🛡 Київські дні та ночі очима The Times. Контраст між обстрілами та життям великого міста завжди вражає іноземних журналістів. Але українське життя в умовах оборони країни має обидва ці боки, і лише той, хто розділив цей досвід з українцями, може хоч трохи зрозуміти, як це – після чергової російської атаки йти на роботу. 🟦 Журналістка видання побувала також на 5-му Саміті перших леді та джентльменів і відзначила: попри повітряні тривоги на нього з’їхалися перші леді Німеччини, Австрії, Фінляндії, Естонії Литви, Сербії, перший джентльмен Данії та ще багато іноземних гостей, щоб обговорити освіту, яка змінює світ, і виклики, з якими вона стикається. В Україні це щоденні російські атаки. Але й у цих умовах ми стараємося дати дітям розвиток і можливості, на які вони мають право. 🏫 Розповіла виданню, який вигляд нині має навчання в українських школах – десь дистанційне, десь підземне, адже будуємо вже школи під землею. Про нашу боротьбу за повернення дітей, яких викрала Росія. У цьому контексті кожен голос має значення, і тому так важливо, що цю тему порушила у своєму відомому листі перша леді США Меланія Трамп. Що більше людей долучиться до повернення українських дітей, то швидше воно відбудеться. (Коли матеріал вийшов, ми вже зустрілися з першою леді Сполучених Штатів особисто й обговорили цю тему, про що розповіла в попередньому дописі).Відповідаючи на традиційне запитання, чим іще може допомогти Велика Британія, акцентувала: не пускати до себе російських пропагандистів, навіть під виглядом культурних діячів – мова про нещодавній виступ у Лондоні А. Нетребко. Адже це діє як тиха індульгенція всій злочинній машині Кремля. Натомість увага до української культури та знання про неї допомагають Україні вистояти. Окрім зрозумілої хронічної тривожності, кожен українець відчуває зараз постійну відповідальність. Також весь час відчуваю її. І водночас маю відчуття, що саме на нашій свідомій відповідальності одне за одного й за країну ми тримаємося.