На цьому каналі ви знайдете корисну добірку наукових конференцій: Міжнародного, Всеукраїнського, Регіонального рівнів. А також публікація статей у наукових журналах та участь в освітніх вебінарах. Та цікаві факти з історії і життя.
🤯 Чому ми думаємо, що розумніші, ніж є насправді: ефект Даннінга-КрюгераУ 1999 році соціальні психологи Девід Даннінг та Джастін Крюгер довели цікаве когнітивне упередження. Його суть:🔹 Люди з низьким рівнем знань або навичок переоцінюють свою компетентність і навіть не можуть усвідомити цього.🔹 А от справжні професіонали, навпаки, сумніваються у своїх здібностях, бо добре бачать, наскільки складна і глибока їхня сфера.Це і назвали ефектом Даннінга-Крюгера.📌 Чому він виникає?Даннінг і Крюгер назвали це «подвійним тягарем»:1. Люди, які погано виконують завдання, не можуть зрозуміти, що вони роблять його погано.2. Через це вони навіть не здогадуються, чому їм потрібно навчитися. Їхня ж необізнаність заважає їм побачити власну некомпетентність.Наприклад 👇Людина, яка ніколи не вчилася малювати, може подумати: «Та будь-хто зможе намалювати краще за сучасних художників». Але художник-професіонал розуміє композицію, анатомію, колір — усе те, що непомітно для «очей новачка».Ще один фактор: нам соромно визнати, що ми чогось не знаємо. Тому часто ми ще палкіше захищаємо свій хибний погляд.⚠️ Чим небезпечний ефект Даннінга-Крюгера?• Хибні рішення. Переоцінка власних знань призводить до помилок у плануванні, роботі, бізнесі та особистому житті.• Поширення дезінформації. Люди без належної компетентності впевнено роздають поради, поширюють фейки і вводять в оману інших.• Відмова від допомоги. «Після кількох роликів у TikTok я вже експерт» — і ось ми починаємо лікувати себе чи інших, замість піти до спеціаліста.• Конфлікти. Небажання визнавати свою неправоту руйнує стосунки з близькими та колегами.• Зупинка розвитку. Якщо думаємо, що й так усе знаємо — ми перестаємо вчитись і рости.🔑 Висновок простий: чим більше ми дізнаємося, тим краще усвідомлюємо, скільки всього ще не знаємо. І це нормально. Скромність у знаннях — ключ до справжньої мудрості.
НА ШЛЯХУ ДО ВІДКРИТОЇ ТА СТАЛОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОСИСТЕМИ11 грудня 2025 року у змішаному форматі відбудеться Форум відкритих інновацій Academ.City «На шляху до відкритої та сталої інноваційної екосистеми». Він стане площадкою для обговорення представниками академічної спільноти, бізнесу, влади, національних і міжнародних організацій та громадянського суспільства питань формування відкритої інноваційної екосистеми Academ City та напрямів її розвитку. Програма Форуму поєднує секційні панелі, де відбудеться діалог провідних експертів у сфері інновацій та трансферу технологій навколо інституційного дизайну екосистем відкритих інновацій, механізмів трансферу технологій, інструментів комерціалізації наукової діяльності та ролі державної політики у стимулюванні інноваційної активності; пітчинг-сесію як відкритий майданчик для презентації стартапів і розробок науковців НАН України; медіа-виставку з демонстрації інноваційних розробок та технологічних рішень. Організатор - Київський академічний університет (КАУ).Детальніше: https://qrpage.net/qr/AEVIE, https://qrpage.net/qr/rPcFx, https://qrpage.net/qr/0X2Ot
