Всі говорять про Комо, але власник Дженоа Дан Шуку натякає, що проривом наступного сезону може стати саме його команда.«Наша ціль – не виживання. Наші орієнтири – Аталанта та Болонья. А мрія – шлях Наполі. Зрозуміло, все це не може статися миттєво. Треба зростати щороку, але немає жодних причин, які б завадили нам стати сильнішими. Економічна та спортивна складова у нас працюють в симбіозі, а це – фундамент успіху».«Я дуже боявся втратити Вієйра. Але він пообіцяв залишитися і дотримався слова. Патрік – центральна фігура нашого проєкту. Він буде з нами щонайменше ще два роки. Ми працюємо над тим, щоб команда була ближче до його бачення. Вієйра створює ідеї. Я був дуже здивований, коли почув, як він спілкується з гравцями. Він каже те, що я кажу своїм працівникам. Неймовірно, ми з різних країн, з різних світів. Але це правда».«Мій улюблений гравець? Торсбю. Він уособлює дух Дженоа. Ніколи не зупиняється, завжди біжить. Я почуваюся спокійно та впевнено, коли бачу його на полі».🌐 ДжанлукаЛападула
Хто в Італії вже витратив більше за всіх?Це легко. Тут є єдиний клуб з бюджетом клубів АПЛ. І це не чемпіон, навіть не учасник єврокубків.Так, Комо. Хесус Родріґес – 22.5 млнНіколас Кюн – 19 млнМартин Батурина – 18 млнДжейден Аддаї – 14 млнВикуп Алекса Ває та Іґнаса Ван дер Бремпта – 11 млнМаксіма Перроне теж от-от викуплять – 15 млнМайже 100.«Нові починання завжди дуже хвилюючі, – каже спортивний директор Карлальберто Луді. – Продовжувати шлях минулого року – це найцікавіше. Маємо зрозуміти, який потенціал для зростання ми матимемо»«Стабільність клубу та бачення президента Суварсо залишаються основою успіху. Крім того, потрібні ідеї, інтуїція, злагоджена команда, яка працює разом, щоб ці кошти були добре вкладені, а не просто витрачені».«Ми ставимо перед собою дуже “спокійні” цілі. Щодо єврокубків, нам бракує не лише трьох позицій у турнірній таблиці, але й тих 15-16 очок, які не купиш – їх можна здобути завдяки структурі та праці. Втім, жодного тиску».«Як ми обираємо новачків? Є робоча група, яка спирається на дані, але водночас враховує зворотний зв’язок і технічну чутливість. Ми також проводимо профілювання характеру, і щоб завершити трансфер, усі – тренер, президент, аналітики – мають бути на одній хвилі. Ще один важливий аспект – це атмосфера в “Комо”. Якщо гравці показують хороші результати, це не лише завдяки їхнім техніко-тактичним навичкам, а й завдяки середовищу. Фабрегас добре працює з відкритими, свіжими, динамічними та енергійними хлопцями. ПСЖ у цьому плані є найяскравішим прикладом. Молодість і безтурботність сприяють відкритості до ідей футболу, які має Сеск».🌐 ДжанлукаЛападула
Златан Ібрагімович зник з інфопростору. Минулого року його було забагато, зараз – немає взагалі. В Мілан прийшли серйозні досвідчені люди. Коли «дорослі» працюють, присутність шведа непотрібна.Хаос минулого сезону змушує дивуватися – здається, в «Мілані» все роблять напрочуд логічно. Ось спортивний директор, відомий, з репутацією. Ось тренер, ще більш відомий, з перемогами. Ось новачки – і суперзірка, і перспективні. Ось продажі: того, на кому можна заробити, і того, хто не хоче залишатися в команді. Всі трансферні рухи схвалені тренером, жодних несподіванок для нього.«Найголовніше — якомога швидше стати командою, – каже Массіміліано Аллеґрі. – Чим швидше ми станемо єдиним цілим, тим швидше досягнемо результатів. Моя задача — взяти найкраще з недавнього минулого, революція не потрібна. Потрібно працювати організовано та відповідально. А Таре до 31 серпня зможе скористатися можливостями та додати те, що потрібне команді».