Telegram statistics channel - @veseliy_pip

25 червня 1992 року, 33 роки тому, у Києві відбувся Всеукраїнський Помісний Об’єднавчий Собор, який утворив Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Під час Собору відбулося об’єднання Української Православної Церкви на чолі з митрополитом Київським і всієї України Філаретом (Денисенком) та Української Автокефальної Православної Церкви на чолі з Патріархом Київським і всієї України Мстиславом (Скрипником).Першим Патріархом об’єднаної Церкви став Святійший Мстислав (Скрипник), небіж національного героя України Симона Петлюри. Митрополита Філарета було обрано Заступником Патріарха Київського і всієї Руси-України.Собор утворив Священний Синод Української Православної Церкви Київського Патріархату та Вищу Церковну Раду. Також було скасовано антиканонічне приєднання Київської митрополії до Московського патріархату 1686 року та засуджено незаконні рішення Архієрейського Собору РПЦ від 11 червня 1992 року про «позбавлення сану» Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Філарета та єпископа Почаївського Якова (Панчука).На Соборі були присутні всі архієреї, представники духовенства та мирян, православних братств і духовних місій УАПЦ, частина архієреїв, духовенство та миряни УПЦ, а також члени Комітету порятунку українського православ’я. Українська Церква стала міцнішою, а розвиток і рух за створення в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви Київського Патріархату почав активно збільшуватись.Слава Богу за все!

) змогла не показати плеяду вчених, філософів, богословів, перекладачів, дослідників, а показала лише маргіналів, які ненавидять Україну. І ось тому зараз у суспільстві страшне роздратування на УПЦ (МП – ред.).Взагалі в УПЦ (МП – ред.) на молодих людей, які приходять туди, часто цинічно дивляться як ресурс, який можна перемолоти і кинути в топку задоволення своїх бажань, будь-яких бажань. І штовхають їх щоб вони витрачали своє життя, честь та репутацію для досягнення нагальних корпоративних цілей. Примушують вляпатися в багнюку і досить розумних хлопців. Наприклад, Антоній Паканич використав свого розумного і освіченого помічника Ігоря Базаринського, щоб той написав мерзенний і гидкий лист-претензію отцю Георгію Коваленко за організацію «Відкритого університету Св. Софії». Тобто у картині світу Антонія Паканича ніхто в Україні не може говорити про богословські питання без «його особистого благословення». На що досвідчений отець Георгій відповів, що позацерковна діяльність (наприклад, щоб люди зібралися та лекції послухали) не потребує жодної санкції церковного начальства. Існує чимало інших прикладів. Наприклад, виявився засланим козачком в інформаційному відділі УПЦ (мається на увазі МП – ред.) Дмитро Марченко. Усіх не перелічиш. Це говорить про абсолютно недалекоглядну політику всього керівництва УПЦ (МП – ред.) і в Києві, і в єпархіях на місцях. Так, ці хунвейбіни-комсомольці зроблять за вас брудну роботу, але потім цей бруд полетить на ваші чисті ряси та білі клобуки. І зараз у суспільства з’являється зрозуміла агресія та питання: а як так вийшло, що ви взяли під крило тих, хто люто ненавидів Україну і все українське? Ви куди дивилися? Керівництво УПЦ (МП – ред.) намагається слабко відбріхуватись, мовляв, «ми не знали, що вони такі». Але цей аргумент не витримує жодної критики – ці хлопці, просто відморозки, які прикриваються православ’ям, і це було й так зрозуміло одразу ж – і ви не знали? Чи не помічали? 20 років наполегливо не помічали? УПЦ (МП – ред.) треба відхрещуватися від людожерів і не словом, а ділом. Краще нічого не робити, ніж щось робити разом із сумнівними особистостями.Олександр Бойко, колишній працівник УПЦ (МП – ред.), у минулому прессекретар, контент-менеджер, блогер у Агенції соціальних проєктів «Покров»Післямова редакціїМи дякуємо автору за відвертий матеріал, який допомагає нам побачити жахливу динаміку розвитку конкретних представників проросійських сил, які поступово ставали злочинцями. Маргінали в Церкві не ставали на шлях виправлення, проросійські духівники заохочували їх агресію, схвалювали їхню інтелектуальну та духовну сліпоту. Очільники МПвУ ростили радикальних русмірівців з думкою, що вони використають їх у битвах за землі та стіни. Але сталося навпаки – русмір, як демон, став пожирати тих, хто його викликав з безодні. Почути від автора це історія не лише злочинів, а й історія трагедій і тих злочинців, і єпископів, вписаних в історію битви та драми нашої країни.

