Лист подрузі (чи собі?) Я іноді дивлюсь в дзеркало і себе не люблю. Згадую ту, минулу, в якої 62 кг, а не 72… Я розумію, що це нормально, так багато хто відчуває. Адже любов до себе в сучасному світі з його вимогливістю і очікуваннями - це складна навичка. І я теж в процесі її опанування. Правда в тому, що тіло у тебе і мене одне. Іншого нам не дадуть. І воно буде старіти, як би ми не стримували це. Але в нього є потенціал до тренування сили, витривалості, навіть форму зробити, яку хочеш. Питання - скільки часу і ресурсу ти готова на це покласти. Бо це вибір - час, який ти можеш витратити на будь що інше, натомість. Але найважливіше, це його функціональність і здоровʼя. Щоб в 60-70-80 ти не кряхтіла, піднімаючись з ліжка. Щоб все ще могла насолоджуватись тим, що можеш вийти на прогулянку, чи навіть пробіжку, сама. А може навіть могла отримати ще не один оргазм. Потанцювати щосили, бо це дарує тобі радість. Що памʼятаєш прекрасні дні, які ти проживала. Бо памʼять теж може втратитись. Зберегти функціональність і здоровʼя, і навіть красу, можна лише через любов. І лише ти відповідальна любити себе. Ти не можеш контролювати інших, але ти можеш контролювати свої думки. Ти можеш сварити себе, хаяти, але що це тобі дасть? Лише поганий настрій, правда ж? А може навіть єдине бажання - лягти і нічого не робити. Я хочу, щоб і ти, і я також, зрозуміли. Що ми обираємо - як ДУМАТИ про себе. І ми в силах це змінити. Бо форма не повернеться в моменті. Треба час. А те, як ти думаєш про себе - створює фон для закріплення в тілі блоків, надлишкового жиру, або ж - приємного відчуття РОЗСЛАБЛЕННЯ. Ніхто не зможе долюбити тебе, поки ти сама себе не полюбиш. Скільки б тобі не говорили компліментів, ти лише будеш чіплятись за те, як сама за себе думаєш. Танцюй, якщо любиш танцювати. Багато танцюй, зранку, в обід на перерві, ввечері. Вправи, пробіжка, йога, стрейчинг, що там ще? Те, що любиш і насолоджуєшся. Повільні, усвідомлені прогулянки на заході сонця. За розмовами з коханими, подкастами, чи музикою. Або ж просто розгляданням життя навколо. Про корисну їжу ти і сама знаєш. І вистачить вже сварити себе за той клятий біг-мак, чи піццу на ніч. Або за те, що пропустила тренування, бо лінувалась. Це вже сталось. Класно, якщо кайфонула. Пішли далі. Додай насолоди, оргазмів, пестощів, ніжності, повільні ранки. Фантазії, які віддають вібраціями в тілі. Для цього не обовʼязково повинен бути партнер. Ти є у себе. Більше відчувати і фокусуватись на відчуттях. Бо тіло саме підказує, що воно любить, а що ні. В мене все ❤️ Амінь!