Наразі – головні зміни в півзахисті. «Минулого року команді не вистачало лідерів. Саме тому до нас доєднається Модрич, – пояснює Іґлі Таре. – Я особисто говорив з ним, він ще дуже хоче грати на високому рівні. Його підписання дуже важливе, Лука буде орієнтиром для команди».«Модрич доєднається до нас в серпні. Він – надзвичайний гравець, дуже важливий, – додає Аллеґрі. – У нас є Річчі, Модрич, Лофтус-Чік, Фофана, Бондо, Муса. Чудові футболісти. В центрі поля гратимуть троє – це можу точно сказати».Коментувати підписання Модрича навряд треба – хіба сказати, що в минулому сезоні він відіграв 2854 хвилини в Реалі. За Мілан з польових більше мали лише Рейндерс, Ернандес, Фофана, Пулісік та Леан. Щодо Річчі, то цей трансфер мав відбутися раніше, Самуеле пересидів у Торіно щонайменше сезон. Він вміє все і по-різному: розігрувати з глибини, бути мобільним, вмикати агресію, виходити з-під пресингу. Це той, хто дасть Мілану різноманітність в центрі поля, бо може грати в будь-якому поєднанні та виконувати різні функції. А гонитва россонері за Яшарі, за якого готові платити стільки, скільки хоче Брюгге, – ознака того, що він дійсно потрібний Аллегрі.В обороні будуть нові фланги, новачки в центр можуть з’явитися ситуативно, але це не пріоритет. На питання про Олександра Зінченка Таре відповів, що в захист шукають молодих гравців. Тож говорять про 22-річних Ґелу Дуе (Страсбур, і так, це брат Дезіре) чи Марка Пубіля (Альмерія) направо та Сержі Кардону (26 років, Вільярреал), Натаніель Брауна (22, Айнтрахт) чи Арчі Брауна (23, Ґент) наліво.Головна мета в атаку – ще один центральний нападник. «Це має бути справжній центральний нападник, що робить різницю в штрафному. Такого Мілану не вистачає з моменту відходу Жиру. Тож шукаємо повну протилежність Гіменесу», – сказав Туре. Наразі повідомляють про контакти з Віктором Боніфейсом. Але шортлист великий: Влахович, Лукка, Ретеґі, Джексон, і ще багато прізвищ тут з’являться.Рафу Леана Аллеґрі називає майбутнім лідером («надзвичайний гравець. Я впевнений, що цей сезон буде чудовим від нього. Я вірю в нього, я переконаний»), Майку Меньяну дали капітанську пов’язку – він залишається, «Челсі» ніби не повернеться за французом. Ніхто вже не каже, що Мілан не грає в футбол, а пише історію. Златан Ібрагімович мовчить. «Прагнення до скудетто — це більше гасло для преси, адже вам треба про щось писати, – каже Аллеґрі. У великому клубі, як Мілан, усі мають прагнути максимуму. Щодня ти маєш працювати, а щонеділі — боротися за три очки. Але про це можна буде говорити лише в березні. До того часу треба будувати фундамент для вирішальних місяців».🌐 ДжанлукаЛападула
Перший матч з Інтер Франческо Піо Еспозіто зіграв, коли йому було дев’ять.Він пройшов молодіжні команди усіх вікових категорій. В 13 років зустрів Крістіана Ківу, в команді U-14. В 17 забив 15 голів за примаверу, яку очолював румун. Після цього його орендувала Спеція. Еспозіто став другим бомбардиром Серії Бі, забив 17 голів, ще два – в плейоф.Ківу, очоливши першу команду Інтера, взяв його на клубний чемпіонат світу. «Інтер – все для мене, – радів Франческо. – Зростаючи, я провів більше часу на базах клубу, ніж удома».Перший матч за дорослу команду Франческо Піо Еспозіто зіграв, коли йому було 19. Віддав асист з Урава Ред Даймондс, а в другому – забив, Рівер Плейту.«Я не міг зрозуміти, що сталося. Побачив, що Мартінес святкує, – тоді дійшло. Першою мрією був дебют за Інтер, другою – гол, – сказав Еспозіто. – Що далі? Я продовжуватиму користатися можливостями. Цей турнір – моя можливість».