Бігло до мами радісне осля."Ах, мамочка, о як би знала ти лиш,Народ як мене в місті зустрічав,Як на мене Ісуса посадили. Кричали: Слава! Слава і хвала! Навіть одежу під ноги стелили. І так раділа навкруги юрба,Коли заходили в Єрусалим ми. Стелили там дорогу для менеГілками, що з дерев навкруг зрізали. Мати йому сказала лиш на це:"А повернись ти на те місце завтра"На другий день помандрував вже сам. Коли ж додому знову повернувся,Нещасний перед мамою він став,І тихо він до мами потягнувся." О, мамо, та цього не може буть! Мене ніхто там навіть не замітив. Я довго так по місту там ходив,Но так ніхто мене і не примітив... Коли ж побачили, що я ось так ходжу,То геть тоді із міста вже прогнали. А як же, що коли сидів Ісус,Мені велику славу віддавали? Дивилась мати ніжно на дитя. Сказала: " Ти, синочку, хто без Бога? Без Господа ти любий - лиш осля. Вся слава лиш Йому була готова"А чи ж не так сьогодні є у нас -Здається, що вже так нас величають... Такі вже є духовні ми не раз,Та лиш як порох є духовність наша. А слава вся належить лиш Христу! Він, через нас працює в цьому світі. І Він один дає всю повноту Талантів наших, щоб Йому служили. І якщо славу присвоїв собі,Згадай, мій друже, в цьому світі хто ти? І як не йшов би поруч Іісус,Ти був би як осел той на дорозі. Л. Шпак