Я народився в Києві, в мед містечку, потім все життя якось з Києвом було повʼязане.Для орієнтиру я завжди уявляв, як берусь правою рукою за Дніпро і носом дивлюсь на північ. Потім вже шляхом повороту писка розумів де я і як я.Років в 20 уже будь де буквально міг зрозуміти, як треба стати, щоб Дніпро був праворуч.Ну ясно, що на лівому березі я бував рідко і там, якщо чесно, все якось простіше.В рідному селищі замість Дніпра була залізниця. Її шум спасав навіть в лісі, якщо прислухатись.А потім наступила Буча. І там залізниця, мій орієнтир, моє Дніпро, робить півколо. І за всі десять років я толком не міг знайти там північ. Доводилося тупо запамʼятовувати чи дивитись на сонце.Тут, де і залізниця якась ніяка, і ті річки, як у нас струмки, а струмки… я інколи бачу гори, і лише тоді розумію де тут воно і що.Але якщо я візьмусь правою рукою за Дніпро, який на сході, то писком буду дивитись на полюс, який на півночі. І так, я живу на правому березі відносно річки Боу і так само, але вже по роботі, недолюблює лівий берег. SE по нашому, по місцевому. А заодно і NE, щоб двічі не ходити.Картинка знову від Чарлі, але замовляла я. Які ідеї, стосовно промту, який я попросив?#thoughts