Telegram statistics channel - @starlev

Які таємниці приховує в собі остання книжка Конвея, і чи могли вони стати причиною його смерті?В друкарні книга англійського прозаїка та сценариста Ентоні Горовіц — «Сорочине вбивство» 🐦‍⬛Алан Конвей — відомий автор класичних британських детективів. Його редакторка, Сьюзен Райленд, працює з ним уже багато років і змушена терпіти кепський характер письменника лише тому, що його герой — знаменитий детектив Атіколас Пунд — приносить видавництву неабиякий прибуток. Коли Сьюзен отримує найновіший Аланів рукопис, у якому Пунд розслідує чергове вбивство в англійському містечку, вона майже певна, що й цей роман буде схожий на попередні. У ньому знову будуть трупи, низка загадкових підозрюваних, безліч хибних слідів та підказок. Однак із кожною прочитаю сторінкою Сьюзен розуміє, що тут зашифрована не одна хитромудра загадка. А коли дізнається, що автор несподівано помер, тільки-но віддавши рукопис, починає власне розслідування.Дизайн обкладинки: Маріам ГубенкоПерекладачка: Ольга БєловаP.S. У 2022 році вийшов шестисерійний драматичний серіал-адаптація цієї книги з однойменною назвою «Сорочине вбивство»(Magpie Murders)

Напівдикий - Саллі ҐрінМоя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️/5Друга частина мені сподобалась так само, як і перша. На початку січня планую прочитати ще третю книгу і закінчити серію✨ ✨Тропи тут майже всі ті самі, що і в першій книзі, тільки додається ще любовний трикутник, і, за традицією, мій фаворит поки не в фаворі у головного героя *обурено соплю* Але ця лінія настільки мила і чуттєва, що навіть без цілковитої взаємності, про неї хочеться читати✨ А от інша сторона трикутника бісила мене майже всю книжку😠📎Мені сподобалось, як тут розкривається світоустрій - ієрархія, політичні інтриги, сили магів. Скажу чесно - були декілька моментів, які породжували питання без відповідей, саме тому я і не поставила 5 зірочок. Але в цілому мені дуже сподобалось. В кінці я просто втратила дар мови. Дуже неочікуваний фінал книги, і я б почала читати наступну частину одразу, якби вона в мене була. ✨Враження після двох книг: раджу, серія далеко не банальна, з цікавим стилем написання та героями, з якими ти разом проживаєш цю історію. P.S. Підсумки спільних читань я принесу окремо🌚Видавництво: 🌟ВСЛ#напівдикий_саллі_ґрін#відгуки_chornobrova_karooka

В рубриці #дитяче_по_неділях сьогодні книжка, яка стала моєю фавориткою в конкурсі UAnimals (сподіваюся, це можна було розповідати 😀). Я обожнюю все, що робить Грася Олійко. Спойлер: купила вже найновішу її книжку "І ніякі це не вигадки", вона ще класніша, наступний раз розкажу."Різдвяна шапка Янголинки" - це дууууже тепла історія. Котика виганяє хазяїн за те, що той переплутав котячий лоток з квітковим вазоном і напісяв, куди не треба 🥺. Котика помічає Янголинка, яка розсипає святковий настрій над містом. Вона саджає котика у свою шапку і кладе на місце, де має от-от пройти сім'я з хлопчиком. Ті забирають котика додому і з'ясовується, що він вже такий не перший - минулого разу вони вже забрали додому собачку, яку так само їм підклала Янголинка, закутавши у свій шарф. Наче дуже проста історія і мінімум тексту, але така вже добра й мила, що я не можу 🥹🥹🥹 І ілюстрації у авторки завжди прекрасні, подивіться, який тут котик 😍 Зайде навіть для найменших, бо тексту мінімум. І десь до 100+ років теж зайде, бо це прекрасна книжка ❤️

