Telegram statistics channel - @salonaya_books

#книжкові_історіїТак цікаво виходить - я не читаю анотації на книгу та відгуки, щоб не скласти хибних вражень. Але саме про цю книгу те, що я про неї почула, склало в мене хибні враження. Бо десь хтось писав, що вона про Чорнобиль. Знаєте ви чи ні - а я дуже люблю цю тему, так склалося. Та чомусь я собі вирішила: якщо тут на обкладинці є гриби, то певно воно буде якось тематичненько. Але ні - трошки вам поспойлерю: ані Чорнобиля як такого, ані грибів, про які я думала, тут немає. Зате є багато іншого!Книгу я проковтнула за 3 дні - ну і, грубо кажучи, за ті ж самі три підходи. Хоча для мене це було важко. Тут я маю вам пояснити, що для людини з РДУГ майже єдиний спосіб прочитати книгу - це гіперфокус. Коли події швидко несуться - ти несешся разом з ними. Коли сюжет просідає або йде якесь відгалуження, то стає важче читати, бо постійно відволікаєшся. Коли в книзі багато художніх описів (не тоді, коли вони десь є, а коли їх саме багато) - читати майже неможливо, бо твоя увага постійно відволікається від сюжету в різні сторони. Так працює мозок нейровідмінної людини. Це наче ти біжиш згори, але постійно спотикаєшся через великі камені на дорозі. Чи це погано? Звісно ж ні! Але читати від цього легше не стає.Наша мова дуже колоритна, багата та образотворча. Саме в творенні образів і ховається оця підступність. Що для одних людей виглядає як «повноцінний опис, завдяки якому можна краще сприйняти текст», то для інших виглядає як психоделічний фільм, в якому від сюжету тебе відволікають постійні перебивки та зміна ракурсу.Наведу особистий приклад: дуже часто я не можу точно відповісти на питання, чи я читала книгу, чи дивилась фільм. Бо в мене в голові все прочитане одразу формується у відеоряд, і коли персонаж, скажімо, стояв коло вікна, а в наступному «кадрі» він вже щось робить у дворі - то в моєму мозку настає «лаг». Я не розумію, що тут щойно сталося, повертаюся, перечитую. Так само з порівняннями: коли в тексті я «дивлюся очами героя», який сидить в машині, і читаю, що «дві голки світла автомобільних фар нанизали постать Леоніда, як намистину, пустивши по землі густу, чорнильну кров його тіні» - то з точки зору літератури це гарно, дуже! З точки зору мене як читача - я буквально бачу в уяві, як мужика нанизує голка, він дохне і все навкруги заливається кров’ю, а потім в наступному реченні цей же мужик спокійно маше у відповідь, стоячи пронизаний голкою, весь в крові. Я не кажу, що метафори та літературні прийоми - це погано. На мою скромну думку, мовленнєві образи повинні допомагати читачу сприймати цілісну картину, а не навпаки.Ви можете задатися логічним питанням: чому я продовжувала читати книгу, попри те, що мені важко? Я погоджуюся, що зазвичай я не читаю такі книги, щоб не страждати. Але тут стався факт того - що книга і сюжет дуже цікаві і відірватися було майже нереально. Тому «їжачки плакали, кололися та їли кактус».Окремо про те, що мені дуже сподобалося:Май лавлі княгиня Ольга і підкопчені древляни (може, для них окремий хештег створити треба було?). Так от, тут авторка дуже класно вписує в книгу легенди про цю історичну подію - моя внутрішня націоналістка прям радіє. Також маємо погляд на цю подію зі сторони «древлян» - визнаю, це зі мною вперше.Дуже класно описаний ліс - він живий, він має свій норов, свій характер. Він живе, дихає, народжується та помирає, ховає в собі таємниці, живиться та перетворює все, що потрапляє в його володіння - отут я прям кайфувала від описів!Моральні питання. Насправді ця книга класно підійде для обговорення в книжковому клубі, бо тут дійсно є що обговорити: питання виховання дітей з особливими потребами, проблеми жіночої тривожності та незахищеності в цьому світі, забобони жителів сталої спільноти, робота правоохоронних органів - авторка зачіпає багато важливих тематик.

