Уряд Шмигаля загнав майже мільйон українців у боргову яму⁉️Понад 700 тисяч проваджень відкрито через несплату комуналки. Загальний борг населення за житлово-комунальні послуги вже сягнув 200 мільярдів гривень. Це не вигадка — це наслідок тарифної політики уряду Шмигаля, яка знищує не лише гаманці українців, а й саму систему ЖКГ.Мораторій на підвищення тарифів фактично не діє. З травня 2024 року тарифи зросли ще на 20 відсотків. Середній рахунок за комірне сьогодні — понад 3700 гривень на місяць. Це непідйомна сума для більшості родин.У людей лишається лише два варіанти: або платити більше, якщо є з чого, або не платити зовсім — навіть ту суму, яку платили раніше. Бо половину платіжки ніхто не платить. Платиться або все, або нічого. І саме тому люди не просто опиняються в боргах — їх добиває система.Тарифна політика влади знищує житлово-комунальне господарство. Українські родини, які не можуть сплачувати непосильні тарифи, перетворюються на боржників. У результаті накопичуються борги, росте діра в бюджетах громад, підприємств ТКЕ та державному бюджеті.Уряд зобов’язаний розсекретити реальну суму боргу населення за житлово-комунальні послуги. Саме тому я направив депутатське звернення до Кабінету Міністрів із вимогою надати цю інформацію. Суспільство має право знати правду — і вимагати рішень, а не погроз.Відбирати у людей останнє — це не політика, а відверте знущання над тими, кого держава сама загнала в борги.Це не державне управління — це рекет. І з ним потрібно покінчити.
Кожен з вас платить «корупційний податок»Не існує ніяких «державних грошей» — це ваші податки, відраховані з вашої зарплати і призначені для забезпечення ЗСУ, виробництва і закупівель зброї, будівництва фортифікації. Але через масштабні розкрадання до фронту вони не доходять. Ці ж гроші мають йти на освіту ваших дітей, на зарплати вчителям, медикам, рятувальникам. Незамінні фахівці отримують копійчані зарплати — і це теж наслідок корупції. Вона зжирає країну зсередини. Підриває довіру до влади і державних інституцій. У соцопитуваннях корупція вже випередила війну як головну проблему для людей. Вважають так і військові, з якими спілкуюсь, коли приїжджаю на передову. Корупція підриває міжнародну підтримку, нищить європейське й євроатлантичне майбутнє України. Наші опоненти в Європі використовують корупцію як головний аргумент проти України. І, на жаль, цей аргумент має під собою підґрунтя. Колись Зеленський казав, що корупцію треба прирівняти до державної зради. Ми з командою «Розумної Політики» зареєстрували відповідний законопроєкт № 9659. Він передбачає реальну відповідальність для корупціонерів: від 15 років до довічного ув’язнення з конфіскацією. Але законопроєкт заблокували. Ми запропонували рішення. Влада –– обмежилась популістськими обіцянками. Офіс Президента, керівництво Верховної Ради, монобільшість бояться справжньої боротьби з корупцією. Вони чудово усвідомлюють потенційні ризики для себе. «Розумна Політика» готова боротися, щоб кожна гривня працювала на захист країни і розвиток економіки, а не зникала в кишенях корупціонерів. На відміну від влади, ми доводимо це своїми діями.
Перш ніж піти, Уряд Шмигаля повинен відзвітувати – це відповідальність Стефанчука Уряд необхідно змінювати. «Розумна політика» ініціювала цей процес і, сподіваюсь, у найближчі тижні його фіналізують. Відставка – це добре, але не панацея. Бо усім відомо, що буде далі. «Відпрацьованих» міністрів тихо звільнять, відпустивши жити їхнє найкраще життя. Жодної відповідальності за неефективність, згаяний час і економічну кризу для них не передбачено. Навпаки комусь дадуть нову посаду, в іншому – розгледять хист до дипломатії. Їхніх наступників призначатимуть пакетом – як на ринку, коли недоброчесний продавець разом зі свіжими овочами впарює гнилі. Уряд Шмигаля пʼять років проїдав кошти платників податків. Українці оплачували їхні зарплати, відрядження, костюми. Міністри зобовʼязані бодай відзвітувати перед громадянами, і «Розумна політика» вимагатиме від них це зробити. Хоча вимагати мав би голова Верховної Ради Стефанчук. Це взагалі-то його робота – викликати урядовців «на ковер», контролювати, щоб вони звітували з трибуни і відповідали на запитання народних депутатів, які представляють в Раді громадян України. І якби спікер виконував свої обовʼязки, українці мали б змогу почути від Шмигаля і його підлеглих відповіді на питання. Одне з них звучить та: ваш бюджет на армію із діркою у 450-500 млрд грн – це наслідок профнепридатності чи диверсії?
