факти показують різні траєкторії входу людей із різною експертизою:

Майбутній архітектор міг входити через зв’язок освіти й практики.

Підготовлений кераміст — після накопичення спеціалізованого досвіду в різних регіонах і за кордоном.

Частина ремісничих компетенцій приходила з локальних середовищ навколо Львова.

І тут кейс Левинського ставить незручне запитання вже сучасному Talent Acquisition:
Ми часто будуємо одну recruitment funnel для всієї компанії. Але чи однаково взагалі треба шукати junior-фахівця, інженера, data scientist і майстра рідкісної спеціалізації?

Можливо, перше питання має звучати не:
«Де знайти більше кандидатів?»
А:
«Де насправді формується кожен критичний для нашого бізнесу тип знання?»

Тому наша друга рекомендація пану Левинському:
не шукати всіх однаково. Спочатку зрозуміти, де живе потрібна підприємству експертиза.

Людей ми знайшли.
Тепер складніше: як зробити так, щоб вони зрозуміли систему, у яку потрапили?