«Хтось може подумати, що він корисний лише в штрафному, але це не так, – каже Крістіан Ківу. – Він розумний, вміє використовувати корпус, класний в дуелях з захисниками. В кожному епізоді він здатний здивувати. У них вся родина така, брати теж хороші гравці, тож треба дякувати мамі та татові. Чи залишиться він з нами? Я не дивлюся так далеко, але зараз хочу дати шанси усім відчути себе важливими. На цьому турнірі Франческо дуже корисний для нас».🌐 ДжанлукаЛападула
Справжній скандал в Італії.Вестон Маккені сказав, що італійська кухня… ну таке собі.«Немає різноманітності, це лише паста, піца, риба, стейк. Знаєте, в чому проблема з італійською кухнею? Вона чудова, це хороша їжа, яку ви готуєте дуже добре, але в Америці, якщо я йду в бургерну чи стейк-хаус, а потім іду в інше місце за 10 хвилин звідти, я знову їм бургер, але він має зовсім інший смак.В Італії я йду в один ресторан і замовляю пасту з песто, йду за 10 хвилин в інший — і замовляю пасту з песто, це те саме».***Еміліано Вівіано, колишній воротар Арсенала, Парми, Фіорентини, Сампдорії відреагував агресивно:«США — це країна з найгіршою їжею у світі. Вони б навіть підошви своїх черевиків обсмажили в фритюрі. На місці прем’єрки Мелоні, я б не дозволив йому повернутися до Італії!Як можна казати, що в італійській кухні немає різноманітності? Саме його визначення «різноманітності» мене дратує. Маккенні, вас, американців, 200 мільйонів, і все, що ви їсте, — це гамбургери.Правда в тому, що всю їжу в Америку привезли інші нації. Я просто хочу сказати Маккенні, що він досяг неймовірного — йому вдалося об’єднати всю Італію проти себе. Це вже не про футбольних фанатів, його може гейтити абсолютно кожен».🌐 ДжанлукаЛападула
Парму очолить Карлос Куеста. Йому 29 років.Хто?Скільки? ***Куеста вирішив, що йому досить грати, у 18 – пішов вчитися за спеціальністю «фізична культура та спорт». Ще не випустився з університету, а вже потрапив до Атлетіко – волонтером, з юнаками. Просто писав працівникам клубу в твіттер, пропонував носити конуси і його запросили допомогти. Диплом Куеста здобув за три роки, замість чотирьох. У 22 вже керував командою Атлетіко U14, але невдовзі пішов – вирішив подорожувати Європою, дивитися футбол, «слухати та вчитися». Він мав список тренерів, з якими хотів познайомитися: Аллеґрі, Тухель, Клопп, Почеттіно, Ґвардіола.Наблизитися до Пепа вирішив через помічника, Мікеля Артету. Куеста надіслав йому презентацію про Сіті, Артета був вражений і запросив хлопця на базу. «Тоді я зрозумів, як важливо мати навколо правильних людей, – розповідав Куеста в 2019-му. – У Пепа неймовірна команда помічників. Артета буде топовим тренером».Невдовзі Карлос та Мікель вже працювали разом, але до цього був Ювентус.***«Пам’ятаю, як він вперше приїхав, – згадував Федеріко Керубіні, ексдиректор Юве. – Голова академії Массіміліано Скалья привіз його до тренувального центру, вони зайшли в мій офіс. Я не знаю… Буває таке, що відчуваєш щось особливе. Я подивився на цього хлопця. Такий молодий, такий допитливий, так любить футбол. Коли він пішов, я сказав Массіміліано, що ми маємо взяти його на роботу». Куесті було 23.«Інші тренери були в шоці. Але він швидко став своїм. Карлос розмовляє шістьома мовами. Він спілкувався з усіма гравцями, напряму. Це дуже допомагало. Він став містком між роздягальнею та тренерами».Куеста залишився в Італії на рік. «Він – мандрівник, – казав Керубіні. – Йому все цікаво. Він хоче працювати в Іспанії, Англії, Італії, всюди. Ми не могли його втримати».