Врожай падає, ціни ростуть. В Уряда замість рішень — нарікання на погоду Прогнози на врожай в Україні погіршуються. По зернових цьогоріч очікується мінус 10%, олійних – мінус 5%. Аграрії втратять гроші, держава не дорахується валютної виручки, українці збідніють, бо ціни на базові продукти продовжать рости. Синоптики від Уряду знайшли «залізне» виправдання – несприятливі погодні умови. Квітневі заморозки, може, й форс-мажор, але що урядовці зробили для мінімізації втрат і підтримки виробників? Спрямували гроші з розмінування полів на «вовину тисячу». Не змогли домовитись із ЄС про пролонгацію «економічного безвізу». Знову підняли податки. Знову не знайшли відповідей на одвічні запити аграріїв на доступні кредити, гранти на розвиток справи, компенсації за придбання техніки, страхування воєнних ризиків. Хто тут винен? Напевно, дощовий червень. Щоб дрібний і середній агробізнес продовжував працювати, а українці не віддавали останні гроші в супермаркетах, держава має підтримувати виробників. Розробити комплексну програму відбудови зерносховищ, елеваторів та іншої понівеченої с/г інфраструктури. Дати пільги і кошти на розвиток. Розширити нарешті бронювання – поля скоро нема кому буде обробляти! Продовольча безпека зараз – топ-тема глобального порядку денного. Україна історично ключовий гравець на цьому ринку. Нехтуючи проблемами агріїв, ми ризикуємо втратити цей потенціал. І погода тут ні до чого. Справа в інертності, безвідповідальності і політичній короткозорості.
Країна безробітних фахівців. Влада не спроможна вирішити проблему безробіття⁉️ На ринку праці України парадокс – тотальне безробіття при величезній кількості фахівців, які не можуть знайти роботу. Війна та економічна криза погіршили ситуацію, але спричинила її відсутність у влади стратегії зайнятості. Рівень безробіття коливається від 11% до 17%. Найдефіцитніші професії у сфері водопостачання, охорони здоров’я, енергетики, освіти, агро. Критично бракує фахівців робітничих професій – електрогазозварників, водіїв, швачок, слюсарів. При цьому значна частина безробітних прагне реалізувати себе у більш оплачуваних, але менше затребуваних сферах. Це замкнене коло призводить до зневіри, штовхає українців до еміграції. Чи може цьому зарадити Уряд? Професійній – так. Діючий – під питанням. Комплексна державна «Стратегія зайнятості», яку урядовці взялись готувати, і досі не готова. Ми роками говоримо про необхідність реформи профтехосвіти – нічого не зроблено. Про адекватні програми перекваліфікації з урахуванням потреб ринку. Необхідно працювати над підвищенням заробітних плат – тепер вони мають конкурувати не тільки із середньоукраїнським показником, а ще й з європейським. Середня зарплата в Україні зараз – близько 23,5 тис. грн. Сотні тисяч українців отримують ще менше. З нинішніми цінами – це про життя на межі бідності. Влада має стимулювати нові робочі місця – для цього потрібні програми кредитування для бізнеса. Залучати іноземні інвестиції, а вони не приходять у корумповані економіки. Виводити бізнес із тіні, а не заганяти туди, бездумно піднімаючи податки. Окремий виклик – адаптація до цивільного життя і працевлаштування ветеранів, внутрішніх переселенців. Якщо влада і далі вдаватиме, що проблеми не існує, про відбудову країни можемо забути – у нас не залишиться робочих рук.