Я вирішила таки написати свої враження від презентації 🐱Олена Кузьміна: "Батьковбивця" - видавництво Віват.По-перше що я хочу сказати: Олена просто неймовірно, чарівно, прекрасна людина! Дивишся на неї і одразу з-за хмар виходить сонечко 🐱 Вона дуже позитивна, енергійна та харизматична! Я обожнюю її презентації і з радістю ходжу на всі події 🐱 Про книгу я знаю вже дуже давно, Олена про неї розповідала. І хоч я прям дуже не люблю роментезі, я обіцяла прочитать її )Але, це перша презентація під час якої мені дійсно захотілося прочитати книгу так цікаво дівчата її обговорювали (хочу доречі відмітити модератору, Аліну Ольшанську - чудово модерувала подію! Вийшло дуже цікаво, і в гарному темпі, бо коли, наприклад модерувала Марі, мені було важко зконцентруватися від її експресії)Моменти які сподобалися: * в кінці презентації попросили загадати якесь питання, і потім витягти папірчик зі скриньки, в якому були написані цитати з книги, це була відповідь на питання" 🐱* трьох головних героїв щоб не спойлерить назвали "принц" (я б замінила на ботана, "сучка" в "бомж" 🐱* були каверзні питання до Олени про її персонажів )Принц: якщо був би в нашому світі, обрав би професію нейробіолога, факультет в світі ГП - Райвенкло, в Пузатій хаті обрав би пюре з паровою котлеткою та тушеними овочами. Сучка (сестра принца): факультет Слізерін, на концерт якого з виконавців пішла би - на концерт LP але з Честером 🐱 (інше щось не запам'ятала) Бомж: якщо вів би інстаграм то був би фудбогером, постив би море та рецепти, в ньому 70% тьми і 30% світла. * в книзі авторка хотіла створити суспільство, в якому немає жодних гендерних упереджень, бо це питання її бентежить. Також в цьому суспільстві дуже толерується яскравий прояв емоцій - на цьому побудована одна із систем магії* назва одного з магічних предметів прийшла на думку з назви настольної гри * спочатку ідея любовної лінії повинна була скластися з принцем та його охоронницею, але та сказала авторці що це добро їй не треба, і в цей момент прилетів інший герой, згріб принца і сказав що "це тепер моє" 🐱 отак от часто в авторів персонажі живуть своїм життям )* найнеочікуваніші прототипи персонажів для книги це два кота подруги авторки 🐱* коли Олена тільки видала першу книгу її підтримали в письменницькому колі, тому вона не вважає письменників конкурентами, в хоче щоб письменницька спільнота розвивалась в підтримувала один одного Загалом дуже порадувало що було багато людей, і як завжди атмосфера була неймовірно добра, щира та дружня 🐱*Якщо ви хочете задати Олені якісь питання, можете в коментарях попросить Стасю, в неї в місті скоро буде презентація 🐱Ну або просто напишіть читали чи плануєте?#цікавинки_алонасалона#книжковіподії

Вечірочок, котани! 🌙🐱 Сьогодні незвичайний день, адже я не просто ділюся з вами думками, а й розповідаю дещо справді цікавеньке. )Ви грали в NieR:Automata? 🎮 Або, можливо, дивилися аніме NieR:Automata Ver1.1a? 🎬Так-от, манга «YoRHa: Протокол висадки в Перл-Гарбор» прямо не є адаптацією гри чи аніме, хоча, звісно, згадки про ці події є і там, і там. 📚 Насправді першоджерелом була музична п'єса «YoRHa Stage Play», написана ще у 2014 році японським сценаристом та геймдизайнером Йоко Таро. 🎭 Саме вона дала життя всьому всесвіту, який ми знаємо.Через три роки після виходу п'єси з'явилася гра, початок якої фактично перегукується з фіналом 4-го тому манги. 🔄 Заінтригувала чи заплутала? ) Події манги якраз повторюють сценарій п'єси, а от аніме-адаптація вже ближча до сюжету гри. 📜Особисто я: обожнюю гру (проходила її кілька разів) та аніме, але мангу прочитала вперше. 🤖✨ І лише під час читання дізналася про п'єсу, адже вона тут згадується.Давайте будемо чесні: мангу, аніме та й гру ми любимо не лише за захопливий сюжет, а й за нереально гарну рисовку і... ну, звісно, вбрання головних персонажок (особливо в бойових сценах). 💃⚔️Трохи про сюжет: події відбуваються на Землі через тисячі років після того, як машинні форми життя захопили планету, а людству довелося чкурнути на Місяць. 🌍🚀 Весь цей час люди створюють бойових андроїдів, намагаючись «надавати люлей» машинам та повернути собі рідний дім (спойлерити не буду). 🤖👊У манзі ми спостерігаємо за пригодами суперпрокачаного бойового загону андроїдів YoRHa, які підпорядковуються Раді Людства. 🛡️ Їхня місія наче ясна як білий день, але з часом ми розуміємо, що все не так однозначно. 🧐Мальовка шикарна! 🎨 Дівчата просто космос — я буквально залипала, розглядаючи бойові сцени (які займають більшу частину сторінок). ⚡ Але окрім неймовірної графіки, ми маємо можливість глибше пройнятися особистим болем та становленням персонажів (які, нагадаю, взагалі-то є андроїдами). 💔🤖Наскільки вони здатні відчувати, чи можуть суперечити командам та як змінюються їхні погляди — читайте в українській адаптації від Mal'opus. 📖🇺🇦#відгук_алонасалона #читаємо_фантастику#манга_алонасалона#Мальопус

