WAS. Популярна Історія

30 січня Президент України присвоїв почесне найменування "імені генерал-хорунжого Василя Кука" 190-му навчальному центру Сил безпілотних систем Збройних сил України.Василь Кук (1913–2007) — один із керівників Організації українських націоналістів та Української повстанської армії. Народився 11 січня 1913 року в селі Красне на Львівщині, навчався у Львівському університеті. У міжвоєнний період був активним членом ОУН, неодноразово заарештовувався польською владою, відбував ув’язнення. Під час Другої світової війни входив до керівництва ОУН(б), займався організаційною та пропагандистською роботою.Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук став головним командиром УПА та головою Генерального секретаріату Української головної визвольної ради. У травні 1954 року був заарештований радянськими органами держбезпеки. Ув’язнення і слідство тривали до 1960 року, після чого він проживав у Києві під наглядом КДБ, займався науковою та публіцистичною діяльністю. Помер 9 вересня 2007 року в Києві.

У 1917 році Семен Могила працював реєстратором у Херсонській губернії. Дізнавшись про створення Української Центральної Ради, поїхав до Києва, вступив до 1-ї Української військової школи ім. Б.Хмельницького, невдовзі став бунчужним курсу. Вже наприкінці 1917 року командував юнацькою чотою на Чернігівщині, брав участь у бою під Крутами. Після цього повернувся на Херсонщину, створив партизанську групу і продовжив боротьбу проти радянської влади, згодом у складі гарматного куреня 6-ї Січової стрілецької дивізії воював під Замостям у серпні 1920 року.Після поразки армії УНР і перебування в польських таборах Могила долучився до роботи Партизансько-повстанського штабу Державного Центру УНР в екзилі. У 1923 році його затримали радянські прикордонники, віддали в руки ДПУ. Попри тривалі допити, катування і шантажу Могила відмовився співпрацювати з радянськими органами. 24 серпня 1923 року його засудили до страти, а в ніч із 22 на 23 березня 1924 року розстріляли в Харкові.Сьогодні День пам'яті Героїв Крут.

18 січня 1942 року з Харкова до Кельна вирушив перший ешелон з українськими робітниками, яких нацистська адміністрація називала «остарбайтерами». На початковому етапі виїзд був добровільним: через оголошення, плакати, пресу та агітаційні мітинги обіцяли високу оплату, гарні умови праці, житло і можливість допомагати родинам. Але уже впродовж 1942 року система набору швидко набула примусового характеру. Загалом з окупованої території України до Німеччини було вивезено близько 2,2–2,4 мільйона людей, що становило найбільшу частку серед усіх остарбайтерів з окупованих східних територій.У Німеччині українців використовували на промислових підприємствах, у сільському господарстві, на будівництві, у комунальному господарстві та як домашню прислугу. Вони жили в таборах або бараках, мали жорсткий режим, обмежене пересування. Після війни значну частину остарбайтерів було примусово репатрійовано до СРСР. Декого відправили вже до радянських таборів. Частині колишніх остарбайтерів вдалося залишилася на Заході.

12–13 січня 1991 року у Вільнюсі відбулися зіткнення між радянськими підрозділами і активістами Литви, які виступали за вихід республіки зі складу СРСР. Після проголошення відновлення незалежності Литви 11 березня 1990 року Москва не визнала цього рішення. На початку 1991 року до Литви були перекинуті підрозділи армії, ВДВ та спецпідрозділ КДБ «Альфа», які почали захоплення телевежі та будівлі телерадіокомітету.У ніч на 13 січня радянські війська застосували танки, бронетранспортери та вогнепальну зброю проти цивільних. Загинули 14 осіб, понад 700 дістали поранення. Президент СРСР Михайло Горбачов заявив, що не віддавав такого наказу; водночас жоден із командирів, задіяних у штурмі, не був притягнутий до відповідальності союзною владою. 17 січня 1991 року Європейський парламент ухвалив резолюцію із засудженням СРСР, уряд США підтримав литовську сторону. У 2019 році Вільнюський окружний суд заочно засудив 67 колишніх радянських посадовців і військових за злочини, пов’язані з подіями січня 1991 року.

Слово «демогоргон» - це насправді антична помилка. Вперше воно згадується в коментарі Лактанція Плацидуса (бл. 350–400 рр. н.е.) до поеми «Тебаїда» Стація, де переписувач помилково прочитав грецьке δημιουργόν (dēmiourgón, знахідний відмінок від слова «деміург») як «Demogorgon». В Середньовіччі це слово сприйняли за ім'я верховного божества. Джованні Боккаччо у XIV ст. у «Генеалогії язичницьких богів» проголосив Демогоргона прабатьком усіх богів. Під час Відродженні автори, як-от Марсіліо Фічіно, Уголіно Веріно, Маттео Марія Боярдо та Лудовіко Аріосто, розвинули образ Демогоргона як похмурого, окутаного хмарами бога. У ранньомодерний період християнські письменники перетворили Демогоргона на демона пекла.У 20 столітті слово набуло популярності через настільну гру "Підземелля та Дракони", де Демогоргон з'явився в доповненні 1976 року як могутній князь демонів. Він став одним із найбільших лиходіїв в історії гри. У літературі ім'я згадувалося в творах, як-от «Мобі Дік» Германа Мелвілла 1851 року.

