Знаєте, світ почав котитись в сраку після ковіду. І це вже біля 6ти років ми живемо в світі де не можна прогнозувати завтра: десь звільнення, в когось ракети літають, хтось втрачає самих близьких. В світі - пізда. Десь більша, десь менша. Але зараз дуже важко знайти людину, яка знаходиться в традиційному комфорті. Якщо завтра до нас прилетить інопланетянин, то здивується тільки той, хто весь цей час жив в печері. І ось в цьому світі, який сповнений горя, несправедливості і тільки іноді якимись чистими моментами щастя - ми якось почали невілювати почуття і переживання інших людей. Ба більше ми самі собі дали дозвіл на знецінювання почуттів інших людей, бо нам гірше, а їм краще. «Своя сорочка ближче до тіла».І чомусь, замість того, щоб підтримати один одного - ми десь звернули не туди, і почали знецінювати. Але ж ми не знаємо, що переживає інша людина. Яким би ви емпатом не були - ви не зрозумієте, що переживає та чи інша людина. Бо занадто багато змінних в кожних почуттях. Хтось висить на канаті під час землетрусу, і зараз думає тільки про себе. Хтось пів роки сидить під атаками шахедів - і відчуває всю ту несправедливість світу, коли один йобнутий дід вирішив залишити слід в історії, а світ грає «нічо не бачу, нічо не чую, нічо не скажу». А в когось найближчі люди загинули обороняючи рідних на фронті, і відчуває не справедливість що їх близькі віддали життя тут, а хтось пише пости в інтернеті. І кожна людина з цього списку - нещаслива, і проходить через дуже складні етапи життя. Знецінювання цих почуттів викликає тільки злість. Вона може бути приємна в моменті, але не несе довготривалого ефекту - просто в когось день тепер гірше. Тому хотів вас попросити - давайте хоча б чаті цього каналу постараємось підтримувати один одного. Без знецінення. Бо підтримка - це те що лікує, і допомагає рухатись в тому єбанірумі трошечки далі, а злість і знецінення - тільки згущає краски, цього світу в стилі нуар.