Памʼятаєте мій огляд нудиського кемпа Valalta, біля містечка Ровінь, в Хорватії? Хто ще не читав, велкам сюди. Зовсім поряд з кемпом знаходиться свінг-клуб «Анаконда». Звісно, в один із вечорів, ми в нього завітали. Вечірка починалась о 21, ми прийшли в клуб пішки о 23, адже від нудистського кемпа всього 20 хв ходи.На вході було кілька чоловіків охорони, які попросили наші ID і переписали всі дані, що було досить неочікувано. (Анонімність? Ні, не чули). Ми заплатили 60 євро за пару, залишили телефони в шафці охорони, нам провели короткий інструктаж, показали, де що знаходиться, і відпустили в зал.Роздягальня - це ширма в фойє, тому краще вже бути одягнутим. Речі ви можете залишити в окремих комірках на замочку. До часу нашого приходу вже зібралось достатньо публіки: люди випивали на барі, танцювали, сиділи на диванчиках, озираючись довкола. До речі, напої входять у вартість квитка. Найпростіші, але вони є. Ми обійшли клуб, зазираючи в пусті кімнатки, зрозуміли, що ще нічого не почалось, взяли вино, колу та сіли на диванчику в головному залі, розглядати гостей. Тут і там люди перешіптувались, спілкувались, кидали неоднозначні погляди. Мені захотілось танцювати. А, коли я хочу танцювати, мене нічого не може стримати. Одразу навпроти нашого диванчику стояв пілон. Я підійшла до нього і почала пластично рухатись під музику, віддаючись ритму, торкаючись себе, пілону, закриваючи очі і кайфуючи від себе, від уваги оточуючих. Ооох, як я люблю увагу публіки в таких місцях. Як я люблю бути на висоті, недоступною, неперевершеною, шикарною. Адреналін поступає в кров, я відчуваю легке запаморочення, частішання серцебиття і насолоду. Я була одягнута в коротеньке трикотажне плаття. Уявіть собі еластичну чорну тонку тканину, яка обтягує попу, спина повністю оголена. А від пояса вверх на груди лягає, легко спадаючи шарами, така ж, але близкуча, кольору металік, формуючи глибокий виріз. Коли я плавно рухала бедрами, не стримуючи себе в аплітуді, плаття щоразу задиралось вище і вище, оголяючи мою попку, без трусиків, і велику червону стразу від пробки, у формі серця. Це ще більше розпалювало і збуджувало. Коханий сидів навпроти на диванчику і спостерігав. Я постійно тримала з ним зоровий контакт, посміхалась, зваблювала. Поверталась попкою в його сторону, нагиналась, випʼячуючи оголений зад, а потім підглядала за реакцією. Його прямий, впевнений, власний погляд і хитра посмішка для мене, як паливо, підтвердження моєї беззаперечної чарівності. В голові почало паморочитись ще дужче. Я спʼяніла від адреналіну і диму, що наповнював зал. На ногах, які вже підкошувались, підійшла до Коханого, вчепилась йому під руку і попросила вийти на свіже повітря. Одним із великих мінусів цього клубу є дуже погана вентиляція. В кімнатах душно, особливо, коли туди набивається натовп з людей. В головному залі, де знаходиться бар, дозволяють палити. І це створює ще більшу задуху. Я дуже погано переношу дим і відсутність свіжого повітря, тому було дуже важко там знаходитись. Далі буде.#свінгклуби
Кажуть, що дівчата краще роблять куні, адже вони точно повинні розуміти і знати, як зробити добре іншій. Проте, я переконалась на собі, що це зовсім не так. Адже, отримувати задоволення і вміти його доставляти - це далеко не одне і те ж. З членом - все просто, як на мене. Ти дуже добре відчуваєш, як він напружується, збільшується, як пульсує. Додайте до цього мову тіла, стогони, щоденну практику, і стає зрозуміло, добре партнеру, чи ні. А як з вульвою? Я поняття не маю, що саме витворяє язичком мій коханий, коли він робить куні і мені приємно. Це просто комочок задоволення, що наростає, від незрозумілих рухів, а потім вибухає оргазмом. Коли я вперше, і вдруге, втретє, відлизувала, це кожного разу тааак незрозуміло. Треба швидко, чи повільно? Язичок мʼякий, чи гострий? Направляти увагу лише на клітор, чи пестити також губки? А як чередувати рухи: кругові, лицькальні, в одному напрямку, чи туди-сюди? А як зрозуміти, що подобається, як відслідкувати мову тіла, адже дівчина не завжди вміє давати зворотній звʼязок. До того ж, можливість