Хелов котани! Я повертаюся, принесла вам коротенько зведення за місяць )В березні зі мною стався нечитун та інші фактори через які просто було не до читання 💕То ж за місяць я прочитала всього дві книги:Твердиня - відгуку не будеОдинак і Місяць - саджусь завтра писати відгук 🙈 очікуйте 😄Я прочитала 4 томи манги YoRHa - від Мальопус, відгук теж готую 😺За березень я купила 0 книг. Спочатку не дуже хотілося а потім вирішила вже дотриматися до кінця місяця, зекономлені на книгах гроші пішли на здоров'я - ні про що не шкодую )Книгоарифметику не рахувала, щось дарувала, щось дарували мені:* "Сон у морі зірок" від Олі * мої предзамовлені 10 Колонія + Колапс* 2 Частина "Вартові кордонів і меж" від Стасі (ще напишу вам потім більш детально і покажу, то імбовий подарунок 😍)* та Орендарі Тіл про які я вже сто років як забула, але Ірчка осо мені відправила (така манєня книжка 🥸)Про плани на квітень напишу завтра. Особливо нічого не планую але деякі книги на клуби будуть + манга.🙁 Ну і ще хотіла висловити подяку Ірчці (Книжкова душніла) за роз'яснення ситуації з Реєм Нейлером, це автор якого не так давно видало видавництво Lobster. Якщо коротко то чувак дуже полюбляє велікаю культуру і спілкується з своїми російськими фанатами. Я думаю всі вже знайомі з ситуацією бо сьогодні навіть у Нечитуна вийшов пост. Так от, так як я абсолютно відкрита русофобка ☺️ і вважаю абсолютно неприпустимим тягнуть в свій та ваш простір будь яке толерування русні, навіть якщо "ну всі вестерни такі", "вони ж за мир і підтримують Україну" і інше гімно - я відмовилась від наявної (і подальшої) співпраці з видавництвом Lobster, повернула книгу і вважаю що це правильно. Наш ринок величезний, українські автори неймовірні, відмовитися від авторів які толерують все російське реально, навіть якщо вони були вашими улюбленими - світ від цього не рухне. А от користі цілістності та відновленню національної свідомості це принесе.Люблю вас, обняла 😍

Вечірочік, котятки. Була я значить оце на презентації Павла Дерев'янка та його "Літопису сірого ордену" Засім звітую короткими тезами та цитатами:Павло:Був в Одесі в 2019 році на презентації Аркану Вовків - в той час на презентацію прийшло 4 людини 😅Радить не вписуватися одразу в фентезі цикл. Бо кожна книга це ще більший виклик. Поки ти не дописав все, кожна твоя видана книга - це все ще недописага історія.Перша книга завжди продається найкраще. Але якщо вона провалиться в продажу то про продовження не може бути й мови.Арти для форзаців малювала художниця Оксана Сіненко, яка просто намалювала фанарт і тегнула Павла. Йому так сподобалося що він прийшов до неї потім з пропозицією намалювати всіх героїв а потім ще і обкладинки. Це перший досвід малювання обкладинки в житті художниціРобоча назва Аркану - "Вовчі браття" Серпень 17 - серпень 22 можна назвати часом написання всієї трилогії.*Перший раз приходжу на презентацію де модератором є Марі Ініч, вона так швидко розмовляє 😅 - це вже мої думкиПавло: Аудіокниги геть не моє. Бо я не можу концентруватися на чому довше 10 хвилин. Абук - надіслали кілька зразків начитки і я обрав диктора але слухати я не буду. Марі питає чи хотів би озвучити - Ні. Шосте місто в рамках туру, а в мене вже язик заплітається, яка озвучка" Павло зауважує що книгу він написав будучи цивільною людиною. У військо вій пішов вже після виходу трилогії.Коли я вчився в школі я думав що вся українська література вона така сумна та тужлива. А я обов'язково напишу щось веселе та життєствердне. Не вийшло )Літопис дуже "Ukrainians oriented fantasy", не бачу навіть як його перекладатиХотів би гру за сюжетом книг. Люблю відеоігри але наразі дуже мало часу. Павло любить настолки, має багато ненаіграного в своїй колекції, тож йому хотілося б мати можливість грати більше. Наразі йдеться мова про підготовку настільної гри. Спеціально навчені люди працюють над цим питанням. Настолка має зайти всім гравцям, навіть якщо вони до цього не грали в настольні ігри. Поки жодних анонсів. Для Павла це історія про хлопців, які стали дорослими, взяли на себе відповідальність, цінність та вагу якої не уявляли але пронесли її і не зрадили*Прозвучала фраза що ВСЛ зробило ще не весь мерч який хотіли. Ексклюзивно наразі вперше до Одеси доїхали брелки які ви бачите на фото.Сама презентація мені дуже сподобалася, було неймовірно тепло, атмосферно і взагалі не було враження що спілкуєшся з якоюсь селебрітіс. Павло дуже приємний у спілкуванні та відкритий і щирий письменник!#книжковіподії

