Últimos Mensajes
АСОЦІАЦІЯ ПСИХОЛОГІВ УКРАЇНИ
Реляційний психоаналіз - це сучасний напрямок науково-доказової психодинамічної терапії, який я б назвала «динамічним танцем». Це не про «аналіз» у класичному розумінні, а про спільний рух у просторі між двома людьми, де кожен крок - це діалог, кожен жест - відзеркалення, а кожен конфлікт - шлях до близькості.Людина народжується і розвивається у взаємодії з іншим, і саме через дослідження цих взаємодій між пацієнтом й терапевтом, між минулим і теперішнім, між страхом і довірою можна глибше зрозуміти власну історію, віднайти себе справжнього.Вибір терапевтичного підходу в роботі залежить від ваших особливостей, та глибини запиту.Реляційний підхід особливо ефективний для тих хто:- Відчуває складнощі у близьких стосунках та повторює одні й ті самі сценарії.- Носить маски навіть перед собою (наприклад, «я сильний», «я незалежний») - терапія стає простором, де можна зняти їх і побачити, які потреби ховаються за цим захисним шаром.- Вважає, що емоції - це слабкість - і тому заморожує сльози, гнів чи радість, не розуміючи, що саме вони міст до контакту.- Повʼязує гроші з безпекою, і тому працює до вигорання, але все одно відчуває пустоту.- Готовий ризикнути заглянути за межі контролю - адже лише коли ми дозволяємо собі бути неідеальними в очах іншого, ми знаходимо доступ до свободи - бути собою.- Готовий до довготривалих відносин і глибинних трансформацій.В реляційному підході у терапії ми досліджуємо несвідомі процеси: важливо не просто швидко «виправити» поведінку, а зрозуміти її коріння, як історія життя впливає на теперішнє та навчитись будувати стосунки.Старі шаблони привʼязаності не зникають від усвідомлення - вони «перезаписуються» через повторювані акти довіри в терапевтичному контакті.Реляційний підхід допомагає усвідомити нестерпний та неусвідомлений досвід та навчитися жити з цими почуттями, де ваша уразливість зустрічає підтримку, а не критику.Автор. Ірина Склярова#реляційнінотатки
Медична справа. Новини
📑 МОЗ затвердило новий порядок організації перинатальної та неонатальної допомоги 📅 МОЗ наказом від 08.05.2026 № 599 затвердило новий порядок організації перинатальної та неонатальної допомоги (далі — Порядок). 📌 Порядок закріплює регіональну систему організації перинатальної та неонатальної допомоги за трирівневою моделлю. Вона передбачає розподіл медичної допомоги між ЗОЗ залежно від складності клінічного випадку, ступеня перинатального ризику, ресурсної спроможності закладу та обсягу медичних послуг. МОЗ визначило завдання кожного рівня перинатальної мережі. ✔️ На першому рівні надають допомогу жінкам із фізіологічним перебігом вагітності, роділлям, породіллям і здоровим новонародженим із терміном гестації понад 36 тижнів. ✔️ На другому рівні — вагітним, роділлям і породіллям середнього ступеня ризику та новонародженим із патологією середньої тяжкості. ✔️ На третьому рівні — пацієнткам високого ризику, новонародженим із порушеннями життєвих функцій, а також передчасно народженим дітям із масою тіла менш як 1500 г або терміном гестації менш як 32 тижні. 👉 Читайте детальніше на порталі «Медична справа»👉 Оформте ліцензію на систему «Експертус Головна медсестра» на 6 місяців зі знижкою 15% або на 12 місяців — 25%!📮 Поділіться публікацією з колегами
Лікар Дубровський🥼
👆 В продовження попереднього посту Розібравши вище, стає зрозумілим, що перевіряючи слину на EBV, насправді ніякої відповіді пацієнт не отримує. Це не ознака активної хвороби. Не причина скарг. EBV у слині можна знайти в величезної кількості цілком здорових людей. ▪️ Тому виникає логічне питання: а де тоді шукати вірус?Якщо лікаря дійсно цікавить питання, чи немає у пацієнта рецидиву й активації Епштейна-Барра, треба здавати КРОВ на наявність чи відсутність вірусної ДНК, а не слину. Саме кров показує, чи є ознаки неконтрольованого розмноження вірусу та його виходу поза допустимі межі в організмі. Це стається на тлі нездатності імунної системи стримувати вірус. І ось тоді дійсно часто треба починати лікування. 😔 На жаль, я дуже багато разів бачив, коли пацієнти роками лікували «активний вірус Епштейна–Барр» лише тому, що в них знову і знову знаходили ДНК вірусу в слині або високі титри IgG. При цьому ніхто не ставив просте запитання: а чи доводять ці аналізи, що дійсно має місце хронічний Ештейн-Барр? Може варто було б подивитися кров…Провідні міжнародні рекомендації для діагностики інфекції Епштейна–Барр радять визначати різні класи антитіл та КІЛЬКІСНУ ПЛР КРОВІ. Про аналіз слини в серйозних наукових роботах та клінічних рекомендаціях й не згадується. ▪️ Тим не менш, коли дійсно треба здавати слину? Практично ніколи. Це сфера науковців-епідеміологів, яким цікаво досліджувати особливості передачі та розповсюдження EBV в популяції. Є цікава класична наукова робота, де показали, що після гострого мононуклеозу в слині вірус залишався високим аж до 180 дня, тоді як в плазмі швидко зникав. Тобто дитина здорова, ніяких скарг вже немає, але вона продовжує виділяти вірус. Ця інформація для роздумів всім, хто наївно питає: «Коли після мононуклеозу можна в школу чи дитячий садочок» ))) Шуткую. Звісно, ніхто із-за мононуклеозу не буде тримати дитину три місяці вдома. Саме тому, поки ми виростаємо до дорослого віку вже практично стовідсотково маємо всі шанси познайомитися із EBV. Це життя. До цього треба ставитися спокійно.👍 Всім здоров’я! Не хворійте!