ДОСЛІДЖЕННЯ – ВІДПРАВНІ ТОЧКИ ДЛЯ АКАДЕМІЧНИХ БІБЛІОТЕК16 грудня 2025 року відбудеться вебінар «Дані та дослідження корінних народів: відправні точки для академічних бібліотек». Захід покликаний поінформувати слухачів про ключові концепції, етичні міркування та культурні протоколи на стику науки про дані та досліджень корінних народів, навчити застосовувати ефективні стратегії максимального охоплення різних точок зору та пріоритетів корінних народів у рамках практики каталогізації, формування метаданих та управління даними досліджень та коректно оцінювати можливості співпраці бібліотечних служб, дослідницьких груп та громадами корінних народів з метою підтримки ініціатив у сфері даних, що враховують культурні особливості. Під час вебінару планується обговорити наступні питання: що таке «дані» у максимально широкому їх розумінні, включаючи дослідницькі дані, колекції культурної спадщини та системи метаданих, що структурують доступ до знань; коли бібліотеки поводяться з даними як з нейтральною інформацією, вони ризикують стерти людські історії, які вони представляють; визнання даних як елементу життєвого досвіду допомагає пояснити, чому традиційні практики часто суперечать пріоритетам корінних народів. На основі канадського досвіду буде показано, як інструменти, практики та методології, розроблені та використовувані бібліотекарями, можуть бути застосовані у дослідженнях та для організації знань, орієнтованих на корінні народи. Йтиметься про каталогізацію та метадані у рамках інтеграції світоглядів корінних народів та протоколів, специфічних для спільноти; стратегії етичної практики обробки даних, навіть якщо дослідження корінних народів не є основним обов'язком; керівництво проектами, які поважають суверенітет корінних народів, пріоритети громад та культурний контекст. Організатор - Сhoice.Детальніше: https://qrpage.net/qr/OXjvl
До докторської ради КАІ нещодавно звернулася пані X, яка вирішила захищати докторську з інформаційних технологій (це ж IT – типу КРУТО!). Хоча кандидатську, до речі, мала з педагогіки.Тема звучала красиво – "розробка бортового обладнання... і т.д.".Проблема лише в тому, що ця "робота" виявилась копією чотирьох російських дисертацій.З дрібними комічними деталями: "напряжение питания" перекладено як "напруга харчування", "ГОСТ" – як "ДЕСТ", а серед місць впровадження значилось ОКБ Сухого. Так, того самого – виробника російських бомбардувальників...Рада КАІ, звісно, відмовила у розгляді роботи.Але особа X довго не сумувала – і вже за кілька тижнів подала ту саму дисертацію до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (ДУІКТ). Там її не просто прийняли, а й успішно захистили. Один із опонентів навіть написав 49-сторінковий відгук із словами про "прорив для вітчизняної авіаційної науки". Маю питання: прорив куди? ;))Після цього активісти-викривачі перевірили старі роботи "авторки" – і з’ясували, що й кандидатська, захищена колись у 2013-му, була компіляцією з трьох українських дисертацій.Цією "науковою роботою" зайнялось Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО)І ось нарешті – вчора експертна рада МОН прийняла рішення відхилити докторську особи Х!Але суть не в цій історії, а в тому, що система дозволила це зробити двічі.І поки "викривачі-волонтери" ловлять шахраїв і доводять справу до державних інституцій, замість того щоб ці інституції займалися цим самостійно – плагіат житиме й розмножуватиметься.Але, здається, є маленьке світло в кінці цього Ctrl+C-тунелю.У Верховній Раді вже лежить законопроєкт "Про академічну доброчесність" – готовий до другого читання.Документ, який визначає, що таке академічне шахрайство, і вводить покарання за плагіат, фабрики дисертацій, "підставних" опонентів і навіть публікації в хижацьких журналах.Закон дає можливість позбавляти ступенів не через суд, а через встановлену процедуру перевірки. Якщо його ухвалять – то в Україні вперше з’явиться справжня відповідальність за крадіжку ідей, а не лише сором у Facebook.А поки – треба бути безнадійним оптимістом, щоб вірити, що один університет зможе вижити в цьому морі куплених дипломів і крадених ідей.Але все одно треба з чогось починати.Моя мета щоб у КАІ не було ректорів, викладачів і "науковців" із чужими текстами.Бо університет, який краде думки, ніколи не створить власних.Поки більшість сприймають плагіат як "справу житейську", система тримається на брехні – і вже не розвалюється лише за інерцією.Якщо не закрити цей ланцюг "фабрика – керівник – рада – журнал – суд", ми так і залишимось країною фейкових науковців.Успішна реформа починається не з гасел, а з чесності. З людей, які мають сміливість сказати: "так, це я писав сам", навіть якщо текст неідеальний.Бо майбутнє не будується на копіях – тільки на справжніх думках.І поки в освіті натискають Ctrl+C замість "подумати", ми залишимось країною копій