Почаївський монах на фб пише про ситуацію зі скитом і призначенням нового скитоначальника.Промислительно, що в день, коли людолови забрали скитоначальника архімандрита Пафнутія, владика Владімір саме спішив на свято в ставропігійний патріарший монастир у Корці. Їхав, щоб чи не вперше за три роки громогласно, вовсєуслишаньє, а не пошепки біля престолу, пом’янути на службі кривавого патріарха. Волею випадку владиці так і не вдалося преісполнитись московською благодаттю - через ситуацію з о.Пафнутієм довелося вертатися в Почаїв. Моя вам порада, владико: їдьте в Москву і там хоч щодня поминайте патріарха. Але не повертайтесь – братія будуть вам дуже вдячні.Не пройшло ще й тижня, відколи отця Пафнутія забрали до армії, як владика Владімір рішив скористатися ситуацією, щоб підім’яти скит під себе. Новим скитоначальником пробує призначити свого вірнопідданого (архімандрита) Іосіфа, щоб керувати через нього. Багато років наш владика мріяв про владу над скитом, щоб там була його окрема особиста келія і зустрічали його там як начальника над ігуменом скита. Головною перешкодою для цього був якраз о.Пафнутій. Дехто тепер задається питанням, а чи не сам владика Владімір організував мобілізацію Пафнутія?Знаючи норов митрополита Володимира дана інформація звучить досить правдоподібно. Більшого майстра підкилимно-западляночних ігор варто ще пошукати.

Софійське Братство цитує Людмилу Филипович:https://sofiyske-bratstvo.org/religijna-sytuacziya-v-ukrayini-v-chasi-rosijsko-ukrayinskoyi-vijny/«Релігійна ситуація в Україні в часі російсько-української війни - Людмила Филипович.«Російсько-українська війна внесла істотні корективи в характеристику релігійної ситуації. Релігійні організації стали реально присутніми на війні – через своїх парафіян, особливо капеланів, волонтерів. Церкви стали ініціаторами і реалізаторами багатьох нових соціальних програм, спрямованих на підтримку низки інститутів та організацій (ЗСУ, Нацгвардія, «Азов», освітні, медичні, пенітенціарні заклади тощо) та різних верств населення. Церкви проявили свою активність в культурних проєктах, в дипломатії як адвокати справедливого миру. Завдяки релігійним лідерам, які впливають і на політичних, і на державних діячів, вдається вирішувати не тільки релігійні/духовні питання, а й економічні, фінансові, гуманітарні (зокрема, мова йде про місію протестантських церков до Сенату США, яка сприяла виділенню Україні військової допомоги)».

На наш поштамт прийшла відповідь від одного з братії Почаївської Лаври.Чи не боїмося ми Бога? Нас досить часто намагаються засоромити, що не монашеське діло викривати публічно гріхи намісника і т.д. Ми намагались достукатись до нашого священноархімандрита у Феофанію, але все марно. Всі про все знають, але десятиріччями мовчать. Хтось куплений грошима, хтось подарунками, хтось ще чимось.Боїмося Бога і саме тому боремось за обитель щоб вона знову стала обителлю а не колгоспом імені намісника. Якби не боялись, то прилаштувались би також під цю історичну реконструкцію-гру в монашество. Про це казав свт. Ігнатій Брянчанінов як про печальне акторство і душепагубну комедію.А те, що гріхи бояться публічності ми також знаємо і поки Господь нас покриває ми будемо діяти. Крапля камінь точить і кожна крапля може стати останньою для нашого деспота, який насправді колосс на глиняних ногах.З молитвами за всіх Почаївські монахи які жаждуть правди.Назвати свої імена не можемо, бо нам тоді не буде життя. Нас намагаються вичислити, а Божа Матір покриває. Ходять поруч і не бачать.P.S. Одне питання до тих тільки хто питає нас чи ми не боїмося Бога. А ви владиці Володимиру задавали це питання? Може Іосифу, Ніфонту, Онуфрію, Юстиніану? Ні? Слабо? Якщо задавали, то яка відповідь? Ви пишіть, а ми в коментарях почитаємо.

