Як цвіте кактус.Сагуаро або велетенська карнегія (Carnegiea gigantea) – деревоподібний вид кактуса, що може сягати понад 12 м у висоту. Його батьківщиною є пустеля Сонора (мексиканський штат Сонора – штат Аризона, США), а також прилеглі території в Каліфорнії. Найвищим сагуаро, коли-небудь виміряним, був екземпляр знайдений в Аризоні. Його висота становила 23,8 м, перш ніж його повалив вітер 1986 року. Квітка сагуаро є державною емблемою штату Аризона. Її наукова назва дана на честь Ендрю Карнегі. У 1933 році для захисту цього виду та його середовища проживання було створено Національний парк Сагуаро в Аризоні. Сагуаро мають відносно довгу тривалість життя, яка часто перевищує 150 років. Сагуаро – стеблові сукуленти й можуть утримувати велику кількість води. Тому в них дуже велика коренева мережа, яка може простягатися до 30 м. Колючки дуже гострі й сягають до 7 см в довжину. Білі, воскові квітки з'являються у квітні-червні, розкриваючись після заходу сонця й закриваючись в середині дня. У кожній квітці до 3480 тичинок. Основним нічним запилювачем є листоносий кажан, що харчується нектаром. Але є й денні запилювачі – колібрі, вивільга, дятел, в'юрок.Відео: Гранит Науки #КрасаБожогоТворіння Сайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Ectophylla alba або гондураський білий кажан – вид кажанів родини Phyllostomatidae – американських листконосих. У нього характерне, повністю біле хутро, яке трапляється тільки у шести з приблизно 1300 відомих видів кажанів. Мешкає в Центральній Америці на висотах до 700 м. Це невеликий вид, довжина голови й тіла якого становить 37-47 мм. Цей вид кажанів харчується майже виключно плодами одного виду інжиру – Ficus colubrinae. Дерева F. colubrinae плодоносять асинхронно, тому їхні плоди доступні як джерело їжі цілий рік.Тваринка будує «намети» з листя низькорослих рослин, цілеспрямовано вирізаючи зубами ребра листя; у цих наметах вона ночує протягом дня. Вона перерізає бічні жилки, що виходять із середини великого листя рослини геліконії, внаслідок чого вони складаються в намет. Кажани тримаються в наметі невеликими колоніями до 15 особин. Замість того щоб постійно ночувати в одному наметі, гондураський білий кажан має мережу наметів, розкиданих по лісу. Хоча намети зазвичай розташовані не високо від землі, сонячне світло проникає крізь листя, надаючи білому хутру зеленуватого відтінку. Це майже повністю приховує їх, якщо вони залишаються нерухомими. Самки приносять потомство двічі на рік. Розмір посліду – одне дитинча. Через втрату середовища проживання вид оцінюється МСОП як такий, що перебуває під загрозою зникнення. Яскраво-жовті вуха, листок носа й губи – результат відкладення каротиноїдів, одержуваних з їжі.Відео: @viralhog, Honduran White Bats Huddled in Leaf (Youtube)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
На нових кадрах відео дайвінг центру Scuba Ventures, Папуа-Нова Гвінея, ми бачимо одну з найрідкісніших тварин у світі – хіродекту, Chirodectes maculatus, або рукоплав плямистий, – єдиний вид у роді коробчастих медуз родини Chirodropidae.Перший і єдиний науково вивчений екземпляр цієї медузи був спійманий на Великому Бар'єрному рифі 2 травня 1997 року. Відео було записано безпосередньо перед її підйомом на поверхню. Але нині це відео вважається втраченим. Однак 1 січня 2022 року в акаунті @ sea в Instagram було опубліковано нове відео, на якому ця істота граціозно рухається в морі, коли на неї випадково натрапив дайвер Dorian Borcherds. Вважається, що це друге коли-небудь записане відео. Передбачається, що хіродекта неймовірно отруйна й смертельно небезпечна, але випадків укусу людини зареєстровано не було.Ця медуза досить складно влаштована. Представники цього роду активно й швидко плавають, можуть змінювати напрямок за рахунок зміни форми підкупольного отвору й напрямку реактивного струменя. У рукоплава під куполом – пучки щупалець, в яких знаходяться жалкі клітини. Ба більше, від звичайних медуз їх відрізняє розвинена нервова система й відмінний зір. Очей у цих істот цілих шість, два з яких влаштовані складно, мають рогівку, лінзу й сітківку, можуть розрізнити різні кольори. Ще вони оперативно оцінюють небезпеку й можуть розрізняти живих та неживих істот.