Щоб реформувати університети, спочатку потрібно вирішити питання глобальних рейтингівНещодавня стаття в Nature актуалізує проблему, яка вже багато років перебуває у фокусі дискусії : глобальні університетські рейтинги стали структурним обмеженням, що визначає поведінку закладів вищої освіти значно сильніше, ніж реальні потреби суспільства:https://doi.org/10.1038/d41586-025-03636-xУніверситети дедалі більше «підлаштовуються» під логіку зовнішніх агентств, чию легітимність ніхто не делегував, і які оцінюють лише вузький зріз університетської діяльності.У статті наголошено на кількох ключових проблемах:• переоцінка цитатно-публікаційних метрик і вторинних проксі показників (репутаційні опитування, працевлаштування випускників);• ігнорування соціальної місії університетів: відкритої науки, інклюзії, третьої місії (вплив на громаду), сталого розвитку;• непрозорі вагові коефіцієнти, використання недосконалих даних без похибок, відсутність визнання структурних переваг одних інституцій над іншими.У статті пропонується трирівневий підхід до реформи: від публічного визнання недоліків рейтингової моделі, через створення незалежних механізмів збору якісних і контекстних даних, до радикального перезавантаження логіки рейтингів: включно з кластерами замість ранжування, рівними вагами, наративними есе та відмовою від універсального «топу».Це вже не перша публікація такого масштабу: питання обмежень рейтингів регулярно порушували EUA, INORMS, автори DORA та Leiden Manifesto, а також численні дописи в наукових блогах. Стаття в Nature лише підсумовує наростаючий консенсус: глобальні рейтинги не відображають складності університетських екосистем і не можуть бути підставою для стратегічних рішень держав чи інституцій.«Denominator problem»У контексті цієї статті мені згадалося те, що у наукометрії прийнято називати проблемою знаменника. Йдеться про те, що абсолютні показники не можна інтерпретувати без урахування масштабу системи — кількості науковців, бюджету, ресурсів, інфраструктури, обсягу навчального навантаження, регіонального контексту, рівня автономії тощо.Оцінювати університети без знаменника означає винагороджувати лише масштаб, а не результативність.Тобто університет з 5 000 співробітників гарантовано матиме вищі абсолютні показники (публікації, цитування, гранти тощо), ніж інституція з 500 співробітників, але це не завжди означає, що вона ефективніша.Великі багаті університети зосереджують ресурси і тому автоматично «кращі» в рейтингах, навіть якщо їхня продуктивність на одного дослідника нижча.Саме ігнорування знаменника створює системну нерівність і підсилює олігархічну модель глобальної науки.Для України ця проблема ще гостріша. Переважна більшість національних рейтингів не враховують знаменник узагалі.Фактично, вони:• порівнюють університети різних масштабів так, ніби вони рівні за ресурсами;• не враховують регіональні умови, зокрема переміщення, руйнування інфраструктури, мобільність студентів і викладачів, війну;• не коригують за чисельністю науково-педагогічного персоналу, обсягом фінансування, стабільністю набору студентів;• не враховують внесок у локальні громади, міжнародні партнерства, open science, вплив на регіональний розвиток.Тому висновок статті Nature абсолютно релевантний для українського контексту: жодна реформа університетів не матиме сенсу, доки система оцінювання не буде радикально переглянута.