Так, котани. Я знаю що на мене то не схоже, але я дійсно досі ще так нічого і не читала з 23 лютого. Декілька раз брала до рук книгу але не було настрою. Навіть в мене таке буває, і я вважаю що це ОК!Тим часом я згадала що в мене повинна була бути книгоарифметика за лютий, то завтра напишу. Треба знайти де я записувала весь книгодвіж за місяць.А оце книгодвіж за сьогодні, я в березні не купила ще жодної книги, але 9 вже подарувала. Шість книг сьогодні якраз віднесла в бібліотеку, і все повинно було буть нормально, але там така мила бібліотекарка, що я просто не змогла вийти без книг для читання. Оце взяла в них Кідрука, ще трохи і я дочитаю його на 100% Доречі,про "Подорож на Пуп землі" я взагалі вперше чую, хоча я була певна що знаю всі його видані книги. Буду надолужувати.Да, я знаю що в мене 500+ непрочитаних дома, і да, при цьому я примудряюся брати книги в бібліотеці. А Любку мені впихнути вже зверху, бо ну чому не взять, якщо я всерівно за день-два його прочитаю. Аргументація залізна 😅

Думаю, ні для кого не секрет, який великий вплив має життєпис та творчість Стуса на українську культуру та свідомість. Знаєте, я колись думав, що являюся доволі депресивною людиною, допоки не почав читати "Палімпсести".На початках, йде важко - мова у Стуса особлива, дуже багата та з авторськими словами, при тому, структура віршів часто наближається до верлібру. В цьому плані, Василь Семенович грається словами та формою, як справжній митець - не заганяючи себе в рамки якогось жанру, а використовуючи різні прийоми та техніки для свого бачення.Але, з кожним новим віршем, все кращим стає зрозумілим контекст, в котрому народжувалася творчість Стуса - це і служба в рядянській армії, і постійне спостереження та переслідування від партійних "колег по цеху", і, нарешті, довгі роки поневірянь та каторги у засланні. Саме пройшовши з Василем Семеновичем всю тернисту дорогу його шляху, бачиш, як одна маленька, але дуже свідома та незламна людина витримує океан негараздів та випробувань. І, попри усю темряву навколо, продовжує нести свій вогник надії та любові.Для всіх, кому зараз важко (тобто, для всіх) - читайте Стуса, підтримуйте армію та не падайте духом."Стрічай, товаришу Хароне,і з лихом, і з добром"#відгук_в_пікселі

Такс, історичне темне фентезі "Віщий" Самвидав. 218 сторінок дуже великим шрифтом 🧐Загалом, я люблю саму історію Ольги та Ігоря (більше, звісно завдяки Ользі) у одного київського театру є класна вистава, на яку я ходжу з великим задоволенням. Загалом, часи Київської Русі доволі цікаві, і оце фентезійне прочитання від Марії Дякун мені сподобалося. Що ми тут маємо: Загальний збіг по іменам, Рюрік, Аскольд та Дір, Ігор, Олег, Ольга - все на місці, але вони тут постають перед нами такими, якими їх побачила авторка. Навіть передмова натякає що всі збіги з історичними подіями повністю випадкові )Сама книга похмура і темна, тут багато крові, кишок, зради і вбивць. Постійно когось викрадають/ґвалтують/вішають та вбивають. Ну, принаймні мені, такими і бачиться життя у 880х роках. На мою думку, трошечки редакрути щоб прибрати все ж таки сучасні мовленнєві конструкції в діалогах, та додати більше відчуття того часу непогано би покращили книгу. Але навіть в тому вигляді, в якому вона є - вона самодостатня. Скоріш за все, на моїй пам'яті це один з найбільш якісного самвидаву (як у історії так і у написанні) який я читала, а я читала його багато, повірте ))Це гарна книга, з пропрацьованими персонажами та історією, за якою цікаво спостерігати. І вона точно залишиться в моїй бібліотеці, а тим часом я буду чекати на продовження. Ну ви ж пам'ятаєте, яке питання не дає мені спокою?)) #відгук_алонасалона #сучукрліт #читаємо_українських_авторів

