Бункер під кодовою назвою «Берлінгтон» створили у Великій Британії в період холодної війни як запасний центр управління державою на випадок ядерної війни. Комплекс будували у 1950–1960-х роках поблизу міста Коршем у графстві Вілтшир на у старих підземних каменоломнях, які почали розробляти у XIX столітті. Підземне місто розташовувалося на глибині близько 30–40 метрів і мало площу приблизно 14 гектарів. Бункер був розрахований приблизно на 4 тисячі людей — членів уряду, військових, технічний персонал та обслугу. У документах комплекс також фігурував під назвами Stockwell, Turnstile і Site 3.Всередині «Берлінгтона» облаштували житлові приміщення, урядові офіси, їдальні, кухні, лікарню, резервуари для води, електростанцію, пральню, телефонну станцію BBC та студію радіомовлення для звернень до населення після ядерного удару. Комплекс мав власну систему очищення повітря, підземні дороги, вузькоколійну залізницю для перевезення вантажів і величезні запаси пального та продовольства. Для підтримання роботи уряду в бункері планували розмістити копії державних документів і обладнання для зв’язку з військовими базами та атомними підводними човнами. У 1991 році після завершення холодної війни комплекс вивели з експлуатації. Більше про бункери