«Перезавантаження» Уряду під загрозою зриву! Навіть погодившись із необхідністю змінити кадровий склад Кабінету Міністрів влада робить все, щоб «усе по-новому було, як по-старому». Така зміна уряду не призведе до нічого, окрім пересування ліжок і заміни окремих обличь. Голосування за відставку чинного Кабінету Міністрів прогнозовано перенесено з 7го липня на 15те. Це робиться не для того, щоб забезпечити прозору парламентську процедуру, дати час урядовцям, що йдуть, підготувати звіти перед суспільством, а новим кандидатам – виробити програми дій. Це просто затягування часу і очевидна спроба «заговорити питання». Але для нас кожен день важливий, тому що поки цей уряд продовжує працювати, означає втрату часу і нашого майбутнього. Чим швидше ми відправимо Кабмін у відставку, тим швидше з’явиться шанс змінити тренд падіння в глибоку прірву, до якої нас довели Шмигаль і його оточення.Вимога про відставку уряду спричинена не тільки очевидною недбалістю окремих виконавців. Для такого рішення багато причин. Це провал всієї соціально-економічної політики, який призвів до зростання цін, падіння рівня життя населення, спровокував кризові явища в промисловості та уповільнення зростання ВВП. Це спротив реформам і корупція, що укорінилась в урядових кабінетах і послаблює обороноздатність нашої країни. Це абсолютна байдужість урядовців до запитів простих людей, пенсіонерів, переселенців, ветеранів, всіх тих, хто захищає і працює для України. Замість того, щоб докорінно змінювати політику влада ,як завжди, намагається влаштувати пусту за суттю pr-кампанію: змінити на посадових стільцях таблички із прізвищами. Але економіка воєнного часу - це не серіал, і такі комедії можуть призвести не до росту рейтингу, а до краху економіки. «Розумна Політика» буде добиватись, публічного звіту від всіх членів Уряду. Проведення голосування за кандидатуру кожного міністра окремо і тільки після презентації програми дій. Жодних «пакетних голосувань». Будем озвучувати свої вимоги до уряду в цілому і до претендентів на міністерські посади. Суспільство вимагає нової, відповідальної політики, а не заміни декорацій!
Оборонна промисловість має працювати на повну. Навіщо влада її стримує⁉️Наш ВПК має величезний потенціал, а українські виробники зброї – одні з найсильніших у світі. Те, що створюється сьогодні в Україні, раніше взагалі не вироблялося. Але замість того, щоб розширювати виробництво, влада штучно його обмежує.Одна з головних проблем, які сьогодні існують у цій сфері – це заборона на експорт озброєння. Аргумент про те, що в нас триває війна і все, що вироблено має йти на фронт, – справедливий. Але держава не викуповує цю продукцію в повному обсязі! Тому механізм має бути простим і ефективним: виробили певну кількість дронів – держава купила частину на фронт, а решта пішла на експорт. Результат – нові робочі місця, податки, розширення і масштабування бізнесу, вихід наших виробників на світову арену, валютна виручка і покращення сальдо платіжного балансу. Звичайно, має бути жорсткий контроль, щоб зброя не доїхала до росії та її країн-сателітів. Такі дії – не альтернатива допомозі партнерів. Але це основа нашої здатності тримати удар самостійно. А ще – наша точка росту і зараз, і після війни.
Звітувати перед народом, а не Офісом! Процедура звільнення і призначення міністрів має бути прозорою! Саме для цього ми з колегами з різних фракцій зареєстрували законопроєкт № 13407. Він передбачає низку змін, які дозволять унормувати процедуру звільнення і призначенням міністрів та інших посадовців. Він чітко передбачає, що перед звільненням міністри мають звітувати у Парламенті – не для депутатів, а перед українським народом. Ця норма формально існує, але її регулярно ігнорують. Тому ми пропонуємо її зафіксувати в законі. Щоб Кабмін не міг далі відверто і зневажливо ігнорувати людей, уникати відповідальності і просто не з’являтися у Парламенті на запрошення депутатів.Дуже зручно: зарплати – отримують, авто, кабінети, держдачі – користуються. А от пояснити з трибуни Верховної Ради, що вони зробили для держави, – «немає часу». Звітність перед народом для них – зайва опція. Так не має бути! Державний менеджер має показати результат. Якщо його немає – піти. Не по-тихому, а з поясненням. І щоб більше не виникало можливості «попрацювати» за державний рахунок без жодної користі для країни!Законопроєкт містить ще одну важливу норму, яка не дасть керівництву Ради маніпулювати і протягувати голосування за «кота в мішку». На вимогу двох депутатських фракцій чи груп голосування за кожного міністра буде відбуватися індивідуально і персонально. Не пакетом, не «всіх гуртом», а конкретно: хто ти, що зробив, чи гідний працювати на посаді? Щоб в одному списку не пройшли дійсно професіонали і ті на кому клейма ніде ставити. Україна потребує змін і відповідальних рішень. Настав час припинити гру в «Уряд-невидимку» і запровадити справжню відповідальність – публічну, фахову, персональну.
