Я далеко не фанат ТЦК. Поділяю багато критичних думок щодо їхньої роботи.Ба більше, вважаю, що реформа ТЦК є життєво важливою сьогодні. Але, коли деякі громадяни вступають у фізичне протистояння з працівниками ТЦК — це неправильно.Розумію: бувають різні обставини, емоції, імпульсивні вчинки. Та бійки з ТЦК — це не те місце, де варто демонструвати сміливість, громадянську позицію чи право на протест. Подобається нам це чи ні, але ТЦК є частиною обороноздатності країни. А ми — у стані війни.Тут я захищаю не ТЦК як такі, а закон і порядок у воєнний час.Пам’ятаймо: багато працівників ТЦК ще вчора були військовими ЗСУ на фронті, на яких ми молимось. А якщо завтра боєць після поранення піде працювати в ТЦК — він одразу втратить нашу повагу? Те, що він воював вже не має значення? Так виходить? Я проти «бусифікацій». Але, якщо є закон і людина в розшуку — що мають робити ТЦК чи поліція? Тут питання до тих, хто ухвалює законодавство, а не до тих, хто має його виконувати. Не варто принижувати чи бити людей, які, можливо, ще вчора були в окопах і ризикували життям за нас. Кожен має право на свою думку щодо мобілізації й ТЦК — висловлювати її приватно чи публічно. Але вступати у фізичне протистояння — неприпустимо. Бо під час війни закон і порядок — не менш важлива зброя, ніж гармати.
Коли війна забирає від нас Героя, памʼять про нього стає частиною серця нації. Декілька днів тому прочитала в ЗМІ про 21-річного Максима Нагорного, бійця Нацгвардії, який нещодавно загинув у бою під Покровськом.Сестра та цивільна дружина не могли отримати тіло героя, бо він був круглим сиротою, а відтак були певні формальні складнощі щодо ДНК-експертизи.Дякую журналістам за те, що привернули увагу до цієї ситуації. Офіс Президента взяв питання на контроль. Вчора всі проблеми вирішили. Дякую МВС, НГУ та МОЗ за оперативне реагування та допомогу близьким солдата – сестрі Іванці та цивільній дружині Наталії. Героя буде гідно поховано, як він того заслуговує. Максим Нагорний став відомим два роки тому, коли опублікував свою сповідь-заповіт. Це приголомшливий текст. Неможливо читати без сліз. Він дуже хотів, щоб в Україні сироти жили не в інтернатах, а в сімʼях. Там є такі слова:«Я мрію про нову Україну: про країну без сиріт; про дітей, котрі проживають в сімʼях і лише в сімʼях. Бо малечі потрібна сімʼя. Завтра можу не повернутись з чергового завдання або з поля бою. Такі реалії війни.Якщо доведеться віддати життя, то нехай це стане також для того, щоб в Україні зникли дитячі притулки.Я, Нагорний Максим, молодий солдат нової України.»Ми зробимо все, щоб сироти жили не в інтернатах, а в сімʼях. Це мета Президента, це наша спільна справа. Спочивай з миром, Максиме, солдате нової України! 💔
Чим довше триває війна, тим важливішою стає витривалість цивільного населення. І тим критичнішим стає захист інформаційного простору держави від ворожого впливу.Саме інформаційного простору. Насамперед — ідеться про соціальні мережі.Деякі особливості окремих комунікаційних платформ — небезпідставно — викликають занепокоєння у наших спецслужб. Бо ці платформи активно використовуються ворогом. Проти нас. Проти нашої національної безпеки.Я не говорю конкретно про Telegram. Але якщо алгоритми будь-якої платформи працюють на шкоду національній безпеці, ми не можемо мовчки спостерігати.У нас є два варіанти: • або платформа адаптує свої алгоритми до наших вимог національної безпеки — з урахуванням воєнного стану; • або держава буде змушена обмежити її шкідливий вплив на інформаційний простір — принаймні на період дії воєнного стану.Ми не можемо просто сидіти й дивитися, як ворог використовує наш інфопростір як зброю проти нас.Рано чи пізно ми все одно будемо змушені діяти. Війна змусить.Тому краще — раніше.Тим паче, що багато країн уже сьогодні готують свої цифрові інфраструктури до можливих війн у майбутньому.А у нас повномасштабна війна вже четвертий рік. І вона триває.Тому, нам потрібна трохи більша рішучість у захисті власного інформаційного простору.Час перестати панькатися.
