WAS. Популярна Історія

У 1936–1939 роках у Британській підмандатній Палестині на тлі конфлікту між арабським населенням, британською адміністрацією та сіоністським рухом почалося Арабське повстання. Це був протест проти британської політики, зростання єврейської імміграції, продаж землі єврейським організаціям, відсутність представницького самоврядування. У квітні 1936 року арабські політичні сили створили Вищий арабський комітет на чолі з муфтієм Єрусалима Хадж Аміном аль-Хусейні і оголосили загальний страйк. Він тривав близько пів року, охопив порти, транспорт, торгівлю. Відбувалися напади на британські установи, єврейські поселення, залізниці та нафтопровід Іракської нафтової компанії.Після припинення страйку британський уряд направив до Палестини комісію, яка 1937 року запропонувала поділ території на єврейську і арабську держави та окрему британську зону з Єрусалимом. Після вбивства британського чиновника Льюїса Ендрюса у вересні 1937 року влада заборонила Вищий арабський комітет, заарештувала або вислала частину арабських політичних діячів.У 1938 році повстанці на певний час встановили контроль над частинами Старого міста Єрусалима; британські війська провели операції в місті, запроваджували комендантську годину, обшуки, арешти та відновили контроль над Єрусалимом. До 1939 року повстання було придушене. Того ж року Британія обмежила єврейську імміграцію та продаж землі, запланувала створення незалежної Палестини протягом десяти років.Це до питання "чий Єрусалим?" 😉На фото - британські війська під час придушення повстання у 1936 році.

Голову ОУН і полковника Армії УНР Андрія Мельника, похованого у Люксембурзі, перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Також перепоховають його дружину Софію Федак-Мельник. В УГКЦ заявили, що заупокійні богослужіння у зв’язку з прибуттям останків до України відбудуться 22–24 травня у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.Андрій Мельник народився 12 грудня 1890 року в селі Воля Якубова на Дрогобиччині. Під час Першої світової війни служив у лавах Легіону Українських січових стрільців, був у російському полоні, після повернення став одним із найближчих соратників Євгена Коновальця. У добу Української революції служив у корпусі Січових стрільців, у 1919 році був начальником штабу Дієвої армії УНР, мав звання полковника. Після поразки визвольних змагань жив у Галичині, вів активне громадське життя, працював управителем маєтків митрополита Андрея Шептицького.У 1929 році Мельник узяв участь у створенні Організації українських націоналістів, а після загибелі Євгена Коновальця у 1938 році очолив Провід українських націоналістів. У 1940 році після розколу ОУН став керівником ОУН(м). Під час Другої світової війни був заарештований німецькою владою і перебував у концтаборі Заксенгаузен. Після війни жив в еміграції та продовжував очолювати ОУН(м). Андрій Мельник помер 1 листопада 1964 року в Люксембурзі.

Помер чинний народний депутат від «Європейської солідарності» Степан Кубів. Під час Революції Гідності він, тоді народний депутат від «Батьківщини», був комендантом Будинку профспілок на Майдані Незалежності. Там працювали штаби, медичні та волонтерські служби, кухня, місця для обігріву та відпочинку протестувальників. Кубів відповідав за організаційну роботу в Будинку профспілок і фінансову службу Майдану.До Євромайдану Кубів був депутатом Львівської обласної ради, а у 2012 році став народним депутатом України VII скликання від «Батьківщини», працював у парламентському комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. 24 лютого 2014 року Верховна Рада призначила його Головою Національного банку України, цю посаду він обіймав до червня 2014 року. Після цього Кубів залишався в політиці: був народним депутатом VIII і IX скликань, а 14 квітня 2016 року увійшов до уряду Володимира Гройсмана як Перший віце-прем’єр-міністр — Міністр економічного розвитку і торгівлі України. У 2019 році його було обрано народним депутатом.Фото часів Революції Гідності

На початку 1960-х члени київського Клубу творчої молоді «Сучасник» неофіційно збирали матеріали про сталінські репресії та масові поховання поблизу Києва. Восени 1962 року при клубі створили комісію для перевірки чуток про поховання в Биківнянському лісі. До Биківні поїхали режисер Лесь Танюк, художниця Алла Горська та поет Василь Симоненко. Вони оглянули місцевість, розпитували мешканців і зафіксували свідчення, що в лісі були поховання людей, розстріляних радянськими каральними органами у 1930-х — на початку 1940-х років.Після поїздки члени КТМ підготували звернення до Київської міської ради з вимогою створити державну комісію для розслідування поховань у Биківні та встановити пам’ятник жертвам репресій. Радянська влада тоді офіційно не визнала, що в Биківнянському лісі поховані жертви НКВС: у публічному поясненні відповідальність покладали на німецьких окупантів. Після цього посилився тиск на середовище Клубу творчої молоді: забороняли вистави і вечори, за учасниками стежили, а Леся Танюка усунули від формального керівництва клубом.Сьогодні Україна відзначає день пам'яті жертв політичних репресій.