Самозванець, видаючи себе за хірурга, вилікував 15 із 16 пацієнтів.Людину на цій фотографії звуть Фердинанд Уолдо Демара, але його також називають «Великим самозванцем». Чому ж він отримав таке прізвисько?Він представлявся бенедиктинським ченцем, директором в'язниці, судовим лікарем, фахівцем з догляду за дітьми, інженером-будівельником, заступником шерифа, дипломованим психологом, адвокатом, санітаром, вчителем, редактором і вченим, який шукав ліки від раку. Але при цьому ніколи не прагнув отримати вигоду. Для нього було важливо лише повага оточуючих. Він мав фотографічну пам'ять і високий рівень інтелекту.У 16 років він втік з дому і кілька років жив з монахами-цистерціанцями. У 1941 році він вступив на службу в армію, потім у флот. Намагався видати себе за офіцера, але коли це не вдалося, інсценував самогубство і став Робертом Лінтоном Френчем — психологом з релігійним ухилом. Він викладав психологію в коледжах Пенсільванії та Вашингтона.Пізніше на нього вийшли агенти ФБР, і Демара отримав 18 місяців в'язниці за дезертирство. Після звільнення він придбав підроблені документи, вивчав право в Північно-Східному університеті, а потім знову пішов у монахи. Він заснував коледж, який існує і донині. У церкві він познайомився з молодим лікарем Джозефом Сірою, скористався його ім'ям і почав представлятися хірургом. Під час Корейської війни він отримав звання лейтенанта, посаду судового лікаря на канадському есмінці «Каюга» і був відправлений до Кореї, де успішно лікував хворих за допомогою пеніциліну.Одного разу на есмінець доставили 16 важкопоранених солдатів, яким потрібна була операція. Демара був єдиним хірургом на кораблі. Він наказав підготувати поранених і відвезти їх в операційну, а сам сів у своїй каюті з підручником з хірургії. Демара самостійно провів усі операції, включаючи кілька складних. Жоден солдат при цьому не загинув. Про нього з захопленням писали газети. Випадково цю інформацію прочитала мати справжнього Джозефа Сіри, і обман розкрився. Капітан довго відмовлявся вірити, що його хірург не мав ніякого відношення до медицини. ВМС Канади вирішили не пред'являти звинувачень Демарі, і він повернувся до Сполучених Штатів.Пізніше він працював заступником начальника в'язниці в Техасі (його прийняли завдяки диплому психолога). Там Демара розпочав серйозну програму психологічної переробки злочинців і досяг успіху. Він працював консультантом у найбільшому притулку для бездомних у Лос-Анджелесі, отримав сертифікат про закінчення коледжу в Орегоні і був парафіяльним священиком при лікарні.У 1982 році він помер від серцевої недостатності. Про нього написано кілька книг, а також знято фільм і серіал.
Ото моща👇👇👇📌📌📌Honor представила концепт смартфона майбутнього — Robot Phone. Цей пристрій вирізняється автономною роботизованою камерою, що нагадує DJI Osmo Pocket. Камера розташована на механічному кронштейні, який ховається всередині корпусу та активується за допомогою AI, стежачи за навколишнім середовищем і реагуючи на події. Цей концепт є частиною стратегії Honor під назвою "Alpha Plan", яка передбачає інтеграцію штучного інтелекту та робототехніки в мобільні пристрої. The VergeОфіційна презентація Robot Phone відбудеться на Mobile World Congress (MWC) 2026, який проходитиме з 2 по 5 березня в Барселоні. Там компанія планує представити детальнішу інформацію про пристрій. Lowyat.NETЩодо продажу в Україні, наразі немає офіційної інформації про дату запуску або доступність Robot Phone на українському ринку. Зважаючи на те, що це концепт, ймовірно, що пристрій спочатку буде доступний у Китаї та інших міжнародних ринках, а пізніше може з'явитися в Україні.