Разом із Командуванням Медичних Сил працюємо над розвитком новоствореної Школи тактичної медицини КМС ЗСУ.Наша спільна мета — перетворити її на провідний центр підготовки та сертифікації інструкторів з тактичної медицини й бойових медиків.Сьогодні ми фокусуємось на посиленні матеріально-технічної бази. Щиро дякую всім українським і міжнародним донорам. Ця школа стане не лише навчальним центром. Вона має бути хабом напрацювання та впровадження сучасних стандартів тактичної медицини, які мають цінність не лише для України, а й для наших військових союзників.Наш такмед — один із найкращих у світі. Бо його щодня гартує фронт. Але ця війна — не лише про героїзм, вогневу міць і технології. На четвертому році вона дедалі більше переходить у площину змагання інститутів і стандартів: наших — проти ворожих.Саме правильно побудовані інститути й стандарти забезпечують ефективне використання ресурсів у затяжній війні.Тому все, що працює, потрібно фіксувати, вдосконалювати та швидко масштабувати. Через інститути. Через стандарти. І через системність. Саме так переможемо.
Поступово, але неухильно ми рухаємося від інтернатної системи до сімейних форм виховання дітей-сиріт. Деінституціоналізація завжди була та залишається складовою дитячої політики Президента України.Дитячі будинки сімейного типу — це родини, які приймають на виховання та спільне проживання п’ятьох і більше дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування.Другий рік поспіль держава виділяє субвенцію на придбання житла для таких сімей.Торік було придбано 57 будинків на суму 324 млн грн. Цьогоріч уже виділено 833 млн грн на закупівлю 123 будинків — і станом на липень майже половину з них уже придбано. Тобто рухаємося чітко за графіком.Це результат злагодженої роботи Мінсоцполітики, Держслужби у справах дітей, Мінфіну, Держказначейства, обласних військових адміністрацій та громад.Висловлюємо окрему подяку УВКБ ООН, ЮНІСЕФ та Фундації Олени Зеленської — за допомогу в облаштуванні меблями та технікою нового житла для прийомних дітей. Цей проєкт особливо важливий, адже житло надається дітям-сиротам, які були евакуйовані з тимчасово окупованих територій або з прифронтових зон, або повернулися з-за кордону.Це яскравий приклад того, як державна політика у партнерстві з громадами та міжнародними партнерами дає конкретний, вимірюваний результат.Коли беремося за щось конкретне — і робимо це системно — все обов’язково вдається.
Сьогодні взяла участь у засіданні Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.Обговорювали законопроєкт про національний спротив.Дякую народним депутатам за підтримку ініціативи, а також за професійні, влучні зауваження та коментарі.🛡 Національний спротив – це не про військову підготовку та не про мобілізацію.Це про те, щоб навчити якомога більше цивільних громадян жити в умовах повномасштабної війни:▪️ бути ментально стійкими та витривалими;▪️ володіти базовими навичками виживання та допомоги;▪️ бути готовими допомогти собі, один одному, Силам Оборони, своїй громаді та державі.Це стосується всіх громадян – незалежно від віку, статі чи професії.Для учнів і студентів – така підготовка є обов’язковою. Для решти – добровільною. Але потрібною.❗️Ніхто не знає, скільки ще триватиме ця війна. Але ми маємо знати, що все витримаємо. І переможемо.У затяжній війні резистентність та витривалість цивільного населення – це надважлива складова перемоги. Національний спротив саме про це!
