Веселий піп | Заява Володимирської єпархії РПЦ з питання популяризації творчості та ...

Заява Володимирської єпархії РПЦ з питання популяризації творчості та постаті Венедикта Васильовича Єрофєєва (помер у 1990 р.), письменника-постмодерніста, щодо його поеми «Москва — Петушки» (опублікована в самвидаві 1969 року):«Володимирська єпархія вважає за необхідне висловити свою принципову позицію у зв’язку з відзначеною останнім часом тенденцією до возвеличення і героїзації постаті письменника Венедикта Єрофєєва та його головних творів.У той час як світська критика може розглядати формальні літературні особливості його текстів, Церква як хранителька духовно-моральних основ зобов’язана дати іншу, змістовну оцінку. Ми закликаємо засоби масової інформації, діячів культури та педагогів утриматися від романтизації та героїзації даного автора й його головних творів, оскільки його творчість, на наше глибоке переконання, несе в собі деструктивний заряд, згубний для особистості та суспільства.Наша позиція ґрунтується на таких ключових моментах: 1. Спотворення національної ідентичності. Твори навмисно спотворюють світлий образ російської людини, зводячи його до примітивного, убогого стану, головною характеристикою якого є постійне алкогольне сп’яніння. Це наклеп на наш народ, що має найдавнішу історію, культуру і традиції, засновані на вірі, доброчесності та жертовній праці. 2. Деструктивний та есхатологічний характер тексту. За духом своїм твори є глибоко песимістичними, деструктивними та близькими до есхатологічних, спрямованими не на творення, а на руйнування. Вони культивують зневіру, відчай та глузування над інститутами суспільства і держави, що сприяє розколу, а не консолідації громадян. 3. Пропаганда вади. У текстах відверто пропагується одна з найважчих і руйнівних пристрастей – пристрасть до винопиття, що подається як єдина форма існування й спілкування. Твір насичений лайкою, що грубо топче загальноприйняті норми моралі та культури мовлення. 4. Кощунське уявлення про Бога. У текстах присутні глибоко кощунські пасажі, де буття Бога піддається глузливому сумніву через принизливі та богохульні образи (на прикладі ікоти). Це не є формою творчого пошуку чи богоборства, а є проявом наруги над святинею, що є неприпустимим у культурному полі. 5. Відсутність морального ідеалу. Усі твори пройняті ідеєю безцільності, марності та екзистенційного тупика. У них повністю відсутній будь-який позитивний чи моральний ідеал, надія на спасіння та преображення, що суперечить основам християнського світогляду, який лежить в основі нашої культури.Володимирська єпархія закликає зосередити зусилля на популяризації справжніх духовних і культурних цінностей, що сприяють утвердженню моральності, сім’ї та суспільства. Ми переконані, що саме класична російська література, спрямована на пошук істини, добра і краси, має становити основу освітнього і культурного простору.»Єрофєєв помер 35 років тому, але РПЦ не дає спокою навіть мертвим.