21 лютого 1972 року Президент США Річард Ніксон прибув до Китайської Народної Республіки та зустрівся з головою Комуністичної партії Китаю Мао у Пекіні. Це був перший візит чинного американського президента до КНР і перша зустріч лідерів двох держав після утворення Китайської Народної Республіки у 1949 році. Цьому передували понад два десятиліття відсутності дипломатичних відносин, Корейська війна, американське визнання уряду Китайської Республіки на Тайвані, радянсько-китайський розкол, а згодом обережні сигнали про готовність до контактів і таємна поїздка радника з національної безпеки Генрі Кіссінджера до Пекіна в липні 1971 року.Візит тривав з 21 до 28 лютого 1972 року. Ніксон також провів переговори з прем’єром Чжоу Еньлаєм, відвідав Пекін, Ханчжоу і Шанхай. Переговори стосувалися нормалізації відносин, Тайваню, війни у В’єтнамі, радянського фактора та ширшого балансу сил у холодній війні. 28 лютого було оприлюднене Шанхайське комюніке: США і КНР зафіксували свої позиції щодо Тайваню та заявили про намір рухатися до нормалізації відносин. Дипломатичні відносини між США і КНР були встановлені 1 січня 1979 року.

14 травня 1643 року, після смерті Людовика XIII, королем Франції став його син Людовик XIV — на той момент йому було 4 роки і 8 місяців. Формально влада перейшла до нього одразу після смерті батька. Людовик XIII перед смертю намагався обмежити повноваження регентства спеціальною радою, але вже 18 травня 1643 року Паризький парламент скасував ці обмеження. Регенткою стала мати малолітнього короля Анна Австрійська, а фактичне керівництво урядом зберіг кардинал Джуліо Мазаріні.Перші роки правління Людовика XIV припали на завершальний етап Тридцятилітньої війни, війну Франції з Іспанією, податковий тиск і конфлікти між королівською владою, Паризьким парламентом та частиною знаті. У 1648 році протистояння переросло у Фронду: спочатку Паризький парламент виступив проти фінансових заходів уряду і вимагав обмеження королівських едиктів, а після арешту популярного радника П’єра Брусселя в Парижі почали зводити барикади. Фронда тривала до 1653 року, а особисте правління Людовик XIV розпочав лише після смерті Мазаріні в 1661 році. Загалом він правив Францією 72 роки і 110 днів.Як він назавжди перевернув західну політику.

Трошки не той Кремль горів вночі у Москві в ніч на 13 травня. Це був розважальний комплекс «Кремль в Ізмайлово» приблизно в 10 км. від того самого Кремля. Проте збіг цікавий.А ось коли горів справжній Московський Кремль.1354 Пожежа знищила дерев’яний Кремль Івана Калити.1365 «Всіхсвятська» пожежа: загоряння почалося біля церкви Всіх Святих у Чертольї; за літописним переказом, Кремль вигорів.1382 Після взяття Москви ханом Тохтамишем Кремль був розорений і спалений. |1445 Пожежа в Кремлі, відома, зокрема, через втрату монастирського архіву Симонівського подвір’я. 1488 Велика московська пожежа 13 серпня: вогонь перекинувся в Кремль, пошкодив великокнязівський палац і Спасо-Преображенський монастир.1493 Велика міська пожежа, яка знищила значну частину Москви і Кремля.1547 Серія пожеж у Москві; під час червневої пожежі вогонь перекинувся на Кремль, горіли великокнязівські конюшні, царські дерев’яні палати, Казенний двір; вибухнула одна з порохових башт.1626 Велика московська пожежа, під час якої згоріли приказні архіви в Кремлі.1682 Пожежа в Успенському соборі Кремля.1701 Велика пожежа 19–21 червня: вигорів майже весь Кремль, зокрема царський двір, прикази, склади; після цього Пьотр І заборонив дерев’яне будівництво всередині Кремля.1737 Троїцька пожежа: вогонь поширився на кремлівські будівлі, сильно пошкодив Арсенал, Казенну палату, Троїцьке подвір’я, Успенський собор, постраждав Цар-дзвін, від якого відколовся великий фрагмент.1748 Пожежа, яка додатково погіршила стан частини старих кремлівських палат після пожеж 1701 і 1737 років.1812 Пожежа Москви під час наполеонівської окупації та вибухи при відступі французів: постраждали кремлівські споруди, Арсенал був підірваний, частина будівель зазнала пошкоджень від вогню та вибухів.