У друкарні другий том вибраних творів Василя Махна — «Кури не літають»Есеїстика Василя Махна — це окремий простір його художнього й особистого світу. У цій книжці зібрано есеї, написані протягом 2002–2023 років. Тут і спогади, які нашаровуються один на одного, і подорожі в минуле, й автобіографічні історії, й історії про інших. Одні есеї нагадують новели, які сплітаються в цілісне полотно, інші — як своєрідна мандрівка різноманітними просторами, а зрештою — життям. Відкритість до діалогу з іншими культурами — одна із ключових рис Махна-­есеїста. У цій довготривалій розмові ми поговоримо про Ґертруду Стайн, Езру Павнда, Карла Еміля Францоза, Федеріко Ґарсію Лорку, Ісаака Башевіса Зінґера, Вітольда Ґомбровіча, Чеслава Мілоша, Данила Кіша, Нікіту Станеску, Богдана Задуру та Януша Шубера. Зрештою, побуваємо і на Святій землі, і в екзотичній Індії, і далекій Монголії. Найновіші есеї об’єднані темою російсько-української війни: з болем від трагедії та втрат і з роздумами про літературу часу війни.

Назва книги уже іронізує з того, що буде в ній відбуватися.Бо «Ідеальна пара» хоч і детектив, але основна роль тут відведена темі стосунків. У нас є не одна, а одразу кілька пар, які збираються разом, щоб відсвяткувати весілля Бенджі та Селести.Розкішний будинок родини нареченого на узбережжі океану, заздалегідь розпланована й навіть відрепитирувана церемонія, багаті й стильні гості, все красиво, шикарно, як у кіно, і таким має бути й саме свято. Аж поки вранці в день весілля не знаходять мертвою старшу дружку. І ось із цього моменту паралельно із розслідуванням ми спостерігаємо, як ідеальні на позір пари дістають свою брудну білизну й випускають скелетів із шафи. І це вже цікавіше, ніж сама детективна лінія. Мені сподобалася книга, це 4+, бо гарно була передана атмосфера курортного містечка, місцевого відділку поліції, вдало підкреслені деталі, не перенасичено персонажами й зайвими відступами. Цю історію гарно читати за один раз, бо мені доводилося відриватися й від цього темп оповіді для мене сповільнювався. Але це вже май фолт.Мені відгукувалося багато думок і дилем, над якими міркувала головна героїня. Вона була досить реалістична й практична, і на відміну від «казкових» героїнь, які одразу можуть усе кинути заради кохання, вона мислить тверезо, як жива людина. Ну, і для авторки це вже, здається, 21 книга, тож відчувалася «набита» рука. 🌟@starlev#книжковий_відгук

​«Я була наче у пастці, увʼязнена у світ, з якого намагалась врятуватися, навіть не знаючи чому»⠀«Прокинутися на Шібуї» — Анна ЦімаВід видавництва «Старого лева»416 с.9/10⠀Спочатку я була трішки скептично налаштована до книжки і навіть не дуже вірила в те, що вона мені сподобається. І кілька перших сторінок боялась, що може це і не моя історія. Але потім, як понеслось, що я не помітила, як сторінки почали пролітати одна за одною.⠀У цій книзі маємо дві лінії:🔸у першій ідеться про Яну, яка навчається в університеті, вивчає японську та теорію літератури. Вона живе у Празі. Їй цікаве все, що повʼязане з Японією. І одного разу Яна починає цікавиться письменником Кавашіто, а про нього дуже мало відомо. Цікаво, що він написав книгу «Розділення». А щось таке сталось із Яною, хоча вона про це не знає…🔸…і тут виникає друга лінія — про 17-річну Яну, яка застрягла у Шібуї і не може покинути цей район Токіо. Вона мусить там сидіти, спостерігати за людьми і спробувати зрозуміти, що сталось, чому вона закрита тут, поки інша Яна живе собі своє життя у Празі. Незрозуміло, це якась проєкція Яни, думка чи привид. Але все якось повʼязано з письменником Кавашіто.⠀Тобто маємо ще й іншу лінію — це історія цього письменника. Яна проводить детальне дослідження про його життя і творчість, у книзі є навіть цілі уривки з «книги» автора, які, по суті, є ще однією історією. Тобто маємо історію в історії. І деколи ось ця лінія про Кавашіто була навіть дуже цікава, я з нетерпінням чекала, коли знову будуть уривки з його книги. Мені було цікаво також і спостерігати за самим процесом дослідження.⠀У цій книзі дуже багато про три речі: про Японію, переклад та про літературу. І це мені неймовірно сподобалось. З книги можна багато почерпнути про японських письменників, їхню літературу, мову, традиції. Дуже цікаво було читати також і про тонкощі перекладу з японської.⠀Мені ще сподобався стиль книжки і її вайб. Було відчуття, ніби я читаю щось таке японське, хоча авторка — із Праги, проте вона сама вивчала японістику й тривалий час уже живе в Японії, тож дуже добре розбирається в тих речах, про які пише. Їй вдалось чудово передати атмосферу Японії і закласти в книгу багато японських символів, сенсів.⠀Книга написана від першого обличчя — від Яни однієї і Яни другої. Мені сподобалось, що авторка використовує в її мовленні багато сучасних слів, і це мало вигляд, ніби справжнє спілкування і справжні думки людини, а не літературного героя. Текст легкий у сприйнятті. А ще тут короткі розділи й за рахунок цього досягається динаміка.⠀Мені сподобалась книжка і те, як авторка змогла в ній все поєднати: містичне з реальним, історію в історії, літературні дослідження, переклад та японістику.А це я ще не сказала про оформлення: ▪️красивезна обкладинка, яка дуже мені сподобалась; ▪️ілюстрації всередині книжки. ⠀Однозначно раджу книгу.⠀💭А ви вже читали цю книгу? Вам подобається японська мова і Японія? Любите такі історії в історіях?⠀#книжковий_відгук

