Багненко про війну і Херсон | Мої півроку офіційної роботи в шпиталі. Все завжди індивідуально. Хрон...

Мої півроку офіційної роботи в шпиталі. Все завжди індивідуально. Хроніки шпиталю. Я вже 6 місяців працюю в моєму центрі ментального здоров’я, який для простоти називаю просто шпиталь для військових. Хочеться поділитись деякими думками, як і раніше. Сьогодні думаю про те, що немає єдиного способу працювати з військовими.Немає одного методу, як можна допомогти відновлюватись від травми.Так, є науково доведені методи, доказові, які добре працюють з ПТСР - це КПТ, EMDR і пролонгована терапія.Як клінічний психолог я розумію детальнь симптомими ПТСР і що проживають хлопці. А як травмотерапевт в процесі навчання - маю різні дієві методи роботи.Але є чимало складних питань.Як бути, коли хлопці приїжджають на 3 тижні і повертаються на бойові?Як бути, коли йому окрім психолога ще хочеться потрапити додому, встигнути купу справ між бойовими?Як встигнути опрацювати якомога більше хлопців, яких у нас сильно більше, аніж психологів.От і виходить, що з кожним військовим ти будуєш контакт і все дуже індивідуально.І от саме це я і хочу сьогодні написати і наголосити. Все дуже індивідуально.Знов і знов повторюю це собі.Довіряй собі. І роби те, що працює конкретно з цим військовим.У мене є певний план взаємодії. Він дієвий, але в ситуації з кожним працює своє. І є особливості кожного паціента, які зрозумілі тільки після першої клінічної бесіди. Вчора було вже тепло, світило сонечко і я запропонував працювати на вулиці.Ми сиділи просто на лавочці, витягнувши ноги, світило приємне сонце і ми говорилиІ я розумів, що часу вже небагато, бо скоро він повертається знов в свою бригаду. Дати всі техніки, які маю - не встигну. Але можу поговорити про ключове. Про сенс. І про те, як повертатись у вікно толерантності. І народилась ідея.Я показував паличками прямо на землі теорію логотерапії, про пошук сенсу і те, як сенс тримає коли дуже складно. Розказував про Віктора Франкла на паличках.Пояснював і відповідав на питання. Він з інтересом спостерігав, задавав питання. В кінці зрозумів базові принципи і пішов поглиблювати те, що буде тримати його окрім всіх психотерапевтичних технік.Він отримав до того базу по саморегуляції і поверненню у вікно толерантності (Я писав про нього раніше).Ми потисли одне одному руки.Він був наповнений вдячністю.Він отримав невелике домашнє завданння.Все народилось в моменті. І спрацювало. Сьогодні просто хочеться сказати, що немає єдино правильного методу роботи з військовими. Завжди будуть сумніви, можливо варто обрати іншу стратегію. Але є вміння будувати контакт, безпечний простір і інтуіція, що спрацює тут і зараз.До речі, якщо можете підтримати роботу в шпиталі донатом на банку - це завжди потрібно. Ліки, книги, необхідні речі - завжди є потреба.Банка тут 🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЯкщо вам це корисно - поставте +.Буду писати далі.#ХронікиШпиталю@BagnenkoPsy