Дочитала "Літературну кав'ярню" Світлани Стольник. Видає: Кондор.В книзі 288 сторінок, але по відчуттям 1288 😁Особисто мені книга геть не зайшла, мені через це сумно, адже це повинен був бути захопливий стімпанк! Я дуже люблю стімпанк (дісталося у спадок від батька)Не буду розбирати книгу по кісточках, скажу просто що НА мою думку сюжет слабенький, це і не козі фентезі, бо є типу детективна лінія але і не детектив. Так важко пробиратися через текст мені давно не було...Дуже важко давалися описи, накшталт "тут оце а тут оце", вона була вдіта: "сапоги, спідниця, блузка". Так, звісно, на відміну від занадто високопарних і складних мовленнєвих обертів воно може і норм, але мені не вдалося насолодитися жодною частиною книги.Я читала і постійно думала - так а до чого це все собсно, а?Звісно, я вважаю що книга неодмінно знайде свого читача, адже для когось вона класна (я читала відгуки на Гудрідс), просто я, нажаль, не та цільова аудиторія.Бажаю Лані подальшого розвитку та побільше своїх читачів 🐱#відгук_алонасалона #сучукрліт #читаємо_українських_авторів

Ера нелюдів. Ціна успіхуТакс, про гетьманат за часів альтернативної реальності ми вже читали, а як - щодо гетьманату в космосі? Я чесно кажу, дізналася про автора абсолютно випадково. Десь в коментарях Іван (автор @horunziy) розговорився з Юрою (мій хлопець) і запропонував на огляд для каналу надіслати свою книгу. А я що - я обожнюю коли автори надсилають свої книги, це мій особливий найпотужніший наркотик, дивлюсь потім на ці підписані книги і навіть в самий паскудний день піднімається настрій!Книга від Фоліо, але закриваємо на це очі - бо автор військовий, я вважаю що то що Іван видав книгу то вже величезне досягнення, і звісно бажаю йому тільки найкращих видавців!Сама книга, якщо я не помиляюся "Ціна успіху" бо Ера нелюдів - дуже схоже на назву самого циклу, складається з різних оповідань. На перший погляд, вони особливо нічим не пов'язані окрім головного героя, але завдяки їм ми загалом таки дізнаємося хто ж такі ці хумани, які ще раси живуть поруч з ними, чому ці хумани бувають "вільні" та недуже, і загалом світоустрій та що взагалі коїсі в цьому світі.Дякуючи моєму РДУг я так і не змогла скласти цілу картинку у себе в голові, і багато нюансів мені стало зрозуміло вже після того, як я прочитала книгу і потім відгук від Каджита (але скоріше за все, у вас все буде ок)Під кінець книги це вже не виглядає як окремі оповідання, це скоріше просто глави однієї цілісної історії. І несеться вона що дайбоже! Якщо самий початок мені трохи важко було зосередитися, то останні 112 сторінок я прочитала за один підхід!Сам головний герой, який якраз і є цим вільним хуманом, на ім'я Новак по відчуттю мені чимось постійно нагадував Хана Соло. Такий собі космічний рейнжер, який тиняється космосом, п'є, виконує будь-як завдання за які заплатять, бо грошей в цілому ніколи не вистачає.Що мене в цій книзі захопило, так це те як автор зміг впіхнуть в такий маленький об'єм велику світобудову, логічний устрій, різноманітні планети (на одній з яких ви знайдете гігантських піщаних хробаків, але жодного Пола Атрідіса), керівні династії, свою релігію, трохи кіберпанку і багато чого цікавого. Особливо шикарно прописані сцени боїв - їх реально цікаво читати (щось підказує мені що автор трохи брав натхнення зі світу Вархаммер хехе)Що я можу сказать - це гарна космоопера, і я з нетерпінням чекатиму на вихід наступних книг серії. А автору побільше здоров'я та можливостей усе це дописать!#відгук_алонасалона #сучукрліт #читаємо_українських_авторів#читаємо_фантастику