Блєск і ніщєта Почаївських куртізанов. 1996 рік для Почаївської Лаври, рік воцаріння архімандрита Володимира Мороза на такій жаданій його честолюбству посаді намісника Лаври.Влаштувавши такий собі мєстєчковий майдан він скидує чільного намісника єпископа Федора Гаюна і бере владу в свої руки. Різними обіцянками вигод монахи в Києві в митрополії роблять формений форс-мажор і протискають Володимира в намісники попри спротив Блаженнішого митрополита Володимира і Синоду УПЦ.Звичайно ж ніяких обіцянок ніхто не виконав, але на довгі десятиріччя в Українській Лаврі влада осідає в руках румуна полукровки який не любить ні людей, не Україну і навіть не Росію, а тільки гроші, гроші і ще раз гроші. Майже всі монахи, які пам'ятають Володимира рівним собі ієродияконом, ієромонахом зживаються ним з Лаври і опиняються хто де по географії колишнього совка. Хто в інших монастирях, а хтось і на роздоріжжі як отець Ювеналій наприклад якого Володимир особливо принизливо згадує і поступає по відношенню до нього досі. Намісник Володимир привозить свою компанію молодих і амбітних земляків, які й отримують повноту влади і життєвих благ. Брати Іов і Віталій в постризі Ніфонт Стратулати, Онуфрій Мурзак, Віктор в постризі Євлогій Радомський, Венедикт Якубівський, Никон Марусяк та інша хрещатицька братія молодих і гарячих які мали змінити курс лаври на 180 градусів, що власне і зробили. Окрім цього й ті хто помагали з числа самої братії робити переворот Андрій в постризі Іосиф Лєснік, Юстініан Дмитрович, Аліпій який сидить в Москві зв'язуюча ланка між намісником і кураторами з патріархії та інші. Зробили і роблять далі ліквідовуючи всіх, хто заважав робити, або якось казав щось проти. Вікова святиня, центр духовності і просвітництва стала тупо колгоспом імені Віорела Лазарєвіча Мороза з купою його прорабів, які один на одного стукачать сподіваючись кращих благ від хазяїна. Принцип розділяй і володарюй в дії.Як тільки прикормлені люди з митрополії повідомляли Володимиру що трон починає пошатуватись, то в ту ж ніч потрібна сума відвозилась в Київ і питання вирішувалось.Тепер, коли намісник однієї Лаври у Воронькові, а іншої в СІЗО, намісник третьої лаври і далі вміло пікірує між крапельками прикриваючись грошима які даються в потрібній кількості потрібним людям в потрібних кабінетах на різних поверхах влади.

У ХМЕЛЬНИЦЬКОМУ ТЦК НЕЗАКОННО УТРИМУЮТЬ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЯ УПЦ ПРОТОДИЯКОНА АНДРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА МАНЬКЕВИЧАПресслужба Хмельницької єпархії УПЦ повідомляє що представники ТЦК забрали та незаконно утримують клірика Хмельницької єпархії УПЦ - штатного диякона Свято-Миколаївського собору протодиякона Андрія (Артура Миколайовича Манькевича).В середу, 11 червня 2025 року, повертаючись додому після вечірнього богослужіння, близько 19:00 в місті Хмельницькому протодиякон Андрій був затриманий представниками ТЦК. Священнослужителя без пояснень доправили до територіального центру комплектування в місті Хмельницький (мікрорайон Озерна), де незаконно утримують.Отець Андрій надав офіційний указ, який підтверджує його служіння як штатного диякона Свято-Миколаївського собору міста Хмельницького та посвідчення клірика Хмельницької єпархії УПЦ, але ці документи не були взяті до уваги. За декілька хвилин його заставили пройти ВЛК, і незважаючи на його пояснення щодо своїх хвороб та необхідність зібрати документи для доказів своєї непридатності до служби, представники ТЦК в ніч з 11 на 12 червня 2025 року священнослужителя повезли по військових частях в різних регіонах України. В ніч з 12 на 13 червня 2025 року протодиякона повернули в ТЦК міста Хмельницького (мікрорайон Озерна), де незаконно утримують закритого під замком у казармі. Згідно з міжнародним правом і конвенціями, священнослужитель не може бути призваний до війська й тим більше не має права брати до рук зброю. Це не лише порушення прав людини, а й грубе ігнорування духовної місії, яку несе пастир.Просимо поширення цієї інформації. Підтримайте отця Андрія — словом, ділом, молитвою🙏