Для отримання актуальних новин та оновлень щодо Robot Phone, рекомендується підписатися на офіційні канали Honor або слідкувати за новинами технічних виставок, таких як MWC.📌📌📌Орієнтовні технічні характеристики Honor Robot PhoneКамера: гімбальна камера з моторизованим механізмом, що дозволяє обертати її на 180 градусів для зйомки з різних ракурсів. Камера оснащена штучним інтелектом для автономного стеження за об'єктами та адаптивного фокусування.Дизайн: міцний корпус з металу та скла, що забезпечує високу якість виготовлення та довговічність.Екран: очікується наявність безрамкового OLED-дисплея з високою роздільною здатністю та частотою оновлення до 120 Гц для плавного відображення зображення.Процесор: можливе використання потужного мобільного процесора, такого як Snapdragon 8 Gen 5 або подібного, для забезпечення високої продуктивності.Оперативна пам'ять: 12 ГБ або більше для забезпечення багатозадачності та швидкої роботи додатків.Вбудована пам'ять: 512 ГБ або більше для зберігання великої кількості даних та медіафайлів.Акумулятор: батарея ємністю 5000 мАг або більше з підтримкою швидкої зарядки для тривалого використання без підзарядки.Підключення: підтримка 5G, Wi-Fi 6E, Bluetooth 5.3, NFC та USB Type-C для швидкої передачі даних та сумісності з різними пристроями.https://gagadget.com/uk/679148-honor-pokazala-robot-phone-nezvichainii-kontsept-smartfona-maibutnogo-z-avtonomnoiu-robotizovanoiu-kameroiu/
Не лише чисельні екстремальні приклади, а й психологічні дослідження не залишають сумнівів у тому, що тривала соціальна ізоляція не тільки емоційно болісна, а й фізично змінює мозок ✂️🧠Зокрема, нейробіологи виявили, що люди, які не мають змістовних соціальних контактів - демонструють знижені когнітивні здібності, такі як пам'ять, навчання та прийняття рішень, а з часом така самотність підвищує ризик деменції та інших форм когнітивного занепаду 😬Дослідження структури мозку підтверджують, що самоізоляція може зменшувати об'єм сірої та білої речовин у ділянках, що критично важливі для мислення та емоцій, включаючи префронтальну кору, гіпокамп і мигдалину. Ці зміни послаблюють емоційну регуляцію та роблять мозок вразливішим до стресу, тривог та інших негативних почуттів 🤷♂️Власне, є достатньо підстав стверджувати, що ізоляція не лише змінює структуру мозку, а й впливає на електро-хімічні процеси, що у ньому відбуваються 😵💫Що активує "систему реагування на стрес" посилюючи будь-які запалення і торуючи шлях різноманітним депресіям 😑Крім того, соціальні уміння і навички, як здатність інтерпретувати емоції інших та емпатично взаємодіяти — також починають згасати, через що люди почуваються ще більш відірваними від життя 😶🌫️Водночас, фахівці наголошують, що відновлення соціальної взаємодії може відносно швидко і майже повністю усунути деякі з цих наслідків ☝️Загалом, справжні взаємовідносини через дружбу, пару, сім'ю чи спільноту — один із найпотужніших способів захисту здоров'я мозку, уповільнення старіння та підтримки емоційного благополуччя впродовж усього життя.Дослідження: Layden, E. A. et al. (2023). Nature CommunicationsПро самоізоляцію, в боротьбі з якою вже невдовзі ефективно допомагатиме #psytraits 👉🏻https://psyhology.space/psypedia-post/samoizolyacziya/
