Бог з народом Своїм був усюди завжди.І моря розділив Він попереду їх.По пустелі проводив, по гарячим піскам,Із гранітної скелі їм воду давав.Зараз вибраний Його і вірний народПо пустинях землі в Ханаан іде знов.Палить сонце в дорозі, спокуси стіною,Та упевнено Бог їх веде за Собою.Кормить, рани лікує і воду даєЗ скелі тої міцної, що Ісус нею є.Обережно веде, впасти їм не дає.Бо для Нього вони дітьми Божими є.Та як діти бувають для Нього слухняні?Бо так часто залазять у чорну темряву.Потім, звідти кричать: "Боже, допоможи!"І спішить Бог до них, щоби знову спасти.А тому, що Його так велика любов.І пробита рука нас провадить Його.Чашу болі за них випив Він до кінця,І веде за Собою тепер в дім Отця.Ну, а ти, чи питання собі задавав -Що для Господа я у житті цім надбав?Та що можу зробити для Господа я?Чашу можу Його випити до кінця?Та лиш тільки слова: як же хрест мій важкий...А Христос на Голгофі зійшов же на свій.Щоб смертельними наші не були хрести,Щоб отримали славу за них я і ти.Щоб донесли хрести всі свої до кінця,Тільки так зможем ми буть в оселях Отця.Свого тяжкого ніс на Голгофу Ісус,А чи свого, за Ним, з миром в серці несу?Чи лише нарікання, що тяжко і біль,Що поранені ноги, і сміх звідусіль -"А де зараз твій Бог? І чому Він мовчить?"-Знов повторює ворог тобі кожну мить.А мій Бог, під мій хрест, ось підставив плече.І уся моя біль Його також пече...А пройшов до кінця Він дорогу Свою,Переможцем Він вийшов у тяжкім бою.І так хоче, щоб ми переможці були.Щоб у славу Його в небесах увійшли.Щоб крім вічності, що обіцяє Отець,За старання і вірність ми мали вінець. Л. Шпак