До речі, в цю суботу мій малий здав на 9й екю. Це типу другий заслужений пояс, адже білий дають всім, щоб привʼязувати кімоно до тіла.Хоча там пояси отримали всі, а тому це просто зустріч клуба і показовий виступ. На фото дітки, що здали на 10й, 9й і 8 екю відповідно.Особливо приємно дивитись на доросліших діток, типу дівчинки і пари хлопців в задньому ряду, які займаються з малими, але йдуть своїм шляхом.Да і тренери наші класні! (А хоча що я можу сказати про людей з чорним поясом? Погане щось? А як же правила безпеки? Отож).Так ось. Виринаю я з води і оцінюю ситуацію.А ситуація, скажем так, чудова: я спокійно можу бути у воді ще довго, адже жилет тримає гарно і грудна клітина над водою, а отже дихаю вільно. Мої в каное, жінка радить штовхати нас до берега.Слушна порада, скидаю капці і починаю гребти. Руки на борт, ноги кріль.Ви колись таке робили в басейні? Я - робив. Тоді теж борт нікуди не рухався.Каяк повний води, тому я його перевернув назад і засунув туди весло.Далі увага на каное.На порожнє каное залізти щ води в жилеті важко. Але в мене ж там сімʼя, а цей ще сотки кілограмів баласту. Балансуючого баласту.Тому поки ще не витратив сили на борт, відштовхуючись від води, на носі роблю вихід і лягаю поперек. Баласт ловить баланс.Потім просто сідаю в каное.Трошки мокрий, але в окулярах.Далі вже справа техніки: гребу до берега, сідаю на корму, жінка сідає ближче до носу, щоб краще тримати курс, повільно, бо тазу повну води байдарку, пливемо до причалу.Потім подружка, зміна локації на шашличну локацію. Але це окрема історія.#Kananaskis