Облиш цю фантазію, Ґреме. (с)

Майже 15 років тому під час медового місяця я читала “Кроки по склу” (1985) шотландського письменника Єна Бенкса. Я нічого не зрозуміла, але мені сподобалося. Памʼятаю, як мене вразив цей твір, а точніше, світ (світи?), який створив автор. Ось я перечитала цю книгу. Зрозуміла вже наааабагато більше, хоча точно не все. І мені все ще подобається, проте трохи свідоміше🤞 І я все ще під враженнями від світу (світів?), який створив автор. Я не буду розповідати сюжет книги, бо до неї треба підходити, на мою думку, з чистою головою, тобто чим менше про неї знаєш, тим краще. Але взагалі ця книга складається з трьох сюжетних ліній. Вони зовсім різні, але не хвилюйтеся: в останньому розділі вони, можна сказати, поєднуються. І плюс, і мінус цієї книги в тому, що інтерпретувати її можна зовсім по-різному. У кожного читача своя реальність, в яку він вірить. Саме про реальність, а точніше, хиткість нашої реальності. Саме про це для мене “Кроки по склу”. Ось це відчуття, що наша реальність може в будь-який момент розсипатися у нас під ногами. Сьогодні ти найщасливіша людина, а завтра виявиться, що ти жив у вигаданому тобою ж світі, у фантазіях і ілюзіях. А коли ти усвідомлюєш, що наш світ нестабільний, непередбачуваний, крихкий, то приходять страх, невпевненість і питання, як жити далі. За що триматися, коли ґрунту під ногами немає (привіт, Домонтович)? Який вихід: суїциднутися, тікати від реальності, жити лише минулим, адаптуватися, змінюватися? Кожен обирає свій Ключ і Вихід. До того ж “Кроки по склу” - критика автора політики того часу, та й суспільства загалом. Постійні натяки на ядерну зброю, боротьба консерваторів на чолі з Тетчер та лібералів, брудний (в усіх значеннях) Лондон з жорстокістю, брехнею та інцестом сексом. …брехню і біль, узаконені вбивства, привілейовані крадіжки, геноциди, ненависть і немислиму людську жорстокість, кволу красу дедалі більшої вбогості й немочі тіл та умів, життєненависне убозтво міст і таборів, задушливий шал вірувань і релігій, геніальні тортури і обережну цивілізованість дикунських технологій болю та економіку жадоби; всі порожні, крикливі, брехливі слова, якими виправдовують і пояснюють невимовну, відчайдушну скорботу нашої жорстокості й тупості.
Суспільство наводить лад у своїх справах, готується до кінця, підводить риску. Все це і література про бомбу... Ми перетворюємося на суспільство, засноване на смерті, з любовʼю до минулого; а попереду бачимо лише знищення: ми зачаровані цим знищенням, але безсилі перед ним. Голосуйте за Тетчер! Голосуйте за Рейґа-на! Помрімо всі! Хо-бляха-хо!».
Назва книги ідеально описує цей роман. Кроки по склу - це про вибір та зміни. Герої шукають протягом книги відповідь на питання:З: Що станеться, коли неспинна сила зіткнеться з непорушним об’єктом? В: Неспинна сила спиниться, непорушний обʼєкт зрушиться. Ти можеш стояти, не рухатися. Жити в світі Банальності та Закостенілості. Але світ навколо тебе вже змінюється. Тріщини вже йдуть... Непорушний обʼєкт (консерватизм, статичність, минуле) приречений на розпад. Ти можеш стрибнути з цього скла - знову ж обрати суїцид. Або обрати рух та зміни. Жити з Цікавістю до цього світу. Але невідомо, куди тебе це все приведе. І найкращий, як на мене, вихід, не звертати увагу на світ навколо, просто читати книги. Тому мій покемон герой/їня - це Аджаї😍

ПРОТЕце моє інтерпретування. Можливо, у вас буде своє🙃“Кроки по склу” - філософсько-соціально-фантастично-реалістичний роман. Автор постійно грається з читачами. Не даремно Бенкс сам каже, що надихався Борхесом та Кафкою. Замок, який побудований повністю з книг, розмита межа між реальністю та ілюзією, абсурдність, сюрреалістичність, параноїдальність. І взагалі тут купа тем, думок, емоцій (від сміху до розчарування від героїв, але не від автора). Це та книга, яку точно треба читати, якщо любите погратися з автором в гру, правил яких ви не знаєте🙈

Читали? Яка для вас історія реальна? Мені подобається думка, що світ Стівена реальний, як в “Бугонії”4,5⭐️ #Анка_прочитала#Анка_рекомендує