Відео: @scubakavieng, Sea (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Гологолови (Picathartes) – рід горобцеподібних птахів родини Picathartidae. Існують два види цих птахів. Родова назва походить від поєднання латинських слів pica – «сорока» й cathartes – «гриф». Мешкають у тропічних лісах західної та центральної Африки в скелястій і горбистій місцевості на схилах пагорбів і гір. Живляться вони комахами та іншими безхребетними, яких збирають на вологих скелястих ділянках, – різноманітних комах, зокрема жуків, термітів й мурашок, а також багатоніжок, дощових хробаків й черевоногих молюсків. Ловлять також жаб і ящірок, але їх здебільшого згодовують пташенятам. Здобич добувають як на землі, так і на деревах. Обидва види – гологолов західний або білошиїй (Picathartes gymnocephalus) та гологолов східний або сірошиїй (Picathartes oreas) – абсолютно не мігрують бо залежать від спеціалізованого середовища проживання в скелястих джунглях. Обидва види занесені до Червоної книги МСОП як вид, що перебуває під загрозою зникнення. Великі птахи довжиною 33-38 см зі схожим на воронячий чорним дзьобом, довгою шиєю, хвостом й ногами. У них також голомозі голови з яскраво забарвленою й візерунчастою шкірою. Розмножуються сезонно, у вологу пору року. Якщо на території два вологих сезони на рік – розмножуються двічі на рік. Гніздо будується з мокрої землі, прикріпленої до даху печери або нависаючої скелі на кручі. В середину висохлого гнізда вкладають сухе листя й гілочки.Видео: Beauty of music and nature, @Axaxia88 (Twitter)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Тихоходи (Тardigradа) – це мікроскопічні істоти, які по праву можна назвати найбільш живучими тваринами. Систематичне положення тихоходів дискусійне. Більшість авторів відносять їх до справжніх членистоногих (Euarthropoda). У тихоходів вісім ніг з кігтиками, трохи схожих на лапи ведмедя. Тому їх також називають водяними ведмедями. Водяні ведмеді можуть мати довжину від 0,05 до 1,2 міліметра, але зазвичай вони не перевищують 1 мм. Але найбільш популярну свою назву – тихоходи – вони отримали через свою швидкість, оскільки ходять вони дійсно дуже повільно – 2-3 мм/год. Вони належать до числа найменших тварин з ногами. Більшість тихоходів висмоктують рідину з клітин рослин, водоростей та грибів, проколюючи клітинні стінки голчастим ротом. Згідно зі статтею, опублікованою в журналі Arthropod Structure and Development (2019), тіло тихохода зазвичай складається всього з 1000 клітин. Найбільш ранні скам'янілості тихоходів датуються кембрійським періодом, згідно з еволюційним датуванням – близько 530 млн років тому, тобто – це «живі скам’янілості».Як випливає з їхньої назви, водяні ведмеді живуть практично скрізь, де є рідка вода, – вони є в океані, прісноводних озерах й річках, а також у водній плівці, що покриває наземні мохи та лишайники. Вони можуть вижити в найрізноманітніших середовищах: від висоти понад 6000 метрів до океанських глибин понад 4700 м. Цій крихітній тварині не страшні спека в 150º С й абсолютний холод з температурою –273º С. Також вони здатні витримати тиск 6 000 атмосфер й радіацію в 500 000 рентген (тоді як для людини смертельна доза всього 500 рентген). Вдалося з'ясувати, що, потрапляючи в несприятливі умови, тихоходи швидко впадають в глибоку сплячку – анабіоз, практично повністю вимкнувши метаболізм й зупинивши всі процеси життєдіяльності, перетворюючись на зневоднену кулю – так звана стадія «барильця». І хоча тихоходи були відкриті ще в XVIII столітті, досі вчені повністю не розгадали механізми їхньої феноменальної живучості.Видео: Choi Esther, @choiesther652, (Youtube)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Ібіси (Eudocimus) – рід болотних птахів родини Threskiornithidae (ібісові). Вони мешкають у більш теплих районах Нового Світу й представлені від півдня Сполучених Штатів до Південної Америки. У цьому роду всього два сучасних види – білий ібіс (Eudocimus albus) з білосніжним оперенням й червоний ібіс (Eudocimus ruber) з оперенням яскраво-червоного кольору. Цікаво, що ці два види гібридизують, де ареали видів перетинаються, й іноді їх вважають близькоспорідненими. Гібридні ібіси – з блідо-помаранчевим оперенням або білим оперенням з помаранчевим пір'ям. Була пропозиція класифікувати цих птахів як один вид. Однак у дикій природі обидва види зберігаються, незважаючи на спільні ареали й гібридне потомство, тому вони функціонально є різними видами. На відео: червоний ібіс (Eudocimus ruber) Досягають 63 см в довжину й 55 см в розмаху крил. У них довгий вигнутий дзьоб, яким вони промацують м'який ґрунт в пошуках їжі. Їхній раціон складається з риби, жаб, ракоподібних й комах.