У районі Марбю на схід від Норрчепінга, у шведському Естерйотланді, археологи знайшли два бронзові шийні кільця віком понад 2500 років. Розкопки відбувалися перед будівництвом нового житлового району на території пам’ятки пізньої бронзової доби, де вже були відомі поховання, сліди поселень і наскельні зображення. Кільця лежали всередині кам’яної поховальної споруди з центральним каменем. У ній були кремовані людські рештки, частково в урні, частково в невеликих ямах, а самі кільця розмістили окремо від поховань, між каменями на східному краю споруди.Ці прикраси належать до типу, який у Швеції називають "кільцями Венделя": це литі бронзові шийні кільця пізньої бронзової доби. Майстри скручували кільця у протилежних напрямках, створюючи спіральну форму. Одне кільце було більшим і тоншим, а друге — меншим, важчим і з виразнішим профілем. Унікальність знахідки полягає в тому, що два такі кільця виявили разом саме в поховальному контексті. Раніше такі зразки виявляли у водно-болотних угіддях, зокрема на болотах, де люди, ймовірно, залишали бронзові предмети як ритуальні жертви. За словами археолога Альфа Ерікссона, такі кільця зазвичай пов’язують із жінками високого статусу; подальший аналіз кремованих кісток має встановити, скільки людей було поховано в цій могилі.

Бункер під кодовою назвою «Берлінгтон» створили у Великій Британії в період холодної війни як запасний центр управління державою на випадок ядерної війни. Комплекс будували у 1950–1960-х роках поблизу міста Коршем у графстві Вілтшир на у старих підземних каменоломнях, які почали розробляти у XIX столітті. Підземне місто розташовувалося на глибині близько 30–40 метрів і мало площу приблизно 14 гектарів. Бункер був розрахований приблизно на 4 тисячі людей — членів уряду, військових, технічний персонал та обслугу. У документах комплекс також фігурував під назвами Stockwell, Turnstile і Site 3.Всередині «Берлінгтона» облаштували житлові приміщення, урядові офіси, їдальні, кухні, лікарню, резервуари для води, електростанцію, пральню, телефонну станцію BBC та студію радіомовлення для звернень до населення після ядерного удару. Комплекс мав власну систему очищення повітря, підземні дороги, вузькоколійну залізницю для перевезення вантажів і величезні запаси пального та продовольства. Для підтримання роботи уряду в бункері планували розмістити копії державних документів і обладнання для зв’язку з військовими базами та атомними підводними човнами. У 1991 році після завершення холодної війни комплекс вивели з експлуатації. Більше про бункери

Вікторія, королівська принцеса — стала дружиною прусського кронпринца Фрідріха, у 1888 році — німецькою імператрицею і королевою Пруссії; мати кайзера Вільгельма II.Альберт Едуард — король Великої Британії та Ірландії Едуард VII і імператор Індії після смерті Вікторії у 1901 році.Аліса — велика герцогиня Гессенська (після шлюбу з Людвігом IV, великим герцогом Гессенським), мати останньої російської імператриці Алєксандри Фьодоровни.Альфред — герцогом Единбурзький, служив у Королівському флоті, а з 1893 року - герцог Саксен-Кобург-Готський.Єлена — принцеса Крістіан Шлезвіг-Гольштейнська після шлюбу з принцом Крістіаном Шлезвіг-Гольштейнським; займалася доброчинністю і підтримкою медсестринської справи.Луїза — герцогиня Аргайльська після шлюбу з Джоном Кемпбеллом, маркізом Лорнським; скульпторка і художниця.Артур — герцогом Коннотський і Стратернський, військовий діяч Британської імперії; у 1911–1916 роках був генерал-губернатором Канади.Леопольд — герцог Олбані; був одружений з принцесою Єленою Вальдек-Пірмонтською.Беатриса — принцеса Баттенберзькая після шлюбу з принцом Генріхом Баттенберзьким; після смерті матері редагувала її щоденники.З днем матері!