Навесні 2020-го Артета покликав Куесту до Арсенала.***«Ми всі були дуже здивовані, – розповідав Ґраніт Джака. – Але він мені одразу сподобався. Чесний, дуже прямолінійний хлопець. Дуже багато знає про футбол. Знає, що робить. Знає, як спілкуватися з гравцями. Він неймовірний. Він мене дуже багато чому навчив. У нас особливі стосунки. Він вивів мене на новий рівень».Його першою посадою була «тренер з індивідуального розвитку». Постійні сесії віч-на-віч з гравцями, перегляд відео. «Він показував таке, про що ми не думали. Він зробив усіх краще», – впевнений Джака.«Я впевнений, він буде тренером дуже дуже дуже великого клубу, – казав швейцарець рік тому. – Він поставив собі дуже чітку мету і впевнено йде до неї».Кажуть, на заставці телефона Куести ще з юності був кубок Ліги чемпіонів.***У січні 2025-го Федеріко Керубіні став CEO Парми. Сьогодні Куеста приїде до Італії, на підписання контракту. Він буде наймолодшим тренером Серії А за останні 86 років.🌐 ДжанлукаЛападула
«Я завжди був надзвичайно тихим, надзвичайно сором’язливим. У мене не було PlayStation. У мене не було багато близьких друзів. Я виражав себе через футбол, і мені це дуже подобалося. Поза полем я був дуже замкнутий. Коли ти молодий… ну, ти не розумієш, що люди можуть сприйняти це неправильно. Мені було 14, я прийняв рішення, яке дійсно змінило моє життя. У мене була можливість поїхати до футбольної академії в Генку, тож я переїхав самотужки з одного кінця Бельгії в інший. Це було за дві години від дому.Проблема була в тому, що я вже був сором’язливим у своєму рідному місті. У Генку я був новеньким з іншого кінця країни,що розмовляв із кумедним акцентом. Перші два роки в академії, мабуть, були найсамотнішими роками в моєму житті.Перший рік я жив у пансіонаті, де в мене була маленька кімната з ліжком, столом і раковиною. Наступного року я зміг жити з прийомною родиною, яку клуб оплачував для молодих гравців. Ми з двома іншими хлопцями переїхали до них, і це допомогло мені жити більш нормальним життям.Я все ще тримався осторонь більшу частину часу, але вважав, що все гаразд. Рік минув, я добре вчився в школі, добре грав у футбол. Жодних бійок. Жодних проблем.Наприкінці року я зібрав свої речі й попрощався з прийомною сім’єю.Вони сказали: «Побачимося після канікул. Гарного літа».Але щойно я повернувся до батьківського дому, зайшов у двері й побачив, що моя мама плаче. Я подумав, що, можливо, хтось помер чи щось таке.Я запитав: «Що сталося?»І моя мама сказала слова, які, мабуть, сформували все моє життя. Вона сказала: «Вони не хочуть, щоб ти повертався».«Про що ти говориш?»«Прийомна сім’я більше не хоче, щоб ти там жив».«Що? Чому?»«Через те, який ти є. Вони сказали, що ти надто тихий. Вони не можуть з тобою спілкуватися. Вони сказали, що ти складний».Я був шокований. Вони ніколи не говорила мені нічого в обличчя. Ніколи не було жодних проблем. Я тримався сам у своїй кімнаті. Я нікого не турбував. Вони помахали мені на прощання, ніби все було гаразд. А потім повідомили клуб, що більше не хочуть мене.Це стало величезною проблемою для моєї кар’єри, бо я не був якоюсь великою зіркою чи щось таке, і раптом клуб подумав, що я проблема. Вони повідомили моїх батьків, що не хочуть платити за іншу прийомну родину. Я пам’ятаю, як моя мама плакала, а я просто схопив м’яч. Я вийшов на вулицю до того паркану, де завжди грав сам, коли був дитиною. Одна річ дуже закарбувалася в мені. «Через те, який ти є». Ці слова постійно повторювалися в моїй голові.