У 1936–1939 роках у Британській підмандатній Палестині на тлі конфлікту між арабським населенням, британською адміністрацією та сіоністським рухом почалося Арабське повстання. Це був протест проти британської політики, зростання єврейської імміграції, продаж землі єврейським організаціям, відсутність представницького самоврядування. У квітні 1936 року арабські політичні сили створили Вищий арабський комітет на чолі з муфтієм Єрусалима Хадж Аміном аль-Хусейні і оголосили загальний страйк. Він тривав близько пів року, охопив порти, транспорт, торгівлю. Відбувалися напади на британські установи, єврейські поселення, залізниці та нафтопровід Іракської нафтової компанії.Після припинення страйку британський уряд направив до Палестини комісію, яка 1937 року запропонувала поділ території на єврейську і арабську держави та окрему британську зону з Єрусалимом. Після вбивства британського чиновника Льюїса Ендрюса у вересні 1937 року влада заборонила Вищий арабський комітет, заарештувала або вислала частину арабських політичних діячів.У 1938 році повстанці на певний час встановили контроль над частинами Старого міста Єрусалима; британські війська провели операції в місті, запроваджували комендантську годину, обшуки, арешти та відновили контроль над Єрусалимом. До 1939 року повстання було придушене. Того ж року Британія обмежила єврейську імміграцію та продаж землі, запланувала створення незалежної Палестини протягом десяти років.Це до питання "чий Єрусалим?" 😉На фото - британські війська під час придушення повстання у 1936 році.