«Душевна музика» Террі Пратчетту Смерті знову криза…якогось-там віку. він втомився вічно нести тягар свого обовʼязку, але не мусить втручатися, бо буде те, що заслужили, сталося що мало статись. та комусь треба виконувати його роботунаприклад його онучці-підлітці, яка не вірить у всякі забобони і дуже раціональна. ніби вже цього замало, так весь світ наче показився. новий гурт з троля, гнома, та ельфонутого друїда розриває Анк-Морпорк. навіть чарівники впіймали бунтарський дух та почали вдягатися у шкіру і робити дивні зачіски, бо натовп жадає Музики, Що Качаєна фоні всього цього божевілля Смерть показує свої людяні сторони. він колись власноруч зробив для онучки гойдалку, дивну, але з душею. а тепер, коли онука хоче врятувати кількох нещасних музикантів, навіть якщо від втручання може загинути Музика та весь світ, він не може відмовити, бо іноді правила виявляються радше настановамиі нехай герої порушили усі закони добра, зла, та Гільдії музикантів, але розкачали нормально5/5 🎸💀#пишу_відгуки

Ця дитяча книжка змусила мене цілий вечір думати над екзистенційними питаннями буття 😀 Дивіться - сюжет тут такий. Білочка звикла бути найпрудкішою і перемагати в усіх чемпіонатах на швидкість. Але правила змінилися, і тепер треба грати командою. Але її друзі не надто спритні у стрибанні по деревах (ну бо це черепаха, зайчик і бобер, очевидно). Тому вони постійно падають, відстають і ламають гілки. Коли ж білочка побачила переможний жолудь, вона постала перед дилемою: перемогти, чи допомогти друзям, які зовсім відстали? Та й жолудь надто великий, самій тягнути важко. Врешті вона кинула жолудь, повернулася до друзів, програла, але не засмутилася, бо зрозуміла, що друзі для неї - головне.Посил очевидний - мовляв, друзі важливіше за всякі там кубки. І взаємодопомога - на першому місці.Але з іншого боку: якщо ти чогось прагнеш і розвиваєшся, а друзі постійно тягнуть тебе назад і не дають досягати бажаного - чи справді варто гальмувати і відставати разом з ними? Чи потрібні такі друзі? Чи треба давати слабину, постійно тягнути друзів вперед, жертвуючи своїми інтересами, якщо їм щось не вдається? Можливо, пора знайти рівних собі друзів, з якими ви досягатимете результатів разом?І водночас: у цій казці їм це не вдається з об'єктивних причин. А якщо твої друзі просто не можуть впоратися з цим життям, і тому ти змушений їм допомагати? До яких пір мусиш бути їм опорою і через це не досягати своїх цілей? Коротше, важко )) Загалом "Золотий жолудь" - це четверта книжка серії ВСЛ від авторки Кеті Гадсон - я збираю моя донька збирає всю серію, бо мені їй дуже подобаються оці кролики, білочки та черепахи, які є в усіх книжках авторки. Але аж таких складних дилем в попередніх книжках не було )) Як на мою майже 5-річку, тут вже малувато тексту, можна починати десь з 2+. Але ж красива! Усі три попередні ми досі періодично перечитуємо, і цю, схоже, будемо ) #дитяче_по_неділях