Я повернувся до Генка після літніх канікул, мене перевели до другої команди. Я був ніким, справді. Але я тренувався так… пффф. У мені було стільки вогню. Це було божевілля.Я пам’ятаю точний момент, коли все змінилося. Ми грали в п’ятницю ввечері. Я почав на лаві запасних. Коли я вийшов на поле в другому таймі, я просто збожеволів.Один гол.Вони більше не хочуть тебе.Два голи.Надто тихий.Три голи.Надто складний.Чотири голи.Вони більше не хочуть тебе.П’ять голів.Через те, який ти є.Я забив п’ять голів за один тайм.Зрештою, я мав би просто сказати «дякую» тій родині. Цей досвід став паливом для моєї кар’єри».🌐 ДжанлукаЛападула
– Терроне, зізнайся…(«Терроне» – глузливе/зневажливе прізвисько для жителів півдня Італії).У той момент я ненавидів Пірло. Я б його убив. Боже мій, я навіть намагався, але кілька стусанів по обличчю його не зупинили. Він висовувався з дверей і продовжував знущатися з мене, торохтів і торохтів зі своїм нестерпним брешіанським акцентом: «Терроне, ну зізнайся, що ти на допінгу. До речі, ти пропустив свято, яке увійде в історію».– Расист!– Терроне…– Нестерпний!– Терроне. Свято…Свято проходило повз мене. У роздягальні Італії співали й танцювали. Ми щойно виграли півфінал проти Німеччини, прем’єр-міністр Романо Проді вітав хлопців, поки вони задивлялися на міністерку Джованну Меландрі. А я був заручником у кімнаті допінг-контролю. Не міг звідти вийти. Під наглядом нідерландського лікаря, що заливав у мене огидне безалкогольне пиво. Пиво вже не лізло, але помочитися не виходило, гірше не придумаєш. А він ще й сміявся. «Чого ти регочеш, ідіоте?». «Псс, пссс… Попісяв, малюк Ріно?». У Пірло обличчя святого, але насправді він був головним провокатором, міг казати найгірші речі з абсолютно незворушним виглядом. А я нічого не міг вдіяти – не виходило, і все. Нідерландець, в свою чергу, намагався допомогти: «Do you want to drink, mister Raino?».– Райно – це твоя сестра! Думаєш, я хочу пити ще?– What?– Йде нахєр.Тим часом прибуло підкріплення. До Андреа приєднався Оддо: «Вибачте, синьйоре, ми можемо вам чимось допомогти?».– Забирайтеся геть!– Терроне…– Геть!– Любитель допінгу.Їм бракувало фантазії, вони повторювали одне й те ж. Єдине, що мене трохи заспокоювало, – це те, що після матчу зі мною поводилися, як із Дієго Армандо Марадоною на чемпіонаті світу 1994 року. Я сказав про це Пірло й Оддо: «Осляри, таке було і з Марадоною».– У тебе знайдуть допінг, як і в нього.– Не несіть дурниць.«Так, так». Пірло підтвердив свої слова, хоча його обличчя, як завжди, нічого не виражало.«Золотий хлопчик…». Підтакував Оддо…«… і лайняна пика». Пірло вказував на мене.Жахіття.Зрештою, їм, на щастя, це набридло, і вони пішли до автобуса. Нідерландець розслабився в кріслі, яке ледве його витримувало. Я ніяк не міг помочитися. Я намагався, навіть випив ще одне безалкогольне пиво, намагався знайти у погляді лікаря розуміння – марно. Але ось він задрімав. Я міг попросити будь-кого зробити все за мене, і ніхто б не помітив. Він захропів, бідолашне крісло скрипіло. Минуло дві з половиною години. І я відчув – ось воно. Не стримався, закричав: «Так, так, нарешті!». Нуль реакції. Він не прокинувся б навіть від пострілу танка. Довелося кинути в нього банку (безалкогольного пива, звісно) – лікар зрозумів, що сталося, і почав аплодувати. Він святкував. А я не міг зупинитися – з мене вийшов щонайменше літр.Команда чекала на мене в автобусі цілу вічність. Коли я прийшов, мене зустрічали не як героя: «Терроне, як завжди».Я одразу пішов до Пірло й Оддо: «Хлопці, це для вас. Вибачте, що так довго».