У 1889 році в Кіото майстер Фусадзіро Ямауті заснував невелику майстерню з виготовлення гральних карт ханафуда — традиційних японських гральних карт. На фото - офіс компанії у 1889. Продукція виготовлялася вручну, продавалася в регіоні Кансай. З часом майстерня стала основним постачальником ханафуда в Японії. У першій половині ХХ століття підприємство поступово розширювалося, впроваджувало серійне виробництво та співпрацювало з організаторами легальних і напівлегальних ігор, зокрема в індустрії дозвілля.Після Другої світової війни компанія почала шукати нові напрями діяльності: у 1950–1960-х роках вона займалася випуском західних гральних карт, створювала настільні ігри та експериментувала з нетиповими бізнесами, серед яких були служба таксі, мережа «love hotels» і продаж швидкорозчинної їжі. Частина проєктів виявилася короткотривалою, але наприкінці 1960-х років підприємство зосередилося на іграшках і механічних розважальних пристроях.Компанія зберегла назву, ви можете прочитати її на вивісці.

Зима 1708–1709 років, відома як Великий мороз, була, можливо, найхолоднішою у Європі за часи спостережень. Різке похолодання прийшло на початку січня 1709 року й охопило більшу частину континенту. У Франції температура опускалася до приблизно −20 °C і нижче; замерзали Сена, Рона та Гаронна, у Венеції замерзла лагуна, у Балтійському морі утворювалася крига. Лише у Франції від холоду і його наслідків (голоду та хвороб) загинули сотні тисяч людей; загальноєвропейські втрати оцінюють у понад мільйон осіб. Надзвичайний холод був у Північній Америці, в Китаї та Японії. В джерелах згадують про масову загибель оливкових дерев і виноградників у Середземномор’ї. Унікальність зими полягала в раптовості похолодання, його тривалості та географічному охопленні. Серед можливих причин дослідники називають поєднання факторів Малої льодовикової доби, стійкі атмосферні блокування над Північною Атлантикою, а також знижену сонячну активність. Картина невідомого художника 18 століття з Кастелло Сфорцеско, Мілан

Ісландська співачка і кінозірка Бйорк запостила в Інстаграмі звернення до гренландців разом з маленьким уроком історії:Я бажаю всім гренландцям успіхів у їхній боротьбі за незалежність.Ісландці надзвичайно раді, що їм вдалося відокремитися від Данії в 1944 році, ми не втратили свою мову (інакше мої діти зараз розмовляли б данською). Я переповнена співчуттям до гренландців, особливо коли виплила справа про примусову контрацепцію, коли 4500 дівчаток віком від 12 років отримали внутрішньоматкові спіралі без їхнього відома між 1966 і 1970 роками. І досі данці ставляться до гренландців, як до людей другого сорту, забираючи дітей у їхніх батьків у 2025 році!Колоніалізм викликає у мене жах, і можливість того, що мої співвітчизники-гренландці можуть перейти від одного жорстокого колонізатора до іншого, занадто жорстока, щоб навіть уявити.«úr öskunni í eldinn», як ми говоримо ісландською мовою.Дорогі гренландці, проголосіть незалежність!З найкращими побажаннями від ваших сусідів, з теплотою, Бйорк

13 грудня 1981 р. в Польщі було запроваджено воєнний стан. Йому передували масові страйки літа 1980 року та укладення 31 серпня 1980 року Серпневих угод у Гданську між Міжзаводським страйковим комітетом і урядовою комісією ПНР. Ці угоди передбачали, зокрема, дозвіл на створення незалежних профспілок, що дало змогу легально сформувати загальнонаціональне профспілкове об’єднання «Солідарність». У 1980–1981 роках організація швидко зросла до приблизно 10 мільйонів членів.Рішення про введення воєнного стану ухвалило керівництво країни на чолі з головою Ради Міністрів і першим секретарем ЦК ПОРП генералом Войцехом Ярузельським. Після цього було створено Військову раду національного порятунку, запроваджено комендантську годину, обмежено роботу засобів масової інформації та заборонено діяльність «Солідарності». Упродовж перших місяців було затримано понад 10 тисяч осіб, а страйки на підприємствах припинялися із залученням армії та сил міліції. Воєнний стан офіційно скасували 22 липня 1983 року.

Під час підводної експедиції колумбійські дослідники підняли з дна Карибського моря перші артефакти з іспанського галеона «Сан-Хосе», який затонув у 1708 році під час морської битви неподалік узбережжя нинішньої Колумбії. Серед піднятих предметів — кілька монет 18 століття, бронзова гармата та порцелянові фрагменти, які доставили до центрів реставрації для вивчення. Ця операція стала першою від початку серії підводних робіт з дослідження судна, що пролежало на глибині близько 600 метрів понад три століття.Галеон «Сан-Хосе» був частиною іспанського флоту, перевозив значні вантажі золота, срібла та дорогоцінних каменів з колоній до Європи, але затонув у бою з британським флотом. За орієнтовними оцінками, загальна вартість вантажу може сягати до 17 мільярдів доларів США за сучасними цінами, що є предметом міжнародного юридичного та наукового інтересу. Підводні роботи продовжуються з використанням дистанційно керованих апаратів, передбачається подальше підняття нових предметів для дослідження.