попрактикуватись випадає досить нерегулярно, що встигаєш все забути до наступного разу. Кілька тижнів тому я зробила свій найкращий куні. Спершу також було незрозуміло, як почати. А потім я просто віддалась своїм відчуттям і старалась слідувати бажанням і прислухатись до мови тіла. Був вже вечір, ми дурачились на ліжку і я сказала, що хочу відлизати. Вона лягла зручно на подушку, розставила ніжки, я ж розмістилась зручно між ними, розтягнувшись на животі. Спершу почала цілувати її стегна, рухаючись у напрямку паху, потім почала нюхати вульву, зажмуривши очі, щоб сповна відчути запах жінки. Вона була повністю вибрита, приємно пахла і в неї була неймовірно красива вульва. Я зробила максимально мʼякий язичок і лицьнула знизу вверх від входу до клітора. Продовжуючи рухати язиком верх-вниз, я не забувала облизувати малі статеві губки, а особливо увагу приділяла маленькій горошинці, що сховалась під капішончиком, де вони змикались. Чередувала кругові рухи, зі сторони в сторону, додавала плавно все більший натиск. Дівчинка постонувала і я спробувала додати пальчик в вагіну. Я відчула як вона зволожилась, нащупала точку на передній стінці вагіни і почала плавно пальчиком її масувати, продовжуючи працювати мʼяким язиком вже з більшим натиском, фокусуючи увагу на кліторі. Вона інстинктивно притискала ноги мені до вух, затискаючи мою голову між ними. Її важке дихання, постонування дико збуджувало, і я відчувала, як моя вагіна почала пульсувати, зволожуватись і сама благати, щоб в неї проникли. В цей момент, стінки їі вагіни почали пульсувати і стискатись навколо мого пальчика. Вона закінчила. Тихо і майже непомітно. Як я була собою задоволена. Як маленьке, щасливе слоненя. 🥰Упс… Здається, тепер і ви маєте міні інструкцію для куні. 😄
«Тема» - багатогранна, різна, цікава та захоплююча.Якщо зануритись в абревіатуру BDSM, то розшифровується вона наступним чином:BD - Bondage&DisciplineDS - Domination&SubmissionSM - Sadism&Masochism При чому, всі ці три складові можуть існувати окремо одна від одної і міксуватись. Ви можете бути на рівних з партнером і цікавитись лише шибарі, як бондажем. Або ж любити біль, проте бути цілком домінатним в інших практиках. Лише ви самі обираєте наскільки глибоко занурюватись, що саме практикувати та з ким.І основоположним, базовим принципом БДСМ взаємодій є SSC: Safe, Sane, Consensual, що перекладається, як безпека, добровільність та розумність. Що знаходжу в «темі» для себе я? Я обожнюю шибарі, як тілесну практику: бути звʼязаною та звʼязувати. Для мене - це про контакт з тілом, тактильність, заземлення, медитацію та розслаблення. Я люблю по довгу знаходитись в незручних, карколомних позиціях, відпускати контроль, віддаватись в руки Майстра/Майстрині, бути тісно-тісно звʼязаною. Водночас, мені подобається проводити для жінок довгі, чуттєві сеанси: пестити шнурками, цілувати, а потім затягувати в тугі тіски швидкими, різкими рухами, чередуючи ніжність і силу. Також, я люблю біль. Хоч і, водночас, дуже його боюсь. Я тут вже цитувала і ще раз повторюсь:«Приносячи контрольований біль в своє життя, ми стаємо більш витривалі до болю, що приходить в наше життя неконтрольовано.»Механізми, що використовує наш мозок, для того, щоб справлятись з ним однакові - для психологічного і фізичного болю. «Тема» не замінить психотерапію, але для мене є одним із екологічних та безпечних інструментів управління стресом. І особливе місце в моєму житті займають DS практики. Особливе - не тому, що я це люблю найбільше, а тому, що я ще не сформувала своє ставлення до них остаточно. Мені подобається сесійно «переключатись» в роль «нижньої» і ця роль для мене органічна. Я люблю відпускати контроль, підкорятися, виконувати завдання, отримувати за них похвалу і звільнятись від відповідальності. В буденному житті я дуже відповідальна людина. Ця відповідальність переростає в тривожність. Тому, відпускати її - для мене про «звільнення». Я також люблю різні фетишні штуки: як от вилизування ніг Верхньому, винюхування, риммінг, сидіти в ніжках, від недавна, клітку. Ну, і давайте не забувати, що все