Я дав їм по банці пива. І відвернувся, мене не цікавили ні Андреа, ні Массімо, ні те, що сталося далі. Не знаю, чи спробували вони його. Не знаю, як усе склалося. Не знаю, чи добре вони почувалися, чи ні. Не знаю і не хочу знати, бо інакше мені довелося б якось пояснити, що було в тих банках, які я з такою любов’ю для них приготував.Світле пиво, злегка гіркувате, з різким запахом. «Зварене» за моїм рецептом. Власного виробництва. Витримка: дві з половиною години».Ріно Ґаттузо – головний кандидат на пост тренера збірної Італії.🌐 Lapadula news
Напередодні першого матчу на Євро Спаллетті говорив про фантастичні емоції та відчуття щастя, що відчуває всередині себе та команди. “Це емоції, що не викликають тиску. Ми маємо насолоджуватися ними”, – казав тренер.Залишаючи турнір, він зазначив: “Отрута ллється звідусіль. Мені здається, що я сам вколов собі цю отруту”.Головний спогад про Італію, що виграла Євро-2020, – атмосфера в команді. Це було помітно протягом турніру, це підтвердили документальний фільм, що вийшов невдовзі після чемпіонату Європи, та книга Леонардо Спінаццоли, присвячена подіям того літа. Команда Роберто Манчіні не була найсильнішою, але вона вірила, що є найсильнішою. Манчіні та Джанлука Віаллі, тім-менеджер Скуадри Адзуррі, створили колектив, що був схожий на родину. Спаллетті та Джанлуїджі Буффон, що замінив Віаллі, повторити щось подібне не змогли. Чи, принаймні, не встигли. Натомість вже на першій прес-конференції під час Євро Лучано довелося відповідати на питання, щодо його “законів та правил”.La Gazzetta dello Sport дала інсайд: тренер заборонив навушники (навіть в автобусі, бо йому не подобаються “ідіотські обличчя в цих навушниках”); під час тренувань всі мають бути серйозними, не до жартів; для PlayStation – окрема ігрова зала, жодних консолей в кімнатах гравців; чіткий графік, сон за розкладом.За словами Спаллетті, він намагався створити в команді певний настрій, зробити так, щоб гравці не відволікалися, натиснути на амбіції. Але журналісти, що супроводжували збірну, кажуть, що спілкування між гравцями було мінімальним, не знайшлося лідерів, що об’єднали б команду навколо себе. Не було єднання, пристрасті, вогню. Ходять чутки, що перед Швейцарією, коли тренер запитав, хто готовий бити пенальті в серіїі, то був дуже розчарований настроєм футболістів.Тож психологічно ця команда була дуже крихка, налякана і розлетілася на шматки, зіткнувшись з першою ж проблемою – Іспанією. А сам Лучано не став прикладом для гравців – тиск зламав і його, отрута полилася.Пошуки крота всередині команди, який ніби зливає інформацію медіа, скандал на прес-конференції після Хорватії, коли Спаллетті сказав, що журналіст “має дрочити 14 років, щоб зрівнятися з ним за досвідом”, конфлікти з представниками Sky Sport Italia в прямому ефірі – тренер дуже нервував, зривався, не контролював емоції. Навряд чи з гравцями він поводив себе інакше.Взявши вину за невдачу на себе, Спаллетті миттєво натякнув, що існує проблема з Інтером: “Інтер виграв чемпіонат за багато матчів до кінця. Я впевнився, що Індзаґі дає правильні навантаження на тренуваннях, я бачив це. Але, можливо, психологічно гравці вже розслабилися”. І таких фраз було багато – пасивна агресія Лучано розповсюджувалася на всіх.***"У нас була довга розмова з тренером, – сказав президент Федерації футболу Італії Ґабріеле Ґравіна на прес-конференції після вильоту. – Я – прагматик і вважаю, що відмова від проєкту, який з самого початку був розрахований на три роки, не можу бути вирішенням проблеми у такій складній ситуації."Щось треба змінити, щось переглянути з точки зору підходу. Будуть глибокі роздуми, вчора ввечері ми зі Спаллетті вже почали думати. Ми всі повинні рости", – зазначив президент.“Думаю, я знаю, що робити”, – заявив Лучано. Але ж і напередодні Євро він думав те саме.2/2🌐 ДжанлукаЛападула