Наша безпека — наша відповідальність. Україна має не просити захисту, а створювати його сама!Допомога наших міжнародних партнерів дійсно є дуже цінною, і без неї ми навряд чи вистояли б усі ці роки повномасштабної війни. За це – величезна подяка. На Гаазькому Саміті НАТО лідери запевнили в підтримці України до 2035 року, у тому числі у фінансовому й оборонному плані. Це важливо. Але перспективи членства України в Альянсі немає. Ще з часів Бухарестського саміту 2008 року, де Україна так і не отримала План дій щодо членства в НАТО, у нас прийнято покладати великі надії на такі заходи. Але замість того, щоб діяти і запропонувати свій план, українська влада знову повертається до улюбленого заняття – пасивно чекати і сподіватися на диво. Плану «B» – немає. Плану «C» – тим більше. У влади є лише один план: стояти під зачиненими дверима НАТО і чекати поки нас запросять. На цей Саміт Україна мала їхати не лише з проханнями. А з пропозиціями. Конкретними. Реалістичними. Стратегічними.Це План створення системи безпеки в Європі з чітко прописаними на папері алгоритмами стримування і реагування на нову агресію, стратегія розвитку військово-промислового комплексу. План дій із виконавцями, строками, відповідальністю.Це був би інший рівень розмови. Не прохання – а партнерство. Крок до реальної безпеки – від країни, яка вже бореться і платить за це найдорожчим.
Влада визнала правоту опозиції щодо необхідності відставки Уряду, але не хоче заявляти про це публічно. Процес відставки Уряду фактично запущено. Проте робиться все це, як завжди, у «стилі Офісу». Депутатам монобільшості дана команда публічно не підтримувати ініціативи опозиції і не ставити підписів під вимогою відставки Кабміну, хоча бажаючих вистачає. Втім, серед «слуг» уже бронюються дні і ширяться чутки про позачергову сесію. Називають 7-8 липня, як дати можливої відставки Уряду. Владі просто не вистачає політичної мужності і відповідальності визнати, що відставка Кабміну — це вимога опозиції і людей, які щоденно на собі відчувають провали у його роботі, що вже не вдається списувати на війну. Зараз відволікають увагу суспільства інтригами і нереальними сценаріями відставки. Вкидають якісь нереальні дати, хоча технічно зробити це неможливо, що також ознака непрофесійності сценаристів. Замість того, щоб представити програму нового Уряду, дати суспільству розуміння що зміниться із заміною одного урядовця, відповідального за кризу, на іншого.Відставка, скоріш за все, не відбудеться ані 7-го ані 8-го. Зміна Кабміну можлива 15-17 липня, тому що треба буде не лише відправити у відставку цей Уряд, а й призначити хоча б нового прем’єра, або, як задача максимум, весь Кабмін. У даному випадку, я думаю, що це буде відбуватися на одному тижні, тому що за один день це зробити неможливо. Тобто зібрати 7-го, і залишити на тиждень Уряд без прем'єра – на це влада не піде.Опозиція буде наполягати на тому, щоб зміна Кабінету міністрів відбувалася за повною процедурою: звітами за виконання програми Уряду, про виконання бюджету, загальнонаціональних програм. Мають бути отримані висновки від профільних комітетів та Рахункової палати. Кандидат на посаду прем’єр-міністра та міністрів має представити свою програму, а не яскраві презентації з малюнками та фото в Інстаграмі, відповісти на запитання народних депутатів. При цьому принципово, щоб голосування відбувалося за кожною кандидатурою окремо, а не «пакетом» за всіх.Не можна допускати, щоб одні «зручні/ручні виконавці» просто встали та пішли, а інші «зручні» для Банкової сіли на вільні урядові стільці або були перепризначені. Така «ротація» ситуацію в країні не врятує і довіру до Уряду не поверне.
TGLIST.COM.UA