таки я дуже натуральна как-квін. Уявляти все, що повʼязано з тим, як мій партнер займається сексом з іншими жінками, а я при цьому - підглядаю, прислужую їм, вилизую сперму після закінчення, це все дуже гаряче і дуже збуджує. Наш ДС плавно перекочовує із сесій у лайф-стайл. І тут в мені вмикаються протиріччя. Я пручаюсь, мені страшно, я ніколи не віддаюсь на 100%. Тому що, боюсь втратити рівноправність, екологічність в стосунках. А, можливо, найбільше боюсь зізнатись (в першу чергу, собі) в тому, що мені так комфортно. Комфортно, добре і кайфово бути «нижньою», відпускати відповідальність не лише в сесіях, але й в житті. Тому цей останній розділ мені дався найважче. Бо я не певна, що так правильно. Особливо, на фоні сучасних трендів, віянь, фемінізму. А мені завжди важливо було бути правильною. Я пробую, досліджую, аналізую, перевіряю. Не знаю напевне, але вчусь відчувати, як мені добре, а як - зле. І розуміти, що моє життя за мене ніхто не проживе. Обирати мені. І лише я можу сказати, чи я насправді щаслива.#бдсм
Початок історії тутСтарий спальний район Києва, субота, глибокий вечір. Ми, молоді, красиво одягнуті, міцно тримаючи одне одного за руку, заходимо в двір старої пʼятиповерхівки. Телефонуємо власнику, говоримо, що вже на місці. Чекаємо, переступаючи з ноги на ногу, хвилюємось. Відкриваються металеві двері, без жодних впізнавальних знаків. Нас зустрічає Озз, тепло посміхається, вітає. Темними сходами спускаємось вниз в підвальне приміщення. Негучно грає музика, повз нас проходять люди. Хтось одягнутий тематично, а хтось - просто в джинсах. Озз проводить екскурсію. Показує санвузол з душем та туалетом, гардероб, де ми можемо перевдягнутись. Також є кухня, де можна зробити кави, чаю, відпочити від екшенів, поспілкуватись в спокійній обстановці. На столі стоять закуски, канапки, солодощі. Люди щось жваво обговорюють, сміються. Атмосфера невимушена та приємна. Схоже, що тут всі одне одного добре знають. Йдем далі по коридору. Вкінці дві кімнати, світло приглушене. Одна, та що побільше, виконана в чорних кольорах, інша, трохи менша, в червоних. В чорній кімнаті в куті стоїть клітка, по периметру розставлені стільчики, посеред однієї стіни Андріївський хрест з наручниками по чотири сторони, з іншого - місце для шибарі-підвісу. То тут, то там на стінах розвішані різні БДСМ-атрибути, шкіряні девайси. Червона кімната більш пуста, з килимом з однієї сторони, «козлом» для фіксації, ланцюгом, що натягнутий між двома стінами та карабінами на стелі і стінах. Протягом вечора в обох кімнатах проходять екшени від людей, що практикують. Ми можемо просто спостерігати, вільно знайомитись з іншими, або практикувати самі. В цьому закладі діють правила: жодних фото без погодження, тиша та невтручання під час чужих сесій, витримування кордонів та, загалом, правил хорошого тону під час знайомств та спілкування. Там була пара, він - Верхній, високий, мускулистий чоловік, міцної статури, середніх років. Вона - його Нижня: тендітна, маленька, спортивна дівчина. Спершу вони практикували шибарі, так чуттєво та красиво. А потім він поров її, довго, гучно і безпощадно. По наростаючій: флогерами, потім «кішкою» і «собакою», а вкінці двометровим кнутом. Вона навіть не пискнула, увесь час посміхалась, вся здригалась та вібрувала від ударів. Він піклувався, обіймав її, гладив між підходами, цілував. Це було неймовірно щиро, віддано. Наче пристрасний танець, танго двох закоханих. Саме така асоціація виникала. Ми сиділи, широко відкривши рота, всю сесію. А потім, розсипались в компліментах їм обом. В той вечір ми закохались в БДСМ та цю тусовку. Наступні роки, ми час від часу ходили в наш Підвал 53, водили «ванільних» друзів, вивчали шибарі, порку, практикували. Обзавелись друзями, флогером і ще одним набором шнурків. Ми вивчали психологію теми, рефлексували свої відчуття, інтереси, ролі. Занурились в ДС практики. Памʼятаю, як їхали до дому в таксі в той перший вечір і Коханий сказав:«Здається, серед «збоченців» набагато більше адекватних людей, ніж серед так званих «нормальних».» Я не могла з ним не погодитись.