АНТИПЛАГІАТНИЙ СЕРВІС PLAGSCANPlagScan являє собою сервіс виявлення плагіату, створений у 2009 році у Німеччині. Він орієнтований на задоволення у першу чергу потреб академічного середовища і дозволяє студентам, викладачам та дослідникам оцінювати оригінальність текстів та підтримувати на високому рівні академічне письмо і критичне мислення. Сервіс працює з поширеними форматами файлів і застосовує двоетапний алгоритм для порівняння текстів з мільйонами веб-джерел та великими власними архівами. Виявлення збігів відбувається, щойно фіксується щонайменше три послідовні слова з іншого джерела. Аналізується чотири типи джерел: інтернет-контент, інституційні репозитарії, бази даних видавців-партнерів та ексклюзивний спільний архів, де документи, надіслані іншими клієнтами, використовуються для перевірки нових матеріалів. В останньому випадку користувачі бачать лише локацію збігів, а не повний текст, що дозволяє зберігати конфіденційність. Ця база постійно поповнюється внесками від установ та видавців, що розширює спектр порівнянь і запобігає повторному використанню попередніх робіт студентами чи авторами. Преміум-версія PlagScan Pro дозволяє здійснювати порівняння з текстами обширної колекції наукових журналів від кращих видавців (BMJ, Springer, Wiley). Результати аналізу подаються у формі звіту з маркерами збігів та потенційних проблем. Сервіс легко інтегрується з системами управління навчанням, такими як Moodle, Canvas чи Schoology, через API та LTI-протокол. Він відповідає сучасним вимогам захисту даних ЄС (GDPR), а також іншим європейським нормам щодо безпеки даних і конфіденційності. Використання сервісу сприяє підвищенню обізнаності щодо плагіату й академічної доброчесності, підтримує унікальність контенту, забезпечує моніторинг авторських прав. Детальніше: https://www.plagscan.com, https://qrpage.net/qr/6Nnrv, https://qrpage.net/qr/BiuX5
Ізраїльтяни та араби зрозуміли, що продовження боїв може призвести до знищення всього світу. Тому вони вирішили одного разу припинити бійню і вирішити суперечку давнім способом: дуеллю, як між Давидом і Голіафом. Ця “дуель” мала бути боєм собак. Посередники погодилися, що кожній стороні дається 5 років, щоб виростити найкращу бойову собаку, яку тільки зможуть. Собака, яка переможе, заслужить своєму народу право керувати на цій спірній землі. Сторона, що програє, повинна скласти зброю по-доброму.Араби знайшли найбільших доберманів і ротвейлерів у світі. Вони схрестили їх, а потім схрестили їхніх цуценят із найбільш злими сибірськими вовками. Вони вибрали лише найбільшого і найсильнішого цуценя з усіх виводків, годували його найкращою їжею, використовували стероїди і знайшли найкращих тренерів для створення ідеальної “машини для вбивств”.Минуло 5 років. Араби мали собаку, для якої потрібні були сталеві ґрати для клітки! Тільки експерт-тренер міг справитися з цим надзвичайно жахливим і лютим чудовиськом.Коли настав день великого собачого бою, ізраїльтяни з’явилися з дуже дивною на вигляд твариною — таксою довжиною 10 футів (3 метри)!Кожен глядач на арені відчував жалість до ізраїльтян. Ніхто серйозно не думав, що ця дивна, незрозуміла тварина має хоч найменший шанс протистояти гарчачому чудовиську з арабського табору. Всі тоталізатори передбачали, що арабський пес переможе за кілька секунд.Коли клітки відкрили, такса повільно почвалала до центру кола. Арабський пес вискочив з клітки і кинувся на гігантську дивну собаку ізраїльтян.Коли арабський пес опинився за сантиметри від ізраїльського, такса відкрила свою пащу і проковтнула арабське чудовисько за один ковток! Нічого не залишилося, крім маленького шматочка шерсті від хвоста арабської собаки!Приголомшена натовп міжнародних спостерігачів, брокери та журналісти видали загальний вигук недовіри та подиву.Араби підійшли до ізраїльтян, бурмочучи і похитуючи головами, вражені.“Ми не розуміємо”, сказав їхній лідер. “Наші найкращі вчені працювали 5 років і схрестили найбільш злих, найбільших доберманів і ротвейлерів із сибірськими вовками, і вивели неймовірну “машину для вбивств” із собаки!”Ізраїльтяни відповіли: “За 5 років ми зібрали команду найкращих пластичних хірургів Ізраїлю та Америки, щоб зробити так, щоб крокодил виглядав як такса…”