о. Валерій Русняк:«Служіння священика входить в число найбільш важких для виконання Тому що священик повинен бути: • проповідник; • батько; • чоловік; • радник; • місіонер; • директор; • наставник; • друг; • примиритель; • консультант з сімейних стосунків; • консультант у справах молоді; • щедрий; • чесний Крім цього, священик іноді: • швейцар церкви • водій членів церкви • прибиральник церкви • співак • няня • перший, хто прийшов і останній, хто пішов • слуга всіх • помічник по ремонту та будівництву • боксерська груша Крім того, кожен священик постійно стикається з критикою, йому часто доводиться чути, що: • служба занадто довга; • служба дуже коротка; • тема проповіді занадто хвороблива; • тема проповіді взагалі не актуальна; • діти священика повинні бути кращими; • кожен священик - злодій; • священик політизований; • священик гордий; • священик трудоголік, йому немає діла до людей; • священик ледачий і не працює; • у священика нова машина; • священик купив новий телефон; • якщо священик щось купує, то думають що він витрачає церковні гроші; • кожен священик - брехун; • священик не повинен брати відпустку; • священик не може втомитися; • священик хворий, тому що він в гріху; • священик дуже владний; • священик безхребетний; • дружина священика не духовна; • дружина священика занадто духовна і вимоглива А в дійсності однією з найскладніших речей у житті священика - це розуміти, що люди, яким ти допомагаєш позбутися залежності, відновлюєш їх сім'ї, допомагаєш у вихованні дітей, виручаєш фінансово, можливо, після першого ж непорозуміння, підуть, грюкнувши дверима Священик часто буває найбільш одинокою людиною в церкві. Ви можете бачити його в оточенні людей, але вони дуже рідко цікавляться його потребами або навіть просто його життям Якщо серед ваших друзів є священик, то: 1. Моліться за нього. 2. Підтримуйте його, любіть його. 3. Не говоріть про нього, за його спиною.Дякую Тобі Господи, що саме мене Ти обрав і дав мені нести той хрест, який Ти мені довірив.»