Нещодавно був Міжнародний день БДСМ. Я вас звісно з тим, традиційно, не вітала. Такий вже я недо-блогер. Маємо, що маємо. Взагалі, відчуваю якийсь особливий супротив хоть щось тематичне писати кожного свята, чи то важливого дня. Поки не розібралась, з чим він повʼязаний. Приймаю, спостерігаю. Проте, зараз маю бажання трішки поділитись нашим шляхом в БДСМ і моїм поглядом на це явище. Я, звісно, не претендую на експертність. Я, можливо, знаю трішки більше, ніж людина, яка вперше чує цю абревіатуру. Проте, можливо, вам щось відгукнеться, чи зацікавить, чи захочеться в коментарях поділитись своїм досвідом. Ми з Коханим, з тих пір як почали зустрічатись, нічого не чули ні про БДСМ, ні про поліаморію. З бажанням покращувати якість наших взаємодій, досліджувати різні способи отримання насолоди від них та свого тіла, все і починалось. Це було близько 10 років тому, коли я в інтернетах натрапила на фото шибарі. Це було дуже естетично та заворожуюче. Я поділилась з Коханим та ми почали дізнаватись про мистецтво кінбаку більше. Коханий знайшов навчальні матеріали Замку Кінк, ми навіть купили в Епіцентрі джутові шнурки та спробували їх самі підготувати до шибарі. Це було весело, але дууже заморочливо: спершу їх довго-довго переш від хімії, потім обпалюєш вогнем і пропитуєш олійкою. Але вони все одно залишаються «кусючі» і «вонючі». За законами Всесвіту (так, так, памʼятаєте, в мені трохи є магічного мислення), з часу, як мене це зацікавило, в моєму полі почали зʼявлятись можливості. Ми випадково сходили на виставку Love Fantasy 18+, де познайомились з Київською майстринею Лією (або ж, можливо, Леєю). Там вперше спробували звʼязування: вона давала публічний майстерклас основ шибарі та робила шоу. Я стала свідком прекрасного вживу і спробувала на собі. Така яскрава, в шкіряних штанах, на височенних підборах. Вона рухалась швидко та впевнено, звʼязувала та підвішувала двох дівчат, які так по різному проявлялись. Через деякий час, ми купили в неї шнурки, які були значно краще зроблені за наші - не такі «колючі», приємно пахнули, та з ними приємніше було працювати. Проте, нам не вистачало практичних навичок. Я не памʼятаю чому, ми так і не потрапили до тієї майстрині в студію. Але десь паралельно в нашому житті зʼявився Озз і Підвал 53. Через один «відомий в вузьких кругах» секс-позитивний сайт, ми потрапили на нашу першу секс-вечірку. Чоловік організовував для дружини ген-бенг і запрошував пари, щоб було веселіше. Вечірка вдалась на славу. Колись я і про неї розповім. Там мене випороли шкіряним, мʼяким, 50-хвостим флогером. І це до чортиків збуджувало та ще більше зацікавлювало. Ще один пазлик зійшовся. На цій вечірці, ми познайомились з людьми, що крутились в БДСМних кругах і розповіли нам про затишне, тепле і атмосферне місце в Києві, під назвою Підвал 53. Так ми познайомились із столичним андеграундом етичного БДСМ.Далі буде…
TGLIST.COM.UA