Допоки триває війна, забезпечення дитячих шкіл укриттями — залишається у фокусі уваги Офісу Президента України.Важливою є участь міжнародних донорів у фінансуванні будівництва або реконструкції укриттів для учнів шкіл. Маємо гарний приклад співпраці — проєкт, який реалізується спільно UNICEF, Міносвіти, ОВА та громадами.У межах цього проєкту реконструюються 58 об’єктів у 8 прифронтових областях.Це приклад ефективного співфінансування — 8 мільйонів доларів від донорів, а також кошти місцевих бюджетів.Йдеться не про нове будівництво, а про реконструкцію та належне облаштування вже наявних приміщень.Тобто швидко та недорого створюємо захист для дітей. Сьогоднішня повітряна атака на Київ — ще одне нагадування, що ми не маємо часу. Такі проєкти мають бути масштабовані якнайшвидше.Закликаю міжнародних гуманітарних донорів і операторів приділити особливу увагу темі безпечного освітнього середовища для дітей. Найближчим часом ми посилено працюватимемо над цим питанням у межах платформи з гуманітарного реагування при Офісі Президента України.
У моєму житті Маріуполь і маріупольці займають особливе місце. Знаю багатьох, кого евакуювали з Азовсталі навесні 2022-го. Це сталеві люди. Стійкість – це не тільки, коли наші люди витримують виклики. Це також, коли влада та донори беруть на себе відповідальність за те, щоб зробити щось конкретне для таких людей. Сьогодні у Дніпрі була на урочистому заході із заселення маріупольських переселенців у соціальне житло. Йдеться про смарт-квартири, які передаються в безоплатне користування сімʼям захисників і соціально вразливих громадян.Сьогодні заселили декілька десятків маріупольців. А взагалі проєкт розрахований на майже 500 людей. Дякую міському голові Маріуполя Вадиму Бойченку та меру Дніпра Борису Філатову. Також дякую головному донору проєкту – Уряду Франції та головному виконавцю – Міжнародній організації з міграції ООН. Цей проєкт є синергією зусиль місцевої влади та міжнародних донорів в інтересах українців, постраждалих унаслідок війни. Саме такі проєкти підлягають масштабуванню та всілякій підтримці.І ще дещо особисте. Серед маріупольців сьогодні побачила жінку з донькою, яких три роки тому зустрічала з Азовсталі. Це була зворушлива мить для мене. І тоді, і сьогодні ❤️
Сьогодні у Верховній Раді реєструється законопроєкт про зміни до законодавства щодо національного спротиву.Це – важливий крок до системної готовності всього суспільства до захисту держави. З головного: 🔹 підготовку проходитимуть різні категорій громадян, з охопленням як чоловіків, так і жінок; 🔹 підготовка відбуватиметься як добровільно, так і у межах освітніх програм; 🔹 навчання проходитиме на базі Центрів підготовки, які будуть розгорнуті по всій країні;🔹 керівники та інструктори Центрів – ветерани, які мають бойовий досвід.Центри матимуть право:➡️ використовувати майно державних і місцевих органів влади, військових частин, громадських організацій;➡️ створювати стрільбища та використовувати вогнепальну зброю для навчальних цілей.Система підготовки до національного спротиву – це не про війну, це про ГОТОВНІСТЬ.Готовність чинити опір ворогу. Готовність захищати та допомагати. Готовність перемагати! Нацспротив – це про мир. Бо справжній мир має за спиною силу суспільства.І ми будемо готові! ✊🇺🇦
Війна породжує надзвичайні людські історії.Сьогодні мала змогу поспілкуватись із трьома неймовірними жінками – Ніною, Мариною та Маргаритою.Вони військові. Служили у Маріупольському гарнізоні. У 2022-му потрапили в полон. Нещодавно повернулись після трьох років таборів для військовополонених.У всіх трьох – діти, які залишились на тимчасово окупованій території. І ось нещодавно сталося диво: три доньки повернулись до своїх матусь. Возз’єднання, на яке чекали роками.Сьогодні я почула три історії. Про потрясіння та біль. Про витримку та надію. На запитання: «Що давало сили в полоні?» – усі троє відповіли однаково: віра в те, що колись вони обіймуть свою дитину.Дякую Миколі Кулебі та команді Save Ukraine – за професійність і самовідданість.Дякую «Центру Надії та Відновлення», де діти й сім’ї проходять реабілітацію після повернення з окупації або депортації. Сьогодні була в цьому закладі – все організовано якісно та з душею. Окрема подяка міжнародним й українським донорам – ваша підтримка дозволяє Україні повертати своїх дітей та робити сімʼї щасливими ❤️
TGLIST.COM.UA