Відео: Majestic Birds HD, @majestic.birds (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Броненосці (Cingulata) – це єдині ссавці з тілом, покритим твердим панциром. Їх ще називають панцерниками. Батьківщиною цих тварин вважається Південна Америка, але броненосці замешкують також Центральну та Північну Америку, а також Мексику. Ці тварини живуть в тропічних лісах, на луках і навіть в напівпосушливих місцях. Броненосці отримали свою назву завдяки панциру, що покриває їх тіло. Броня складається з кісткових пластин, які ростуть прямо з їх хребців та покриті ороговілим шаром шкіри. Міцний панцир надійно захищає верхню частину тіла тварини. Пластини також розташовані на плечах і стегнах. На спині вони складаються з поясків, між якими є еластичний шкіряний прошарок, що дозволяє тваринам в разі небезпеки згортатися в клубок. Але тільки один вид цих тварин може згорнутися. Ті види, які згортатися не вміють, при нападі втікають, або швиденько риють нору, де й ховаються. Є вид, який ховається під водою, де затримує дихання на 5-7 хвилин! Ці тваринки всеїдні. Їдять різноманітних комах, личинок, рослинну їжу або падло. Особливим ласощами вважаються мурашки й терміти – броненосці їх викопують своїми пазуристими лапами. Їх довгі липкі язики допомагають їм ловити цих комах.Відео: Eric Kobina Woode, @woodekobina (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Восьминоги, як і усі головоногі молюски, плавають за допомогою реактивного руху. Молюск має спеціальне для цього утворення – лійку. Через спеціальну щілину по краю мантії молюск набирає воду в мантійну порожнину. Насамперед – це дихання молюска, адже свіжа вода, збагачена киснем, омиває зябра восьминога, які знаходяться в порожнині мантії. При скороченні м’язевих стінок мантії, вода з силою виштовхується через лійку. Це спричиняє реактивну тягу, внаслідок чого молюск отримує поштовх і рухається заднім кінцем допереду. Далі мантійна щілина відкривається й порожнина мантії знову наповнюється водою. Напрямок руху восьминіг може змінювати, повертаючи лійку. Такий спосіб пересування не є швидким. Молюск поступається у швидкості рибам. Тому полює восьминіг із засідки, мімікруючи під оточення. В мантійній порожнині восьминога знаходиться й чорнильний мішок. Чорнила, при небезпеці, викидаються теж через лійку, попередньо змішуючись зі слизом із слизових залоз. Завдяки цьому вони виходять з лійки у вигляді густої темної хмари, яка не так швидко розчиняється у воді і дає змогу тварині сховатися від хижака.На відео добре видно лійку, з якої з силою виштовхується вода.Відео: Zola Lallo, @hawaiiaquaman (Instagram)КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Мнеміопсис (Mnemiopsis leidyi) або морський горіх – вид реброплавів, що мешкає в теплих прибережних водах західної частини Атлантичного океану. У роді Mnemiopsis було названо три види, але більшість зоологів вважають їх різними екологічними формами одного виду M. leidyi, оскільки він став інвазивним видом в Європі та Західній Азії. У мнеміопсисів овальної форми прозоре лопатеве тіло з чотирма рядами війчастих гребенів, що йдуть вздовж тіла вертикально й здатні до люмінесценції. Є гермафродитами. Цей вид пересувається настільки повільно, що його називають «морським горіхом». Цікаво, що в нього немає ануса, тобто він з'являється тільки під час дефекації. В міру накопичення відходів, задня частина кишківника починає роздуватися, утворюючи анальний отвір. Коли виділення завершені, процес повертається назад й анус зникає. А ще в мнеміопсиса немає мозку, серця та безлічі інших органів, зате є нервова система, орган рівноваги та здатність до люмінесценції, зачаровуюче сяйво якого зафіксовано на відео.#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
Сова бородата (Strix nebulosa) є найбільшим видом сов у світі за довжиною. Вона поширена по всій Північній півкулі. Довжина коливається до 84 см. Розмах крил може перевищувати 152 см. Місцем їхнього гніздування часто є густі хвойні ліси тайги, розташовані поруч з відкритими ділянками, такими як луки або болота.Ці сови не будують гнізд, тому вони зазвичай використовують гнізда, раніше зайняті великими птахами, наприклад, хижаками. Вони також гніздяться на деревах з обламаними верхівками та в дуплах великих дерев. Звичайний розмір кладки – чотири яйця. Пташенята вистрибують з гнізда у віці 1 місяця, а літати починають через 1-2 тижні після цього. Самка в цей час насторожі й може бути агресивною. Зазвичай самець полює й забезпечує їжею свою подругу й молодняк протягом усього періоду гніздування. Щойно молоді починають літати, самка зазвичай відходить, а самець продовжує годувати молодняк, поки вони не зможуть самостійно полювати восени. Відео: Nathan Clark, @nathanclarkwildlife (Instagram)#КрасаБожогоТворінняСайт | Про креацентр | Підтримати | Facebook | Instagram | YouTube
TGLIST.COM.UA
