- Неважливо. - І справа не в тому, що я не хотів Зі, а в тому, що я не міг. - Ми ж бізнес-партнери. Якщо ми почнемо… ну, ти розумієш… — я зробив жест, намагаючись скласти пальці у натякувальній манері. - Пальцями один одного трахати? — він схилив голову. — Оце ти хотів зобразити? Я припинив спробу показати секс жестами. - Слухай, я... Зараз це не важливо. Я поговорю з барменом, добре? Дізнаюсь, як довго Рейнард був у барі. - І оскільки Рейнард більш ніж ясно дав зрозуміти, що не хоче розмовляти з Зі, було краще, якщо я піду до бару. Зі хай займається прибиранням. - Чи не міг би ти... позбутися тіла? Він закотив очі й змахнув кігтями в бік трупа. - Кошенятко, утилізація людських тіл не входить до мого контракту. Технічно у нас не було контрактів. - Будь ласка? - Гаразд, - буркнув він. - Але тільки тому, що ти моя улюблена людина. Скажеш комусь, що я це зробив, і це відкриє цілу банку складних хробаків щодо моїх можливостей, коли набагато простіше бути демоном, який смокче член за гроші. - Гарна кар’єра, але не в нашому готелі, пам’ятай, - нагадав я йому, виходячи за двері. - Я відсмокчу тобі безкоштовно, Коханий, — гукнув він. Soon..."Готель SOS: для надприродно безпечного відпочинку!" Адам Векс