Веселий піп | ​​Для її покоління, для дітей моїх друзів і колег, підтримка лгбт спіл...

​​Для її покоління, для дітей моїх друзів і колег, підтримка лгбт спільноти є дуже природньою і входить до переліку європейських цінностей, за які воює Україна, з чим в них асоціюється Незалежність. Це також протест проти гомофобної росії. Вони мислять ширше нажаханих "відбірників" з їх вузькими змістами. Тому ці діти не підчищатимуть соцмережі і не брехатимуть на співбесідах, як і моя Параска. І я пишаюся нею, ними, знаю які в них цінності. Вони справжні патріоти і наше майбутнє. А які цінності в УКУ? Чи підуть ці діти до вас навчатися після цієї інформації? Згадала історію, за яку я себе пожиттєво караю. Коли Парасочці було рочків сім я віддала її на балет (дура). В сусідньому будинку, дуже зручно, для фізичного розвитку. Чотири роки вона туди ходила і чотири роки була дискримінована за українську мову, всі там абсолютно говорили і наполягали на російській. І одного разу, коли директорка цього гуртка, радянська карга, публічно її сварила після святкового підсумкового виступу за якесь не таке виконання вправ, і вона стояла серед залу і плакала… Я нічого не сказала. Я не захистила її. Бо я почувалася нею в той момент. Я так само плакала в центрі залу, мала і беззахисна і боялася цю тьотю з свого дитинства. Ми пішли звідти, але мовчки. А я й досі проговорюю про себе все, що я тоді не сказала вголос.Я відчуваю зараз схожі емоції. З тією різницею, що зараз я кричу. Мені хочеться захистити всіх наших дітей війни, які попри все хочуть жити і навчатися в Україні від радянських карг, від шовіністів, сексистів, гомофобів, аб’юзерів, мовних і релігійних фанатиків, ханж, тощо. Я не можу захистити від усіх, не можу захистити від російської агресії і пролітаючих над дахом шахедів, але я хоча б не замовчу це питання. А моя донька теж не стоятиме і не плакатиме серед залу. В неї викарбувавася сильний характер. Звісно, ми розірвали контракт з УКУ. Ні, ми не отримали жодних вибачень за моральну шкоду, зруйновану мрію і змінений вектор життя. Параску з радістю взяли в КМА. Ми вдячні. Але поки що не відчуваємо ніякої радості. 2 вересня – заняття відмінено через шахедну атаку на Київ. В наших дітей дуже мало можливостей навчатися повноцінно, не відбирайте в них хоча б гідність. Я хочу, щоб меценати, наглядова рада, викладачі і керівники цього закладу, серед яких, безумовно багато людей з широким мисленням і великим серцем, замислилася про систему УКУ, своє місце в ній, куди вони рухаються, чому перемагають такі середньовічні механізми, і, можливо, щось би змінили і переосмислили поки не пізно.Вибачте за довгий текст, але це один відсоток від мого внутрішнього монологу…P. S. Не даватиму ніяких інших коментарів, ніяким змі, не дзвоніть, не пишіть, не задовбуйте, забороняю висмикувати з контексту, все що могла сказати – сказала тут. Підозрюю, що відкриваю скриню Пандори і налетять захисники і свідки УКУ. Але я їх щиро і швидко буду банити. Пост розрахований на підтримку і підняття питання.»