Людей лиш воскрешає теплота,Від святості надмірної лиш мерзнуть. А ось вказати людям на Христа,Любов'ю ніжною лише можливо. А бо Господь наш, Він і є Любов. Любов'ю лише тихо призиває. І не бичує словом, а тепломМертвих, для вічного життя Він підіймає. Як же усі ми вмієм бичуватиГрішника, не раз, Господнім словом. І свою святість гордо виставляти. Хіба Ісус коли учив такому?"Візьміть ви приклад з Мене"- Він сказав. Смиренний Я і лагідний душою. А сила є не в палкості огня,А в слові, яке дихає любов'ю. А слово сказане із миром, теплотоюПоранені серця відігріває. У світі зла багато і порою,Люди не хочуть слухати моралі. А їм так мало Божої любовіЯку їм люди навкруг них приносять. Любити так бажає серце кожне,Та щоб і їх любили серце просить. Бог дав нам час, щоб будувати храм. У серці будувати храм Господній. Не Божого, буть не повинно там. Не має буть там лицемірство, гордість. Святості ложної не має буть ніколи. Звеличення не має буть, піднесень... А Від Ісуса віяло теплом. І вже тоді лягало слово в серце. А мертвих воскрешайте ви теплом. І не читайте їм свої моралі. Христа любові хай потік живийЇм до спасіння двері відкриває. Л. Шпак