А синод мовчить…Помолимося за них…————————Да разорѧтсѧ управленіѧ епархи̑й вашı̑хъ, десницею крѣпкою Господнею да сокруша́тсѧ!И епископство ва́ше да прїи́метъ и́нъ- благоговѣ́йный и праведный, страхомъ Божїимъ исполнѣ́нный!Да разори́тсѧ достоѧ́ніе ва́ше,и да рассыплютсѧ имѣ́ніѧ ваша́,я́ко прахъ на вѣтрѣ, со́бранная неправдою и оби́дою!Да поразя́тсѧ уста́ ваша —молчали́выя, лжи́выя и гну́сныя - да сокруши́тъ ѧ́ Госпо́дь глаголомъ устъ Свои́хъ,я́ко мечо́мъ обоюдоостры́мъ!Да не обрѧ́щетъ ва́съ прощéніе во дéнь Велика́гѡ Су́да,ни вамъ, ни творѧ́щимъ беззако́ніѧ вмѣ́сте съ ва́ми!Да искорени́тсѧ наслѣ́діе ва́ше,и чадá ваша, и любодѣ́и, и любодѣ́йцы ваша - да изгла́дитъ ѧ́ Госпо́дь изъ кни́ги живота!И́мѧ ваше да покро́етсѧ срамотою и забвѣ́ніемъ,и да не помѧ́нется въ роды родо́въ!Да не бу́детъ вамъ поко́я ни здѣ́ на земли́, ни въ вѣ́цѣ гряду́щемъ- ни утѣ́хи, ни милости!Е́й, гряди́, Госпо́ди Іису́се!Изли́й ча́шу гнѣ́ва Твоего́ на блуднико́въ и нечести́выхъ,воссѣда́ющихъ въ хра́мѣ Твоѐмъи ежедне́вно скверня́ющихъ ру́цѣ свои́ крові́ю ве́рныхъ Твои́хъ!Е́й, гряди́, Госпо́ди Іису́се!⸻————Так хай же будуть розбиті управління єпархій ваших, міцною і страшною десницею Бога Живого!І єпископство ваше нехай прийме інший — чистий серцем і праведний!Нехай будуть спустошені маєтки ваші, що збудовані на сльозах і неправді!Уста мовчазні, брехливі й гнусні хай будуть побиті — словом Господнім і грімом Його!Нехай не знайде вас прощення в День Суду Великого, ані ви, ані діла ваші темні!Нехай буде викорінене насліддя ваше — і діти ваші, і коханці, і коханки ваші — викреслені з книги життя!Ім’я ваше хай покриється ганьбою і забуттям, як попіл, що вітром розвіється!І не буде вам ані спокою, ані втіхи — ні в цьому віці, ні в прийдешньому!О, прийди, Господи Ісусе!Вилий чашу гніву Твого на перелюбників і нечестивців,що сидять у храмі Твоїм і щоденно оскверняють руки своїкров’ю вірних Твоїх!Так, прийди, Господи Ісусе!

Хто інформує Вселенського Патріарха про ситуацію в Україні — і що він насправді знаєЗвичайно, постає питання: скільки — і яку — інформацію отримує Вселенський Патріарх про події в Україні?За словами джерела у Фанарі, Патріарх Варфоломій отримує лише часткову інформацію. «Все, що доходить до Фанару, проходить через митрополита Еммануїла Халкідонського. Саме він вирішує, що можна передати далі. Він підтримує тісний зв’язок із митрополитом Євстратієм в Україні, і вони взаємно підтримують позиції одне одного з власних міркувань. Обидва несуть відповідальність за нинішній стан ПЦУ. У Фанарі всі питання, що стосуються України, проходять через Еммануїла. А будь-хто, хто намагається говорити правду, — усувається. Еммануїл їх звинувачує — і на цьому все», — каже джерело.Зауважимо: в Україні про митрополита Еммануїла говорять так само. За словами джерел у країні, коли старець Халкідон приїздив до України, його супроводжували люксові автомобілі й поліцейський ескорт. В адміністрації президента навіть були незадоволені, зауваживши, що «його зустрічають так, ніби він сам Вселенський Патріарх».Україна… як Росія?На жаль, як повідомляють джерела з Фанару та України, ситуація в українському православ’ї хаотична. Всі Церкви — незалежно від юрисдикції — стали етнонаціоналістичними, втративши справжню місію Церкви.Показово, що ПЦУ під керівництвом митрополита Епіфанія нині називають «філією держави». «На жаль, вона взяла на себе роль державної Церкви. Вони не усвідомлюють, наскільки це небезпечно — в нинішніх умовах це може зіграти проти них», — зауважують джерела.У розмові з orthodoxtimes.com вони додають: «Церква і держава повинні співпрацювати на благо народу — це одне. Але просто виконувати все, що каже держава — зовсім інше. І саме це ми бачимо в Росії. Московський патріархат грає в гру державної влади, і всі в РПЦ зрештою виконують те, що скаже Путін. Жодної богословської думки, жодної критики дій держави. Лише похвали. Невже це справжня місія Церкви?»Ці самі джерела також наголошують на серйозній проблемі браку якісного церковного керівництва в Україні. «І в ПЦУ, і в УПЦ більшість духовенства (з кількома винятками в останній) не має належної богословської освіти. Вони не навчалися у богословських факультетах або університетах за кордоном — лише в місцевих духовних школах. У результаті загальний академічний рівень дуже низький», — підсумовують вони.»