📖«Під скляним ковпаком» Сильвія Платвидавництво: ВСЛ, 9/10 🤎Щиро, меланхолійно, безнадійно.Сумно впізнавати минулу себе в головному персонажі книги про депресію. Ще сумніше усвідомлювати, що це напівавтобіографічний твір і життя авторки все ж не склалося.Я знала, що «Під скляним ковпаком» – максимально повільна та пронизана відчаєм книга, але і уявити не могла наскільки глибокі ці відчуття. Читання цієї історії відчувалося, як сипучі піски, які поволі тягнуть тебе вниз, поки не стане важко дихати, а сонце зникне за товщою ґрунту. Вернімося до зав’язки. Насправді, це напівавтобіографічна розповідь Сильвії Плат про дівчину, яка опісля відмови стажування у відомого письменника, втрачає сенс життя та перестає займатися улюбленим ділом – письменництвом. Поступово симптоми гіршають і її відправляють до психіатра.Мені здається, цю книжку не зрозуміють люди, які не мали депресивних епізодів у житті. Вона здасться їм нудною та перебільшеною в певному сенсі. Та сама зернина в тому, що в депресії навіть найменша проблема здається кінцем світу і відсутністю майбутнього. А паралельно цьому, закінчивши якийсь великий етап в житті, ти щиро не знаєш, куди тобі рухатися і чого досягати, ще на тебе тисне суспільство, показуючи «ідеал господарки», а вибрана професія не дає свободи. Я чудово розуміла відчуття та думки головної героїні, яка опинилася у вирі цієї буденності, бо впізнавала себе на початку своєї боротьби рік тому.Сильвія Плат неймовірно точно передала всю цю внутрішню тугу та море хаотичних думок, які не дають заснути і лише більше втоптують тебе в стан апатичності та бентеги. Я читала цю книгу протягом тижня, дозовано, бо щиро боялася відкату назад. Мені боліло за головну героїню, а ще більше – за методи лікування. Звісно, це 60-ті, і воно так і було, але я рада, що прогрес за ці вісімдесят років зробив великий крок вперед.Через те, що історія справді не для всіх, мені важко комусь її радити. До цієї книги варто дійти самому.Окремо хочу виділити художнє оформлення книги та ілюстраторку Анастасію Стефурак. Це просто щось нереальне і точно передає відчай книги.#дегустація

Щось дитячо-фентезійно-антиутопічно-філологічне буде у ВСЛ — "Словозахисниця" Патришії Форд▪️ Із анотації — щось схоже на "Крізь дзеркала" і "Беззоряне море" (але обидві не читала).Летта живе у світі слів, вона — учениця словозахисника. Картотеки, ручки, бурякове чорнило, письмовий стіл — її особ­ливий затишок.У постапокаліптичному Ковчегу мовлення суворо конт­ро­люється, кількість слів обмежена Списком, яким опікуються словозахисники. Здавалося, життя в Ковчегу впорядковане і єдино правильне, а рятівник людства Джон Ной — чесний і справедливий. Утім, коли вчитель Летти вирушає в експедицію на пошуки нових слів, дівчина випадково дізнається, що все не зовсім так, як її змусили повірити з раннього дитинства.▪️ Історія, сповнена політичних інтриг у неосередньовічному суспільстві, де відважні молоді люди відстоюють правду і справедливість.▪️ Книжка вийшла 9 років тому (у 2015). Пишуть, що highly recommended для читачів від 11 років. Тобто це категорія тінс, не янг-едалт. І при цьому це такий товстунець на 400 сторінок звичайного шрифту. ▪️ В оглядах ще вказують, що книжка "важлива, оскільки вона присвячена небезпеці глобального потепління та силі спілкування, любові та самовираження."