У сезоні 2011/12 Луїс Енріке тренував Рому. Команда вперше за 15 років не потрапила до єврокубків, іспанець звільнився, але гравці дуже хотіли, щоб він залишився.«Я не марсіанин, який упав на землю. Не прошу у гравців чогось неймовірного. Хочу просто грати в атакуючий футбол, як багато хто. Навіть Новара, наприклад», – казав Луїс. Йому не подобалося, що медіа роблять з нього генія, чиї ідеї не розуміє команда. За володінням (57,5%) та ударами (621) Рома стала другою в Серії А після Ювентуса, за забитими голами (60) – четвертою. Але за пропущеними (55) – 14-ою, а за очками (56) – сьомою. До Ліги чемпіонів не вистачало восьми очок, до Ліги Європи – двох. Енріке подав у відставку, відмовившись від зарплати, що залишилася за контрактом, за ще один сезон. «Я йду, бо не вийшло реалізувати ідеї. Я приймав певні рішення і перепрошую, якщо помилився, – говорив іспанець. – Я не показав себе на 100%. Дуже втомився. Я не наберуся сил за літо, а отже, не буду корисний команді. Я ні про що не шкодую, це була чудова пригода. Цього сезону було не лише погане».У 2017 році Вальтер Сабатіні зізнався, що, незважаючи на сьоме місце, Рома намагалася утримати Енріке – у керівництві розуміли незавершеність проекту та цінували стиль, який збудував іспанець.Про проблеми Луїса Енріке та його звільнення Франческо Тотті розповів у своїй книзі.«За кожним гарним результатом був провал. Більшість новачків були з Іспанії. Влітку вони здавалися дуже сильними, під час сезону не проявили себе. Хосе Анхель на тренуваннях здавався Мальдіні, Боян Кркіч у телевізорі був набагато крутішим, ніж у житті. Він дуже хороший хлопець, але важко справлявся з критикою.За межами поля Енріке робив усе, щоб згуртувати нас. Знищував на тренуваннях, але ми не були проти, було весело. Він скасував збори перед виїзними матчами – якщо була нагода, їхали вранці. Збирав нас у коло біля лави перед кожною грою – ми кричали, наче воїни. Луїс справді був революціонером, ось тільки революція не сталася.Вболівальники свистіли, журналісти критикували, він сердився. Проблема була в недосвідченості – він не хотів здаватися невпевненим у собі, не хотів відмовлятися від своїх ідей. Ми з Де Россі радили йому менше ризикувати, коли ведеш у рахунку. Але він не змінювався. Говорив, що перемоги прийдуть – треба лише реалізувати його ідеї максимально добре.Про свій відхід він сказав мені першому. Було дуже боляче. Ми обнялися, в обох на очах з'явилися сльози.Наступного дня він тихим голосом розповів про своє рішення команді. Багато хто намагався переконати Луїса, говорив, що другий сезон буде легшим. Ми провели невдалий сезон – факт. Але всі відчували – якщо Енріке піде, ми не реалізуємо весь потенціал, який накопичили за цей рік».«У перший день він розповідав про свій футбол, потім кинув м'яч – грайте! - згадував Де Россі. – Я подумав: «Оце божевільний». Він спостерігав за нами, як за школярами на перегляді, а потім почав працювати. Ця Рома була слабша за його наступні команди і слабша за інші Роми. Робота була неймовірно складна – він хотів змінити все».«Я працював із трьома з десяти найкращих тренерів світу, – каже Де Россі. – Двоє – італійці: Спаллетті та Конте. Третій – Луїс Енріке».
TGLIST.COM.UA
